Мило на подарунок і ялинка в таборі полонених. Якими були зимові свята в час воєн

Уявіть, діти готуються до святкування Різдва, розглядають іграшки та прикрашають ялинку. У метро.

Хтось готує святкову вечерю прямо на пероні, а хтось із дітей пише лист татові на фронт. Люди намагаються зберігати спокій і зробити все, щоби відчути різдвяний настрій.

Це – історія Лондона в 1940 році. Британія перебувала під регулярними німецькими бомбардуваннями. Люди буквально жили в метро, але однаково святкували Різдво.

Тоді й зняли 10-хвилинний фільм "Різдво під вогнем" (Christmas Under Fire).

"Цей фільм показували в США. Він був номінований на Оскар за найкращий документальний короткометражний фільм. Так британський уряд намагався емоційно вплинути на позицію американців, аби спонукати їх вступити у війну на боці Британії. Адже США тоді були нейтральною країною. До слова, менш ніж за рік США вступили у війну", – пояснює історик, співавтор і ведучий YouTube каналу "Історія Без Міфів" Владлен Мараєв.

"УП.Життя" дослідило матеріали про святкування зимових свят під час воєн і поспілкувалося зі Владленом про Різдвяне перемир’я, подарунки серед військових і винагороди для військовополонених, обстріли 1 січня, новорічні листівки та важливість святкувань під час війни.

Різдвяне перемир’я під час Першої світової війни

Владлен Мараєв розповідає, що зимові свята під час воєн у різних країнах святкували практично завжди. Усе залежало лише від обставин і можливостей.

За словами історика, під час воєн зазвичай військовослужбовцям видавали продовольчі пайки до свят, часто це були невеликі подарунки на кшталт тютюну, одягу чи взуття.

Рідні надсилали їм посилки з дому. А держави намагалися завчасно опікуватися цим питанням, ще з осені, щоби наприкінці року такі посилки дійшли на фронт.

"Різдво й Новий рік під час війни мають особливе значення. Це – не просто свято, а можливість для людей повернутися до звичного мирного життя бодай на короткий час. Тому не тільки цивільні, а навіть військовослужбовці на фронті дуже часто влаштовували принаймні невеличкі святкування. Найвідоміший приклад в історії – Різдвяне перемир’я 1914 року", – каже історик.

Наприкінці грудня 1914 року на Західному фронті, тобто на території Франції та Бельгії, війська Антанти та Німеччина на декілька днів стихійним способом і всупереч наказам командування припинили вогонь.

Солдати виходили на нейтральну територію між позиціями сторін, що ворогують, обмінювалися презентами, розмовляли, курили, випивали, співали пісні тощо.

Крім обміну подарунками, обидві сторони вбачали затишшя в боях як шанс знайти тіла своїх товаришів і гідно їх поховати. На деяких ділянках фронту бойові дії були офіційно відновлені вранці, у День подарунків. На інших ділянках вогонь припинився на кілька днів.

"Руки геть, хлопці! Різдвяний ранок в окопах", 1915 рік. Джерело: Національний музей британської армії

"Попри низку наказів командування з обох сторін, які це забороняли, святкування однаково відбувалося. Треба розуміти, що це був лише початок Першої світової війни, конфлікт глобальний і до того небачений в історії. Ніхто не думав, що він триватиме довго. А це було перше Різдво під час тієї війни, тому люди були готові до таких подій, як-от це перемир’я", – пояснює Владлен.

За словами історика, уже за рік, а тим паче за два чи три, подібні випадки майже не траплялися. Адже у війну втягувалося дедалі більше країн, зростав рівень ворожості, агресивності й неприйняття будь-яких варіантів домовленостей із ворогом, усі прагнули війни до остаточної перемоги.

До того ж командування, враховуючи досвід 1914 року, категорично та завчасно заборонило такі акції та намагалося активізовувати бойові дії якраз перед Різдвом. Усе – щоби унеможливити будь-які прояви такого братання.

Тобто влаштовувалися масовані артилерійські обстріли, спроби наступів тощо. А проте локально подібні випадки траплялися впродовж усієї війни. До слова, у 2015 році події Різдвяного перемир’я зобразили в рекламі печива, яким, імовірно, обмінювалися солдати.

Також на основі цієї історичної події у 2015 році зняли "Щасливого Різдва", який був номінований на Оскар як найкращий іноземний фільм і отримав інші видатні нагороди, як-от "Золотий глобус".

Цивільні під час Другої світової війни – приклад Британії

Історик каже, що під час воєн люди зазвичай виставляли ялинки в приватних оселях, надсилали святкові листівки чи дарували подарунки. Звісно, залежно від обставин у кожній сім’ї.

Яскравий приклад святкування зимових свят під час війни – Британія. Здебільшого така сама ситуація була у всіх країнах, що воювали.

"Ми мали хороше Різдво навіть попри воєнні часи", – каже в інтерв’ю про Різдво під час Другої світової війни британка Пет Девіс.

Інші герої розповідають також про те, як за змоги запікали індичку або принаймні половину. Це вдалося тим, хто жив у сільській місцевості. Але здебільшого індичка була в дефіциті, як і решта продуктів для святкового столу. До того ж люди намагалися згуртуватися, святкувати Різдво разом і ділитися всім, що мають.

Не відмовилися також від ідеї дарувати подарунки, хоч вибір був вкрай обмежений. Багато хто знаходив людей, які продавали вживані речі.

Здебільшого люди дарували практичні подарунки, як-от інструменти, нічні лампи, садове насіння, а також книжки. Однак найпопулярнішим подарунком на Різдво 1940 року було мило.

Військові мали змогу отримати так званий пайок бензину, що для цивільних було найкращим подарунком.

Водночас гірлянди та зовнішнє освітлення були заборонені під час "блекауту", який розпочався 1 вересня 1939 року. За освітлення людей також штрафували. Однак вдома, за затуленими затемненими шторами, люди продовжували святкувати.

Особливо натхненно люди намагалися влаштувати різдвяні вечірки для дітей. Наприклад, в інтерв’ю про святкування під час війни герої розповідають, як батьки намагалися дістати апельсини та мандарини для дітей. Це вдавалося не всім. Багато дітей у Британії могли ніколи не бачити мандаринів і апельсинів.

До того ж на початку війни всі театри та кінотеатри в Британії зачинилися, хвилюючись про безпеку. Однак під час Різдва вони відчинялися, щоби показати традиційну пантоміму й підняти бойовий дух.

"Попри всі намагання втримати святковий настрій і традиції, для багатьох Різдво було важким періодом. Нашого тата затримали за кордоном і він став політичним в’язнем. Він був там три роки. Ми навіть не знали, чи він живий. Тому не могли просто розслабитися і святкувати", – розповідає Пет Девіс.

Різдво в таборах для полонених під час Другої світової війни

"Є багато свідчень, як у Європі в таборах військовополонених, де умови були зазвичай кращі, ніж на Східному фронті, військовополонені мали змогу влаштовувати святкування. Звичайно, обмежені. Наприклад, у таборі Шталаг Люфт ІІІ, який створили німці для військовополонених авіаторів західних країн, німці видавали пайок військовополоненим. А також полонені мали змогу отримати посилки він Червоного хреста", – розповідає Владлен.

Троє французьких військовополонених посміхаються в камеру, тримаючи різдвяну їжу, 25 грудня 1942 року. Джерело: Імперський воєнний музей

Ще один зафіксований випадок святкувань – замок Колдіц був в’язницею суворого режиму, куди німці відправляли своїх найважчих військовополонених. Багато з тих, хто там утримувався, раніше намагалися втекти з інших таборів. Проте навіть там вдалося поставити ялинку на свята та зробити спільне фото.

А от у таборі Oflag IXA/Z у Німеччині створили цей ілюстрований плакат, що рекламує різдвяне та новорічне меню в таборі.

Ілюстрований плакат різдвяних страв, зроблений військовополоненими у таборі Oflag IXA/Zі

Тим часом на зимові свята німецьким солдатам, які були ув’язнені на британській землі, дали змогу проявити свою творчість у таборах і створити різдвяні листівки. Декому ж дозволили отримати листівки від рідних.

США під час зимових свят у час Другої світової війни

Як ідеться в статті видання History, на початку Другої світової війни багато американців виїхали за кордон.

"Тим, хто залишився в США, було дуже важко святкувати. Люди були в режимі виживання", – каже Пем Фрезе, професор соціології та антропології Коледжу Вустера.

Особливо складно було жінкам, які опинилися в становищі глави сім’ї. Окрім усього, вони робили свій внесок у завершення війни, працюючи на фабриках і заводах.

Під час зимових свят жінки також почали переодягатися в Санта Клауса. Наприклад, в 1942 році в газеті Brooklyn Daily Eagle повідомили, що жінку найняли на роль Санти в магазині в Нью-Джерсі. Це сталося після того, як керівництво "не змогло знайти чоловіка, який би відповідав цій роботі".

З 1942 року справжні різдвяні ялинки в США були в дефіциті, оскільки багато чоловіків, які зазвичай їх рубали, були або військовими, або працювали в оборонній промисловості, повідомляє Chicago Daily Tribune.

Водночас витрати на оплату праці та гонорари, які виплачуються землевласникам за право рубати дерева, різко зросли. Це призвело до підвищення роздрібної ціни на живі ялинки. Саме тоді популярності набули штучні.

Друга світова війна також внесла зміни в прикрашання ялинок. Попри те, що традиція запалювати гірлянди на деревах у цю пору року виникла дуже давно, у деяких частинах США під час війни – особливо на узбережжі – це було неможливо зробити, адже доводилося затемнювати вікна. Усе це для того, щоби зробити місто менш помітним для ворожих літаків, якщо станеться повітряне вторгнення.

У 1942 році уряд США почав нормувати різноманітні харчові продукти: щось продавали, а щось було в дефіциті. Тоді сім’ям довелося переосмислити, що вони подадуть на святковий стіл.

Цукор був першим продуктом, який почали дозовано продавати під час Другої світової війни. Наступного року до цього списку додали вершкове масло. Тоді економісти, які працювали в Міністерстві сільського господарства США, а також різні виробники харчових продуктів розробляли нові рецепти воєнного часу з використанням дешевих та широко доступних інгредієнтів.

Наприклад, були популярними торти "Перемога", у яких використовувалося дуже мало цукру (якщо він взагалі був), а ще десерти на основі желатину.

Війна позначилася і на подарунках під ялинкою. Родини часто обмінювалися меншою кількістю подарунків між дорослими, щоби діти точно отримали свої іграшки та інші цікаві речі.

До слова, завдяки воєнному нормуванню таких товарів, як-от метал, гума та віскоза, дитячі іграшки та подарунки почали виготовляти з дерева чи паперу. Також люди дарували подарунки, які виготовляли самотужки: в’язані речі чи намальовані власноруч картини.

Різдво під час Другої світової війни викликало почуття меланхолії як в американців, які служили за кордоном, так і в тих, хто був на батьківщині з порожніми місцями за обіднім столом.

Тож деякі з найпохмуріших святкових класичних пісень були випущені в цей період: White Christmas (1941), I’ll Be Home for Christmas (1943) і Have Yourself a Merry Little Christmas (1944).

Про обстріли під час зимових свят

"Власне, активні бойові дії в новорічну ніч – це не новина. Адже 1 січня 1945 року німці використали цю ніч і світанок після новорічної ночі, щоби почати наступальну операцію "Нордвінд" в Ельзасі й Лотарингії. А також – щоби організувати масований авіаналіт на бази союзників у Франції, Бельгії та Нідерландах (операція "Боденплатте"). Тоді майже 1 тисяча німецьких літаків завдали ударів по цих авіабазах", – каже Владлен Мараєв.

Німці розраховували на те, що, очевидно, під час святкування Нового року противник розслабиться, увага також буде послаблена – і наліт матиме серйозні результати.

Зрештою, німецькій авіації справді вдалося знищити орієнтовно 300 літаків союзників, але вони й самі зазнали подібних втрат. І відновити їх у швидкому темпі, на відміну від американців і британців, німці не могли. Тому операція мала короткотривалий ефект.

Тим часом під час Різдва підірвався вантажний британський корабель SS Stanholme у Бристольському каналі, де загнуло 13 людей.

Чому святкувати зимові свята – важливо. Думка історика

"Зрозуміло, що під час будь-якої війни, як і нині, у багатьох людей немає ані приводів, ані настрою для святкування: хтось втратив рідних, а хтось житло. Втім, навіть в умовах війни не варто відмовлятися від святкувань, відповідно до своїх можливостей. Звісно, що якісь гучні святкування недоречні, але влаштовувати свято потрібно", – говорить історик.

За його словами, ворог хоче, щоби соціум був просякнутий зневірою, депресією, втомою, щоби відчувало, що війні немає ні кінця ні краю. Мовляв, у такому житті немає нічого приємного, радісного й хорошого.

"Ворог хоче, щоби суспільство в таких умовах було готове капітулювати на будь-яких умовах, аби лише повернути мир. Цього хоче Росія. Тому ми в жодному разі не можемо такого допустити", – завершує Владлен Мараєв.

Марія Марковська (Булейко), спеціально для УП.Життя

Читайте також: Свято (не) наближається. Чому психологи радять не відмовлятися від новорічних празників