Насилля не починається з ударів в обличчя: як розпізнати аб’юзивну поведінку та протидіяти цьому

Якщо країна проходить крізь такі складні випробування як війна, проблеми мирного життя нікуди не зникають.

Вони лише загострюються та надають відчуття того, що виходу взагалі немає.

Постраждалі від домашнього насилля завжди будуть одними з найуразливіших груп в суспільстві під час таких подій як фінансова криза, епідемії, війни тощо.

В цій статті ми хочемо дати вам невелику інструкцію щодо того, як розпізнати абю’зивні стосунки. Незалежно від того, чоловік ви чи жінка.

Також ми спробуємо відповісти на найбільш поширені питання

Американський журнал екстреної медицини зазначає, що протягом локдаунів випадки домашнього насилля зросли з 25% до 33% по всьому світу. Міністр внутрішніх справ України Денис Монастирський в ефірі національного телемарафону повідомив, що рівень домашнього насилля в Україні зростає через відключення світла.

Людям далеким від цієї теми може здаватися, що постраждалій достатньо просто піти від кривдника.

"Ти що не бачила, за кого виходиш заміж?", "Якщо не йдеш – значить тебе все влаштовує", "Він же її не б’є, чим вона не задоволена?".

Чоловіки та жінки знаходяться в різних ситуаціях щодо домашнього насилля, але однаково трагічних.

Зокрема, дослідження від UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні вказує на те, що орієнтовно 10% опитаних чоловіків вважають, що жінка повинна терпіти домашнє насилля заради збереження родини. А 67% вважають, що саме чоловік має вирішальне слово в родині.

Чоловіки також можуть страждати від домашнього насилля.

При цьому часто соромно зізнатись, якщо він таки постраждав від психологічного чи фізичного аб’юзу. Орієнтовно третина чоловіків не звертається за підтримкою, коли відчувають себе засмученими чи розгубленими. Культура маскулінності вбачає в цьому лише слабкість, яка нібито є неприпустимою для чоловіків.

Я на початку стосунків. Чи є червоні прапорці, які вказують на те, що це може перерости в аб’юзивні стосунки?

Так. Такі "червоні прапорці" існують.

Отож ви знаходитесь на початку стосунків чи можливо навіть на початковому етапі сімейного життя. Все ніби прекрасно, але ви відчуваєте, що щось починає вас напружувати, проте, можливо, ви просто забагато хочете та хвилюєтесь на порожньому місці?

Будь-які стосунки переживають кризу, але якщо ми кажемо про насилля, воно ніколи не починається з удару в обличчя.

Цілком можливо, що на початку ви можете прийняти деякі види аб’юзивної поведінки за турботу.

Психотерапевтка та сексологиня Тася Осадча в подкасті для "Української правди" радить звернути увагу на занадто активну ініціативу партнера/ки, якщо при цьому ніколи не враховуються ваші плани та бажання:

"Наприклад, ваш коханий приходить і каже, що ви їдете в романтичну подорож. При цьому немає жодних узгоджень по датах, чи маєте ви в цей час важливий іспит чи роботу. Це може видаватись дуже романтичним на початку, особливо, якщо жінка втомилась самостійно все вирішувати в житті. Але така поведінка нікуди не зникне, коли постане питання, народжувати дитину чи ні", – каже психотерапевтка.

Ось короткий чекап деяких видів поведінки, яка може поступово перерости в аб’юзивні, тобто насильницькі дії з боку партнера:

Ваш партнер/ка дуже ревнивий/а, хоче бути чи не єдиною людиною у вашому оточенні. Це може виражатись в постійних звинуваченнях щодо зради, частих дзвінках, намаганнях перевірити вас через спільних друзів тощо.

Контролююча поведінка. Партнер/ка весь час хоче знати, де ви, що з вами. Вам потрібен дозвіл від нього чи неї, щоб щось зробити. Це все подається під виглядом турботи та занепокоєння за вашу безпеку.

Швидке входження в ваше життя. Це може видаватись романтичним в кіно та книгах, але експерти наголошують, що це тривожний дзвінок, якщо менш ніж за 6 місяців після знайомства, вам роблять пропозицію та переїжджають у вашу квартиру.

Нереалістичні очікування. Він/вона робить такі компліменти, що ви відчуваєте себе надлюдиною. Від вас очікують ідеальності й кажуть "Ти все, що мені потрібно. Я все, що тобі потрібно".

Постійно звинувачує інших у своїх проблемах. Будь-яка його/її проблема – це вина когось іншого. Людина не хоче брати відповідальність за власну поведінку.

Людина не бере відповідальність за власні почуття. Від вашого партнера/ки можна почути такі фрази як "Я нічого не можу зробити зі своєю злістю", "Ти бісиш мене, коли не робиш так, як я попросив/ла" тощо.

Звичайно, це все лише орієнтовні фрази та ситуації. В житті, вони не можуть бути вирвані з контексту.

"Насилля часто може нагадувати стару байку про жабу та окроп. Якщо ви відразу занурите жабу в гарячу воду, вона просто вистрибне. Але якщо підвищувати температуру поступово, то вона може не помітити цього і зваритись.

Так і насилля поступово підвищує свій градус жорстокості і його не завжди просто розпізнати на початкових етапах знайомства", – пояснює Тася Осадча.

Вона також розповідає, що є так званий "цикл насилля".

Приблизно його можна розбити на такі етапи:

• стадія накопичення агресії;
• власне агресивний акт;
• стадія розкаяння або як ще можна почути термін "медовий місяць".

Далі йде знову накопичення напруження і стадія розрядки.

"Проте інтенсивність проявів може наростати. Спочатку це словесна сварка, потім – хтось когось штовхнув. Потім – вдарив", – розповідає психотерапевтка.

Чи означає насилля лише фізичну шкоду?

Ні. Якщо людину принижують вербально, ображають її, підривають її віру в себе – це ознаки психологічного насилля або емоційного аб’юзу.

Ось деякі приклади того, як це може реалізовуватись:

• вас обзивають;
• на вас кричать;
• над вами насміхаються;
• ваших друзів та членів вашої родини принижують;
• вам погрожують позбавити опіки над дітьми;
• після сварки з вами не розмовляють днями;
• від вас вимагають, щоб домашні обов’язки виконувались лише так, як хоче цього ваш партнер і ніяк інакше.

Також окремо варто зазначити ознаки соціального аб’юзу, які поступово ізолюють людину від її оточення, що надалі робить вкрай важким відокремлення від кривдника.

Ось деякі його ознаки:

• вам заважають зустрічатись з вашими рідними та друзями;
• ваші телефонні дзвінки та повідомлення відстежують;
• вам перешкоджають займатись звичними справами: ходити на роботу, вчитися, зустрічатися з друзями;
• ваш партнер чи партнерка створюють незручні ситуації в публічних місцях, через що ви можете почати відмовлятися від соціальних активностей.

Окрім психологічного насилля та соціальної ізоляції в родинах часто може практикуватись економічне насилля.

Наприклад, як показало вже вищезгадане дослідження, чоловіки залишаються головними годувальниками в родині.

Насправді така ситуація шкодить і чоловікам, і жінкам.

Чоловіки часто перебувають у постійному стресі через робоче навантаження. За даними дослідження 40% опитаних працюють більше за класичні 40 годин на тиждень.

Також гнітити може відчуття того, що лише від тебе залежить добробут та виживання твоєї родини.

Жінці це може зашкодити тим, що вона втрачає фінансову незалежність та у разі смерті, хвороби чи розлучення з партнером, може опинитись в ситуації, коли не здатна забезпечити собі та своїм дітям гідне існування.

Проте часто економічний фактор може використовуватись кривдником як можливість утримати постраждалу людину, позбавити її контролю над власним життям.

Ось ознаки економічного насилля:

• вам не дозволяють заробляти гроші;
• намагаються контролювати ваші рахунки, наприклад, у вас забрали картку, на яку приходить державна допомога на дитину;
• можливості родини штучно обмежують, хоча статки дозволяють. Як приклад: забороняють купувати м'ясо, бо це занадто дорого, хоча заробітна плата чоловіка дозволяє не заощаджувати на продуктах харчування.

Чи можна довести факт психологічного чи економічного насилля?

Так, хоча це і складніше, ніж у випадку з фізичним насиллям.

Проте, як стверджує юристка Тамара Бугаєць – це можливо.

"Першочергово важливо пам’ятати: у справах домашнього насильства важливим є доведення не тільки самого факту насильства, але і його наслідків для постраждалої особи: як насильство вплинуло на психологічне та фізичне здоров’я, рівень життя, соціальні взаємовідносини тощо.

Тому особливу увагу важливо зосередити на тому, у який спосіб можливо зафіксувати і сам факт спричинення домашнього насильства та його наслідки для постраждалої особи. Така фіксація буде тією доказовою базою, яку у подальшому можна використати на захист постраждалої особи та надасть можливість притягнути кривдника до відповідальності та застосувати спеціальні заходи протидії домашньому насильству (терміновий заборонний припис, обмежувальний припис, взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи, направлення кривдника на проходження програми для кривдників)", – пояснює юристка.

Зафіксувати сам випадок домашнього насильства та його наслідки для постраждалої особи можливо через:

- повідомлення про насильство до поліції: всі звернення на службу "102" фіксуються, тому дуже важливо в момент самого дзвінка чітко проговорювати, що вчинив кривдник; у подальшому написати заяву до поліції та в поясненнях більш детально описати випадок/випадки насильства;

- фіксацію на мобільний телефон (відео чи диктофон): якщо є така можливість, сама постраждала особа або треті особи можуть використати мобільний телефон для фіксації випадку насильства, у подальшому відео/аудіо можуть бути предметом дослідження уповноважених органів, зокрема, суди досліджують відповідні записи в судовому засіданні;

- покази свідків: як правило, свідками домашнього насильства стають діти, про що обов’язково варто вказувати в поясненнях та заявах до правоохоронних органів. У такому випадку діти мають бути ідентифіковані, як постраждалі особи. Також інші особи можуть бути свідками та надавати свої покази, якщо вонибачили, чули насильство або можуть підтвердити як насильство вплинуло на постраждалу особу;

- оцінку ризиків вчинення домашнього насильства: за кожним фактом домашнього насильства на кожну постраждалу особу поліцейським має бути складена оцінка ризиків вчинення домашнього насильства; якщо відповідну форму оцінки ризиків домашнього насильства не було складено, важливо просити, щоб поліцейський склав таку оцінку; така форма оцінки ризиків складається відповідно до Наказу МВС, Мінсоцполітики № 369/180 від 13.03.2019;

- оцінку рівня безпеки дитини: відповідний акт про оцінку рівня безпеки дитини складають та підписують представники служби у справах дітей, центру соціальних служб, ювенальний поліцейський та лікар; складання відповідного акту передбачено постановою КМУ від 24 вересня 2008 № 866 та постановою КМУ від 1 червня 2020 року № 575;

- звернення за медичною допомогою: у обов’язковому порядку важливо звернутись до закладу охорони здоров’я за медичною допомогою не тільки у випадках спричинення фізичного насильства, оскільки так само важливо зафіксувати наслідки психологічного та сексуального насильства;

- звернення за психологічною допомогою: робота постраждалої особи у подальшому може мати вигляд у складанні психологом певного документу (висновок, довідка тощо), який може зафіксувати психологічні страждання постраждалої особи, її емоційну залежність або погіршення якості життя;

Інформація зі дослідження від UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні

Але хіба можуть постраждалими від насилля стати чоловіки?

Так, звичайно. Будь-яка людина може постраждати від домашнього насилля. За статистикою США, один чоловік з десяти зазнає сексуальне чи фізичне насилля від своєї партнерки або партнера. Яка реальна статистика – сказати важко. В багатьох культурах чоловіки просто соромляться заявляти про це та попросити про допомогу. Проте закон в плані насилля працює як і для жінок, так і для чоловіків. Якщо ви чоловік та зазнали насилля, ви маєте право на допомогу та захист.

Психо терапевтка зазначає, що якщо чоловіки-аб’юзери частіше використовують техніку ізоляції – спілкуйся лише зі мною і ні з ким більше, а також вдаються до фізичного насилля – то жінки в психологічному насиллі частіше вдаються до токсичного контролю та принижень типу "Ти ні на що не здатен".

Вона додає, що тривалий час в українському соціумі було прийнятним виходити заміж за чоловіка, а потім намагатись ліпити з нього чоловіка своєї мрії.

"Але це також насилля над людиною, якщо людина на це не погоджувалась. Це дуже вкорінений стереотип, який багатьом навіть важко усвідомити. Іноді причиною цього може бути травма дитинства, наприклад, наявність деспотичного батька. Жінка ніби намагається обрізати чоловіку прояви навіть здорової агресії, а разом з цим певні амбіції в реалізації кар'єри, адже агресія не завжди буває руйнівна, в тому числі вона може сприяти і реалізації амбіцій", – каже Осадча

Але якщо я вже багато років зазнаю насилля? Я відрізана/ий від старих соціальних зв’язків та не маю грошей. Як мені розірвати стосунки з кривдником?

Для початку, спробуйте зателефонувати на номери гарячих ліній для постраждалих від домашнього насилля.

За номером 15-47 діє безплатна цілодобова "гаряча" лінія. За номером 0 800 213-103 - цілодобова гаряча лінія безоплатної правової допомоги.

Окрім цього ви можете скористатися чат-ботами МВС України #ДійПротиНасильства у месенджерах:

Телеграм: https://t.me/police_helpbot

Вайбер: https://tinyurl.com/y8rgatt9

Чат-бот може допомогти людині викликати служби допомоги (поліцію і швидку), переадресувати на спеціалістів безоплатної правової допомоги, які нададуть юридичну консультацію в онлайн-режимі; надати контакти інших служб допомоги, а також роз’яснити, що таке домашнє насильство та як йому протидіяти. Подумайте про звернення до Центрів соціальної допомоги.

Там вас можуть скерувати до притулку (шелтера) для постраждалих від домашнього насильства. В шелтері допоможуть відновити документи, знайти роботу та почати життя з чистого аркуша.