Яку ціну платять косатки-матері за те, що все життя допомагають своїм синам – з'ясували науковці

Яку ціну платять косатки-матері за те, що все життя допомагають своїм синам – з'ясували науковці

Самки косаток продовжують допомагати своїм синам навіть тоді, коли ті дорослішають і, здавалося б, вже не потребують опіки старших. У такий спосіб косатки-матері, як і багато інших тварин, підвищують шанси на виживання своїх дітей. А нещодавно група науковців зі США та Великої Британії з'ясували, що така турбота серйозно позначається на житті не лише дітей косаток, але і самих їхніх матерів.

Самки косаток, або, як їх називають, китів-вбивць, досягають статевої зрілості приблизно в 10 років і можуть розмножуватися до 40 років. Після цього в них наступає менопауза, що характерно для дуже небагатьох видів тварин. Тому ще кілька десятків років самки можуть прожити без можливості народжувати дітей. Самці починають досягати статевої зрілості приблизно у 15 років, а загалом в середньому живуть близько 30 років.

Вагітність у косаток триває упродовж 15-18 місяців. Зазвичай вони народжують одне маля в середньому раз на 5 років. Упродовж року самка вигодовує його молоком, а потім починається період відлучення, що триває до дворічного віку.

Косатки живуть в різних частинах Світового океану. Але вони розділені на окремі популяції, тобто відокремлені групи. Між собою вони відрізняються генетично, за зовнішністю, поведінкою, "діалектами" тощо.

Журнал Current Biology опублікував результати дослідження однієї з таких популяцій, що мешкає в Тихому океані поруч зі штатами Британська Колумбія, Вашингтон та Орегон. Вона невелика за чисельністю – близько 70 особин.

РЕКЛАМА:

На її прикладі автори дослідження хотіли перевірити свою гіпотезу: чим більше у самки косатки живих нащадків, тим менше в неї шансів мати наступних дітей. Крім того, дослідники припустили, що така залежність буде більше вираженою в тому випадку, коли нащадки – це сини, а не дочки.

Фото: slowmotiongli/GettyImages

Щоб з'ясувати, чи справді це так, дослідники упродовж близько 40 років проводили щорічний "перепис косаток" у популяції, яка їх цікавила. Завдяки цьому вони знали не лише скільки їх, але хто саме й кого саме народив, і хто в якому віці помер. На основі зібраних даних вчені побудували кілька математичних моделей.

Ці моделі показали, що в самок косаток, які народили синів, у подальшому житті суттєво зменшуються шанси мати потомство. Іншими словами, якщо в косатки вже є син, інших дітей їй мати складніше, хоча й можливо. Тому, якщо в неї буде ще один син – шанси мати наступних дітей ще більше скорочуються. В той же час дочки косаток не мають такого впливу на долю матері.

Подібний ефект, коли тварини турбуються про своїх нащадків і платять за це своєю репродуктивною ефективністю, науковці називають "материнськими інвестиціями". Він трапляється в інших тварин і науковці знають про це. Але зазвичай така "турбота за рахунок подальшого розмноження" не триває впродовж усього життя, хоча й може бути довгою. Косатки, а точніше одна з їхніх популяцій, стали першими відомими нам тваринами, для яких цей ефект триває все життя.

Як саме працює цей механізм – достеменно невідомо. Дослідження не відповідає на це питання, бо його автори не ставили перед собою такої мети. Але принаймні часткове пояснення може виглядати наступним чином.

Самці косаток все життя живуть поруч з матерями. Свою здобич – рибу – матері ділять з синами. Умовно кажучи, годують їх з ложечки. Це йде на користь синам, але шкодить матерям. Принаймні коли йдеться про їхню здатність розмножуватися. Адже для того, щоб успішно виношувати здорових дітей, самиці потрібно достатньо їжі. Вона ж натомість "віддає синові ледве не останнє".

Залишається найголовніше питання: навіщо косаткам потрібен такий механізм, або в чому його доцільність?

Як пояснив "Українській правді" еволюційний біолог, завідувач відділу еволюційної морфології Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України Ігор Дзеверін, суспільна група у косаток включає старшу самку, її дочок різного віку та онуків і правнуків жіночої статі по жіночій лінії. Щодо самців, то вони виховуються і живуть в цих групах, але розмножуються – в інших. У своїй групі самці можуть розмножуватися тільки як виняток.

Подібна схема існує в різних тварин – адже це очевидний спосіб запобігти інбридингу, тобто схрещуванню між близькими родичами. Але в деяких видів, як у випадку з косатками, самки лишаються народжувати потомків у своїй групі. А в деяких приматів, навпаки, в інші групи "віддають" самок, тоді як самці лишаються там, де вони народилися.

"В групі косаток самка конкурує з власною матір'ю, власними дочками, онуками жіночої статі по жіночій лінії і так далі за ресурси, наприклад, їжу та участь у розмноженні, – пояснює Ігор Дзеверін. – А з синами та онуками обох статей за чоловічою лінією не конкурує, бо сини розмножуються десь в іншому місці, а наступні покоління там і житимуть. Відповідно, самці вигідніше вкладати ресурси в синів, а не в дочок, які створюють їй конкуренцію. Принаймні, на думку авторів цього дослідження".

При цьому Ігор Дзеверін зазначає, що пояснення авторів, хоча й може бути правильним, але йому бракує аргументів. Насамперед – розрахунків на на основі теорії ігор. Саме вони в подібних дослідженнях допомагають з'ясувати, чи справді така стратегія поведінки є ефективною. В "задачі з косатками" подібний аналіз також був би дуже корисним для кращого розуміння ситуації.

Крім того, що результати дослідження цікаві з теоретичного погляду, вони можуть мати й суто практичне значення. Адже досліджувана популяція косаток невелика і потребує охорони.

Знання про особливості розмноження цих тварин і їхньої демографії дозволяють якщо не допомогти в цьому, то принаймні краще зрозуміти і передбачити процеси, які відбуваються.

Автори дослідження припускають, що подібне явище "материнської турботи за рахунок подальшого розмноження" може бути властивим для інших популяцій косаток та інших видів китоподібних. Таких як гринди, або псевдокосатки.

Подальші дослідження інших китоподібних можуть підтвердити, або спростувати це припущення. Але крім того, вони допоможуть краще зрозуміти природу такого явища, як "материнської турботи за рахунок подальшого розмноження".

Дмитро Сімонов, спеціально для УП. Життя

Читайте також: Сексуальні стратегії, які вас вразять: як кохаються тварини

Реклама:

Головне сьогодні