Стародавні і сучасні українські колядки: про що в них співають і яке їхнє значення

Яна Осадча — 5 січня 2023, 15:43

Колядки – це народні пісні, які пов’язані з зимовими святами, і з’явилися вони ще за часів язичництва.

За часів християнства колядки виконували на Різдво, щоб прославити народження Ісуса Христа.

За традицією на Різдво українці зранку ходили до церкви, а у вечері починали колядувати по хатах.

Завдання колядувальника – принести господарю добру звістку про народження Христа, побажати гарного врожаю, приплоду худоби, добробуту та щастя, а в взамін отримати винагороду.

Традиція колядування і виконання колядок існує і зараз.

ВІДЕО ДНЯ

Як і коли колядували українці

За часів язичництва 25 грудня давні слов'яни відзначали день сонцестояння, яке називали святом Коляди. За легендою, богиня Коляда народжувала нове сонце на ім'я Божич, на якого полював змій Коротун.

З тих пір пішла традиція: ходити від хати до хати, щоб сповістити людям про народження нового Сонця, і поспівати господарю та його родині про силу природи та побажати добробуту.

Тексти язицьких колядок до наших днів майже не збереглися.

Із появою християнства обряд проводився вже на честь народження Христа, а у колядках розповідалося про пов'язані з цим події. Традиція вітати господаря оселі збереглася.

Як пише Володимир Борисенко у книзі "Традиції та життєдіяльність етносу: на матеріалах святково-обрядової культури українців", до колядувань було прийнято готуватися, збиратися разом та проводити "репетиції", щоб колядувати правильно.

Фото: _fotos/Depositphotos

Спершу йшли колядувати діти, а потім і дорослі. Групи дівчат і хлопців, зазвичай, ходили окремо. У кожній групі був ватажок.

Після колядування господаря оселі вітали з Різдвом та дуже часто у віршованій формі "непрозоро" натякали на винагороду.

Іноді так:

"Та виносьте ковбасу, бо я хату рознесу" або "Виносьте також книш (пиріжок), бо напущу в хату миш".

Колядники також використовували "індивідуальний підхід" до кожного члена родина: чоловіка, жінки, парубка та дівчини.

Особливості регіону також мали значення. Наприклад, на Житомирщині, де було розвинуте бджолярство, пасічників, або "медових господарів" вітали особливо.

Добрий вечуор, святий вечуор.

Вийди, дядьку, та поглянь, дядьку,

Що у твоїм саду шуміт та гуде.

Пчолина матка йде та ройка веде.

"Візит делегації бджіл" приносив господарю добрі вісті: одруження дочки і сина та здоров’я.

Дуже важливу роль під час колядування та щедрування грали костюми колядувальників та ігри. Тобто, це була така собі маленька вистава.

У ХVIII-ХІХ сторіччі в Україні, особливо на заході, набув поширення вертеп – пересувний театр, який виступав на ярмарках та будинках заможних людей. Головною темою вистав була біблійська тематика, зокрема народження Христа. Також розігрували і побутові сцени, в яких персонажами виступали Запорожець, Москаль, Турок, Піп тощо.

Фото: yanosh_nemesh/Depositphotos

Походи делегацій ряжених колядувальників, які несли різдвяну зірку, були більш поширені у центральних і лівобережних регіонах. Саме вони водили "козу", роль якої грав один з учасників групи, він був у масці і кожусі і виконував ритуальний танець.

Старовинні колядки: про що вони?

Одної з найпопулярніших старовинних різдвяних колядок була "Небо і земля", в якій прославляли народження Ісуса:

Небо і Земля нині торжествують.

Ангели й люди весело празнують.

Христос родився, Бог воплотився,

Ангели співають, царіє вітають,

Поклін віддають, пастиріє грають,

"Чудо, чудо!" повідають.

У колядці "Нова радість стала" окрім подій у Віфліємі, також міститься побажання добра господарям будинку і добробуту Україні:

Нова радість стала, яка не бувала,

Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.

Де Христос родився, з Діви воплотився,

Як чоловік пеленами убого оповився.

Пастушки з ягнятком перед тим дитятком

На колінця припадають, Царя-Бога вихваляють.

- Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю,

Даруй літа щасливії цього дому господарю.

Даруй господарю, даруй господині,

Даруй літа щасливії нашій славній Україні.

Одна з найвідоміших українських колядок "Добрий вечір тобі, пане господарю", у якій описується весь цикл зимових християнських свят.

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Застеляйте столи та все килимами, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А той перший празник – Рождество Христове, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А той другий празник – Святого Василя, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А той третій празник – Святе Водохреща, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Хай святкує з нами вся наша родина, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Вся наша родина, славна Україна, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Не всі колядки є народними. Наприклад, слова та музика до "Во Вифлеємі нині новина" належать Остапові Нижанківському (1862-1919).

Пречиста Діва зродила Сина,

В яслах сповитий поміж бидляти,

Спочив на сіні Бог необнятий.

Вже Херувими славу співають,

Ангельські хори

Пана витають,

Пастир убогий несе, що може,

Щоб подарити Дитятко Боже.

А ясна зоря світу голосить:

Месія радість, щастє приносить!

До Вифлеєма спішіть всі нині,

Бога звитайте в бідній Дитині!

За світлом зірки, десь аж зі сходу

Йдуть три владики княжого роду,

Золото дари, кадило, миро

Враз з серцем чистим несуть в офіру.

Марія Мати Сина леліє,

Йосиф старенький пелени гріє,

А Цар всесвіта в зимні і болю

Благословить нас на ліпшу долю.

Ісусе милий, ми не богаті,

Золота дарів не можем дати,

Но дар ціннійший несем від мира,

Се віра серця, се любов щира.

Глянь оком щирим, о Божий Сину,

На нашу землю на Україну,

Зійшли їй з неба дар превеликий,

Щоб Тя славила во вічні віки.

Іноді колядки дають нам зрозуміти, як уявляли створення світу наші пращури:

Ой як се було на початку світа,

Не було тоді ні неба ні землі

Тільки но було синєє море.

На тім синім морі – явір зелененький,

На тім яворойку на горі – гніздойко,

А в тім гніздойку – три соколойки.

Впускали вони ся в синєє море.

Перший пожитойко, вози ми житойко,

Другий пожитойко, – яра пшеничейка,

Третій пожитойко – трава зеленейка.

Вози ми житойко людям на хлібойко,

Яра пшеничейка – на проскуройки,

Трава Зеленейка – для худобойки.

Як церква ставиться до колядок і колядників

Церква добре ставиться до колядок, а також виконує їх у храмах, бо вони є невід’ємним народним елементом Різдва, розповідає отець Тарас Жеплінський, керівник інформаційного відділу департаменту інформації УГКЦ.

"Під час виконання колядок людям хотілося поділитися радістю, добром, які наповнювали серце у Різдво, і побажати, щоб новонароджений Бог подав їм те, чого вони потребують або навпаки забрав проблеми", – каже священник.

Зокрема, колядку "Бог предвічний" виконують у греко-католицьких церквах після святкової літургії. У тексті є слова про Ірода, від якого Ісус з Марією тікали у Єгипет. За словами Жеплінського, сьогодні вона має дещо нове звучання:

"Віримо, що Господь допоможе подолати сучасного Ірода, і не дати йому виконати злу волю", – говорить він.

Бог предвічний народився,

Прийшов днесь із небес,

Щоб спасти люд свій весь,

І утішився.

В Вифлеємі народився,

Месія, Христос наш,

І пан наш, для всіх нас,

Нам народився.

Ознаймив це Ангел Божий

Наперед пастирям,

А потім звіздарям

І земним звірям.

Діва Сина як породила,

Звізда ста, де Христа

Невіста Пречиста

Сина зродила.

Тріє царі несуть дари

До Вифлеєм-міста,

Де Діва Пречиста

Сина повила.

Звізда їм ся об'явила,

В дорозі о Бозі,

При волі, при ослі

Їм ознаймила.

"Тріє царі, де ідете?"

"Ми ідем в Вифлеєм,

Вінчуєм спокоєм

І повернемся".

Іншим путем повернули,

Погану, безстидну,

Безбожну Іроду

Не повідали.

Йосифові Ангел мовить:

З Дитятком і з Матков,

З бидлятком, ослятком

Хай ся хорониить.

"Слава Богу!" – заспіваймо,

Честь Сину Божому

Господеви нашому

Поклін віддаймо.

Фото: _fotos/Depositphotos

Утім, за словами Тараса Жеплінського церква популяризує лише ті колядки, які саме про свято Різдва, а не лише про його атрибути.

"Колядки про смаколики, якими ми ділимося на Різдво, або "Дайте, дядьку, п’ятака", то все другорядне і похідне. У колядці має бути задекларована суть: син Божий народився", – розповідає священник.

Колядки і історичні події в Україні

З іншого боку в українських колядках часто відтворювали історичні обставини, а у часи СРСР, коли забороняли Різдво, обрядові пісні були проявом протесту.

Колядка "Сумний святий вечір в 46-му" році була написана поетом-підпільником Михайлом Дяченком-"Боєславом".

Сумний Святий вечір в сорок шестім році:

По всій нашій Україні плач на кожнім кроці.

Сіли до вечері мати з діточками,

Замість мали вечеряти вмилися сльозами.

Мати гірко плаче, а діти питають:

– Мамо, мамо, де наш тато, чом не вечеряють?

– Тато на Сибірі, в далекій чужині,

Споминає Святий вечір в нашій славній Україні.

Споминає Святий вечір та й усю родину,

Батька, матір, жінку й діти, й нашу неньку Україну.

Сумний Святий вечір в сорок шестім році:

По всій нашій Україні плач на кожнім кроці.

Російсько-українська війна також надихає українців на нові колядки.

Тернополянин Олег Вітвіцький написав твір "Там во Бахмуті", який розповідає про народження Христа та війну в Україні.

Там во Бахмуті,

Де стріли чути,

Де стільки цвіту

Вже полягло...

Враз тихо стало

І залунало:

Христос Родився!

Славімо Його!

Донецька нічка,

Окопна свічка,

І ворогам всім

Лютим на зло,

Стали солдати

Колядувати:

Христос Родився!

Славімо Його!

Під Гуляй Полем

Кутя на столі,

Звіздою небо

Там зацвіло,

Вітер у степу

Водить вертепи:

Христос Родився!

Славімо Його!

В місті Марії

Промінь надії

Десь над Азовом

В небо звело,

Там нас чекають,

Тихо співають:

Христос Родився!

Славімо Його!

Під замком львівським,

На Личаківськім,

Лицарів військо

Спокій знайшло...

Ми ж до Героїв

Із колядою:

Христос Родився!

Славімо Його!

В древньому Римі

Петрик із Криму

Разом зі світом

Славить Різдво,

Юля з Луганська,

Настя з Бердянська:

Христос Родився!

Славімо Його!

А в Тернополі

Маленька Оля

З фронту чекає

Татка свого.

Ручки складає,

Слізки втирає:

Христос Родився!

Славімо Його!

Наша родина -

Вся Україна,

І Збройні сили,

І ТРО,

Під Божим стягом

Йдем до звитяги, -

Христос Родився!

Славімо Його!


Читайте також: Українські щедрівки на Старий Новий рік: добірка пісень

Реклама:

Головне сьогодні