Перше слово – "тато"

Весною Верховна Рада ухвалила закон, який надає право чоловікам нарівні з жінками йти у декретну відпустку. Тож поступово стереотип, що доглядати новонароджену дитину має лише матір, відходить у минуле.

У компанії Procter & Gamble випередили законотворців на два роки. Програма "Share the care" ("Розділи піклування") діє у компанії з 1 липня 2019 року. Щоб допомогти сім'ям адаптуватися до нових умов, новоспеченим татусям оплачують 8-тижневу відпустку. Її можна розбити на частини або взяти одразу, але обов'язково — використати протягом двох років після народження малюка.

"Ми віримо, що турбота про сім’ю не має статі. Тому ми запровадили оплачувану батьківську відпустку, щоб забезпечити батькам рівні права у піклуванні про новонароджених дітей" – кажуть у компанії.

За два роки можливістю піти у декрет у Procter & Gamble скористалися вже 14 чоловіків. УП.Життя продовжує розповідати їхні історії.

Юрій, фінансовий менеджер, у Procter & Gamble працює 5 років

Щойно Юрій почув, що у його компанії впроваджують декретну відпустку для тата, відразу зрозумів: обов’язково нею скористається. Адже вони з дружиною звикли ділити усі справи порівну. Це було два роки тому, вони вже планували дитину, і сподівалися, що сім’я незабаром збільшиться.

Маленький Святослав народився у красиву дату: 21.02.2021 року. Батько зустрічав його у світі з перших хвилин життя: за власною ініціативою пішов на партнерські пологи та був поруч усі три доби, поки дружину не відпустили додому. Відразу ж навчився міняти підгузки та пеленати дитину.

Як і багатьом жінкам, дружині Юрія важко вдавалося налагодити грудне вигодовування, це був великий стрес, тож чоловік підтримував, як міг.

"Я й не думав, що це настільки складний процес! Годувати вийшло не відразу, дружина дуже нервувала і переймалася. Я намагався її заспокоїти, казав, що це не трагедія, і якщо раптом не вийде — нічого страшного. Врешті все вдалося, але це був дуже стресовий період", — розповідає Юрій.

Народження дитини перевернуло життя його сім’ї. Багаторічна традиція: повільно вечеряти вдвох за келихом вина стала неможливою. Добре якщо поїсти ввечері взагалі вдавалося. Весь особистий час почали витрачати на догляд за дитиною.

"Ніколи б не подумав, що слідкувати за тим, як дитина набирає вагу, настільки важливо! Ми орендували ваги, зважували сина щодня та слідкували за кожними двадцятьма грамами, щоб переконатися, що дитина правильно росте і розвивається", — згадує Юрій.

Потім взяв відпустку на місяць, щоб дружині було легше відновитися після пологів та звикнути до нового статусу. Це було дуже доречно, адже дідусь з бабусею, які планували приїхати відразу після народження онука, раптом захворіли на ковід і не змогли допомагати.

"Пощастило: на роботі якраз був період зменшеного навантаження, і мої колеги без проблем мене замінили на цей час, — розповідає Юрій. — Тож з роботи мене не турбували, я був з дитиною, готував їжу та підтримував порядок у квартирі".

Усі оточуючі були здивовані, що в його компанії оплачують додаткову відпустку для тата. "Вони по кілька разів перепитували: "Зовсім-зовсім не працюєш? Може працюєш дистанційно?", — сміється Юрій. І додає: "Впевнений, що дружина впоралася б і без мене, але їй було б значно важче. Ми постійно повторюємо: як добре, що у нас була така можливість!".

Він переконаний: якщо батько хоче залишити суттєвий слід у вихованні дитини, піклуватися про неї на рівні з матір’ю — надважливо:

"Часто батько проводить з дитиною тільки декілька годин після роботи, але цього недостатньо. Так він пропускає важливі моменти у житті дитини, не доотримує емоцій, і надалі це впливатиме на їхні стосунки. Це працює в обидві сторони, тому важливо, щоб чоловік проводив з дитиною якнайбільше часу".

Андрій, директор виробництва, у Procter & Gamble працює 11 років

Коли у Procter & Gamble запустили проєкт "Share the care", дружина Андрія вже чекала на сина. Але коли маленький Арсеній народився, чоловік пішов не у декретну, а у планову відпустку: допомагав під час пологів та був повністю включений в догляд за дитиною у перші дні її життя.

Згодом зрозумів: дружині важко, тож взяв перший місяць декрету.

"Підгузки, пеленання: все як у всіх, — згадує чоловік. — Найважче було вночі — син постійно плакав, тож його доводилося заспокоювати, годувати, тримати за ручки. Безсонні ночі — найскладніше, з чим ми стикнулися у батьківстві, адже Арсеній досі спить неспокійно".

Декрет дозволив краще зрозуміти свою дружину і повною мірою відчути, що догляд за немовлям — важка робота.

"Усім чоловікам здається, що поки вони працюють, їхня дружина в декреті відпочиває. Але коли сам потрапляєш у декрет, розумієш, наскільки це важко — дружина не може не тільки відпочити, а й навіть на кілька хвилин відійти від дитини", — говорить він.

Другу частину відпустки — ще один місяць — Андрій взяв, коли дитина вже активно повзала і намагалася вставати.

"Побачив усі найважливіші моменти: як Арсеній почав вставати на ніжки та зробив перші кроки, — радіє тато. — Ми займалися з сином із розвиваючими картками, а дружина нарешті змогла приділити час собі. Сходила на теніс, у спортзал та басейн".

Зараз Арсенію півтора. Батько Андрій продовжує бути активно включеним у життя свого сина. Він переконаний: це — невід’ємний обов’язок кожного чоловіка:

"Багато чоловіків досі вважають, що догляд за дитиною — виключно жіноча справа. Але це не так. Не можна лишати дружину саму з цими задачами, це призводить до вигорання та психологічної напруги. Жінці й так важко: пологи, гормональні переналаштування організму, довге відновлення... Тому важливо підстрахувати, допомогти та навіть просто спокійно поговорити, це теж інколи цінно".

Олександр, начальник охорони, у Procter & Gamble працює 17 років

Ще до того, як Богдан народився, його батьки твердо вирішили: максимально відходитимуть від застарілих радянських поглядів на догляд за дітьми. Тож Олександр з дружиною почитали книжки сучасних педіатрів, подивилися відео та зійшлися на певних правилах: наприклад, не кутати дитину, не купати її у трав’яних настоянках та давати більше самостійності.

Готуватися до зустрічі сина почали заздалегідь. І це дуже згуртувало подружжя. Разом обирали ліжечко та необхідні речі, разом же робили ремонт у майбутній дитячій кімнаті.

Богдан народився у травні минулого року. На перші 18 днів його життя Олександр взяв планову відпустку, бабуся з дідусем також були напохваті.

"Перші місяці були найскладнішими, — згадує Олександр. — Нічні коліки заважали спати майже два місяці. Хочеться якось допомогти дитині, але з цим важко щось зробити, це треба просто пережити".

Ще через 9 місяців Олександр взяв цілий місяць декретної відпустки за програмою "Share the care". Дружині хотілося хоч трохи повернутися до звичайного життя: сходити в перукарню та на манікюр, відпочити. Це була зима та сильні морози, тож син із татом гуляли не багато, але коли погода дозволяла, каталися на санчатах.

"Син якраз почав переходити на "доросле" харчування, активно цікавитися світом та намагатися вставати на ніжки, — згадує Олександр. — Богдан відкривав усі шафки, вчився самостійно їсти, купатися у великій ванній та пірнати. Потрібно було бути поруч, тож допомога тата дуже знадобилася".

Своє перше слово маленький Богдан сказав якраз тоді, коли батько був у декретній відпустці — і цим словом було "тато".

"Побувавши у декреті, я зрозумів: коли дружина вдома з дитиною, вона не відпочиває, а працює навіть більше за мене, — говорить Олександр. — До мене прийшло якесь прозріння: я зрозумів її втому і став уважнішим до її стану та потреб. Зараз я намагаюся якомога більше брати на себе у догляді за дитиною, щоб дружина могла відпочити хоча б ввечері".

Він переконаний: дитині, особливо хлопчику, потрібно багато уваги від батька, як від наставника. Тому чоловік мусить вміти абсолютно все те ж, що й дружина.

"Коли я йду на прогулянку з дитиною, я мушу розуміти, як замінити підгузок, погодувати, та зрозуміти без слів усі потреби дитини, адже вона поки що не говорить".

У серпні Богдану виповниться рік, тож Александр збирається взяти другу частину своєї декретної відпустки та з’їздити з сім’єю на море. Вони вже купили дитячий басейн, щоб ставити його на березі та безпечно хлюпатися разом.

"Я вже мрію грати з сином у футбол та ходити на рибалку. Водив його у гараж і показував машини, — говорить Олександр. — А ще я колись був кухарем, тож вже вчу сина готувати. Саджаю його поряд на високому стільчику і показую, як це робиться. А він тягнеться і намагається допомагати. Хочу, щоб син брав приклад і в майбутньому допомагав своїй дружині так само, як і я".

Текст: Тетяна Гонченко
Ілюстрації: Даша Дот
Фото: З особистих архівів героїв