"Чергуватиму у новорічну ніч. Але я не проти". Бійці розповіли про традиції святкувань на фронті

Військові, які на передовій з 2014-го, зазначають, що ворог не припиняє обстрілів навіть у свята.

Попри все, усі ці роки бійці плекали свої новорічні традиції: прикрашали ялинки, готували салати та слухали звернення президента навіть під канонаду пострілів.

Цьогоріч святкування переважно не планують. Військові готові працювати, аби наблизити перемогу.

Про традиції святкування та особливості 2023 Нового року "УП.Життя" розпитало військовослужбовців.

Далі – їхня пряма мова.

Фото: Андрій Горб

Микола, боєць ЗСУ

Новий рік, який ти зустрічаєш в особливих умовах, стає особливим. За ці роки більше запам’ятався, мабуть, 2015-й. Перший новий рік, який ми зустріли не в затишних оселях, а в покинутому ангарі. Ми зібрались за столом, який був далеким від тих, які звикли бачити в цю ніч. Але страв було багато, і вони були смачні завдяки волонтерам та бійцям, які тямлять в кухонній справі.

Ялинка була прикрашена усім, що мало яскравий вигляд. Хтось нам навіть привіз "дощик" та гірлянду.

Тоді ще тримався Донецький аеропорт, і ми постійно моніторили ситуацію на їхньому напрямку. Ми не сумнівалися, що у 2015 році закінчиться АТО і ми повернемо свої прапори на Донеччину та у Крим. Але доля вирішила, що то занадто просто.

Фото цьогорічної ялинки. Традиції не скасувати

На порозі 2016 року нам довелося слухати новорічне звернення Путіна, бо телевізор ловив тільки один канал, і той – росіян. Коли прийшов командир привітати нас зі святом, хлопці не встигли вимкнути його. У паузу промові командира увірвався цей невдалий диктатор зі своїми привітаннями з сусідньої кімнати. Було смішно усім. Крім командира, який наказав більше не вмикати телевізор.

Цього року не було можливості традиційно зустріти Різдво через активну фазу бойових дій. Ми обмежилися привітаннями без святкового столу на бойових виїздах. На Новий рік чекає та сама історія. Ми ж гостинна нація, тому будемо "пригощати" гостей, хоч їх ніхто й не кликав.

Насамперед згадаємо тих воїнів, яких втратили, хто віддав своє життя, щоб Україна зустрічала цей і усі наступні роки вільною, сильною та незалежною! Сподіваюся, про них згадають за кожним святковим столом, адже вони заплатили найвищу ціну за кожного з нас.

Сподіваюся, що наступний Новий рік ми будемо зустрічати тільки з прошеними гостями та рідними. Якщо ж ні, то знову в окопах, але точно не під прапорами загарбників. Впевнений у нашій перемозі, це лише питання часу.

Читайте також: Обійняти загиблого друга, поїхати в Крим. З якими мріями українські захисники йдуть у 2023 рік

Руслана, бойова медикиня

Цього року ми не святкуємо: очікуємо провокацій на Новий рік, тому постійно в бойовій готовності.

На перший новий рік 2021, який я святкувала на передовій, хлопці в бліндаж принесли маленьку ялиночку. Замість іграшок на ній були гільзи та мандаринки з цукерками. Новорічний стіл готували з обов‘язковим олів‘є та опівночі слухали промову нашого президента. Але посидіти спокійно ворог нам не давав. "Режим тиші" порушували – росіяни обстрілювали з 11 вечора до 4 ранку.

Фото з 2020 року

А на Різдво ми готували 12 страв. Обов'язково – кутю куштували з першою зорею. Збирались підрозділом як родиною на свято.

А минулий рік ми ніби були в очікуванні. Нам привезли блакитну ялинку. Гарну таку, ми наряджали її. Влаштували символічний святковий стіл, знову слухали промову президента, але чомусь веселого настрою не було. Проте ніхто не очікував, що так важко та боляче буде в цьому році.

Ялинка для 2022 року

На Різдво так само були обстріли. Все, що для нас є святом, для них – це черговий привід завдавати удар, але ми готові до цього.

Сподіваюсь, що прийдешній рік буде кращим. Я чергуватиму в ніч з 31 на 1, тож святкування пройде повз. Але я не проти – аби війна якомога швидше завершилась нашою перемогою.

Сурен, водій-парамедик ПДМШ

Я поїхав у першу ротацію з Першим добровільним мобільним шпиталем у грудні 2014. На Новий рік запропонував зробити шашлики, усі погодились. Взяли м'ясо, а шампурів нема. Це було в Курахове на Донеччині.

Ми базувалися на території центральної районної лікарні. Там росли фруктові дерева з рівними гілками. Я порубав 20 гілочок з дозволу директора, обпалив – і вийшли натуральні шампури. Того року йшов сніг, і ми смажили м'ясо під світлом налобних ліхтариків. Той Новий рік досі згадують як душевний та домашній. Тоді ми ще не мали форми, броніків, а "Кіборги" поблизу захищали Донецький аеропорт.

Фото з архіву Новорічної ночі 2014-2015

Там, де я буваю з ротацією, ми цю традицію підтримуємо. На цей рік теж плануємо, але все залежить від погодження із ЗСУ. Якщо не дадуть – посидимо у сімейному кругу. Проведемо духовий вечір, як у сім'ї. Згадаємо загиблих побратимів.

Під час першої ротації ялинки у нас не було. Але потім – робили. Навіть зараз – я би прикрашав. Думаю, можна буде скомбінувати і зробити ялиночку.

У нас традиції – сімейні. Це не колектив, а – сім'я. Багато хто лишив свої рідних вдома, бо цього року вважають більш правильним святкувати з побратимами на фронті заради спільної перемоги.

Я теж залишив свою дитину, пояснював, що маю піти на фронт.

Віталій, військовослужбовець Нацгвардії

У кожного традиції свої: у кожного підрозділу, взводу, групи. Чим менше людей, тим простіше формувати свято, стіл тощо.

Цьогоріч період новорічних свят взагалі не відчувається. Гадаю, десь 80% військових, які є на першій лінії, не знають про свята, а бачать хіба дату на годиннику.

Наприклад, Різдво 25-го я провів в окопі. Магії свята не відчувалось – ми сиділи під обстрілом на бойовому виході. Працювали по позиціях супротивника, виносили поранених. Тому я навіть привітання записував з окопу.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Markiv Vitalii (@markiv_vitalii_official)

Де будемо на Новий рік – теж не знаємо. Живемо за принципом прожив один день – і вже добре. Тож якогось особливого розуміння або відчуття новорічних свят на фронті немає.

Звісно, якщо хлопці на бойових позиціях і мають час та можливість зробити стіл чи отримати смаколики з дому – роблять хоча б таке свято.

Я на фронті з 2014 року і до 2018-го зустрів усі новорічні та різдвяні свята на фронті (за винятком одного). Кожен боєць намагався домовитись і отримати з дому якісь смаколики. Волонтери теж передавали новорічні страви.

Ми прикрашали ялинку боєприпасами, розфарбовували гранати, робили їх наче іграшки. Якщо була служба на блокпосту, то хлопці одягали шапки Санта-Клаусів. Монотонність на той момент вимагала військового гумору.

Цього року усі традиції зачекають до нашої перемоги.

Вікторія Андрєєва, УП.Життя

Читайте також: Як українці (не) пережили 2022-й. Добірка історій

Реклама:

Головне сьогодні