"Армія має розпрощатися із чоловікоцентричністю і навчитися залучати жінок". Операторка дронів Леся Ганжа про війну та службу

7638
15 вересня 2023

Леся Ганжа до повномасштабної війни працювала редакторкою сайтів "Доступ до правди" про доступ до публічної інформації та "Жінки – 50% успіху" про жіноче лідерство. Вела медійні проєкти та готувала репортажі із прифронтових територій, займалась вітрильним спортом. Але вже майже два роки, як вона воює – спочатку у складі 130 батальйону ТРО була в Ірпені, потім на Харківщині та Донеччині.

Зараз Леся служить у 518 батальйоні, і нині її військова спеціальність – операторка FPV-дронів.

"Українська правда.Життя" поговорила з Лесею про важливість командної роботи на війні, про те, як бути жінкою в українській армії і навіщо українській армії більше жінок.

Реклама:

"Один в полі не воїн"

"Ми зараз на Харківщині у селі, нас відвели на ротацію. Тож поки відновлюємось, живемо у людей, допомагаємо на городі. Люди в селі хороші, проукраїнські, пережили окупацію. Тут така хороша українська мова, і видно, що завжди тут говорили українською. Хазяйка каже: "Піди собі вирви кабачка, отам, де огуддя". Вона ж не в школі те "огуддя" вивчила.

За молоко з нас грошей не беруть – Наталя, в якої корова, каже, я не можу ваші гроші брати, вони вам важкою ціною даються. У Юлі пральна машинка працює нон-стоп – усі військові в неї перуться, вона не те що не відмовляє, а й запрошує. Тут є люди, які волонтерять, дівчата, що плетуть сітки. Це хороше українське село, яке дуже натерпілося під час окупації", – розповідає Леся Ганжа.

 Леся Ганжа до повномасштабної війни працювала редакторкою 

Зараз Леся працює зі своїм напарником Данилом в аерогрупі. Вони літають не лише на розвідувальних "пташках", а й на FPV – це переважно дрони-камікадзе, споряджені вибуховим "подарунком".

Леся літає з квітня цього року, а до цього була стрільцем-піхотинцем. Порівняно з першими місяцями в лавах українського війська, Леся каже, що почувається іншою людиною.

"Я вже не та людина, якою прийшла півтора року тому, яка не знала, що робити, і слухала всіх підряд, а ті своєю чергою теж не знали, що робити. Зараз з’явилась впевненість. І це така дуже точкова впевненість: я вмію лише те, що вмію. Це відчуття, як на Майдані, наче ти крапля в океані. Але дуже важлива крапля. В тебе є робота – і ти її виконуєш", – каже Леся Ганжа.

Слово "робота" на лексиконі військових означає "бойові виходи". Ніхто не каже: "завтра піду в бій", кажуть "піду на роботу".

Реклама:

"Робоча зміна" мобільно-ударної аерогрупи триває по-різному – залежно від того, як швидко вдалося дійти до точки і розкласти обладнання. Оскільки FPV летять лише у межах прямої видимості, дистанція польоту є вкрай обмеженою, то FPV-шники намагаються підійти якомога ближче до цілі. В цьому і є основна складність та ризик. Плюс все електронне обладнання світиться на засобах РЕР – щойно вмикаєш антену, як починаються прильоти.

Тому важливо вилітати швидко, і вимикатися після роботи теж швидко: ворожа РЕР "бачить" увімкнуте обладнання, і поки не вимкнеш антену – по тобі прилітатиме. 

Леся каже, що на бойових виходах добре усвідомила, наскільки важливою є командна робота – раніше так гостро це не відчувала.

"Колись мої друзі з бойовим досвідом казали, що в армії чітко працює приказка "Один в полі не воїн". Якщо ти залишився на полі бою сам – вважай, не залишився. Так мене вчили: робота лише з напарником: один стріляє, другий – перезаряджається. В ударно-мобільній аерогрупі теж один багато не напрацюєш", – розповідає вона.

Леся Ганжа каже, що з напарником спершу притирались і подеколи сварилися, але зараз роботу чудово налагодили.

"Даня мене дуже заспокоює, а коли ти спокійний – ти і летиш влучно. До того ж він суперталановитий пілот. Наприклад, польоти, які я освоювала кілька місяців, він опанував за кілька днів. Я відчуваю його опіку і турботу, і вона комфортна, бо базується на повазі і бажанні, аби командний результат був кращим. У нас спільна мета: спалити побільше ворожої техніки. Коли ми сваримося, то згадуємо про танчики – і все стає на місця", – каже Леся.

 Зараз Леся служить у 518 батальйоні, і нині її військова спеціальність – операторка FPV-дронів

Сексизм, втрата свободи і зручні армійські штани

В армії сексизму рівно стільки ж, скільки й у суспільстві, але за час перебування тут Леся навчилась ставитись до цього інакше.

Сексизм на війні часто маскується під турботу, а турбота й опіка – це те, що дозволяє людині у вкрай важких обставинах почуватися сильною, гуманною, важливою. Тому жорстко обламувати чоловіків не годиться, а пояснювати усім, що ти не дитина, якою треба опікуватися, швидко задовбує, каже Леся.

"Я вирішила, що це зайва морока – щоразу протестувати проти проявів сексизму. Я іноді роблю зауваження, але загалом бачу, що життя все розставляє по своїх місцях. У мене є свої бойові задачі. Зрештою, я прийшла в армію не для того, щоб боротися сексизмом, а для того, щоб воювати з москалями. Тому сексизм трохи зачекає. Та й маю багато сподівань на еволюцію: багато проявів мають просто зникнути еволюційним шляхом", – пояснює свою позицію військова.

Інша велика незручність армійських буднів, за словами Лесі – це втрата змоги розпоряджатись своїм часом. І це те, що гнітить.

"Твій час тобі не належить, навіть на ротації.  Не можна з'їздити на "Нову пошту", яка в сусідньому населеному пункті. Не можна поїхати в перукарню тоді, коли тобі треба, а лише тоді, коли відпустять. І до стоматолога теж.

Потрібно чекати дозвіл добами – поки всі підпишуть. А якщо дозвіл і дадуть, то це буде щось на кшталт "ось тобі дві години завтра для візиту до лікаря". Але ж до нього наперед треба записатись на певний час, приїхати туди, бо стоматолог не сидить в очікуванні, коли ж до нього приїде Леся. Тут багато безглуздих обмежень", – зітхає співрозмовниця.

Або форма. Хочеш зручну хорошу форму – купи собі сам. Це стосується всіх, але жінок насамперед. Бо ж ще недавно жіночої форми не існувало.

"В мене раніше були чоловічі штани, але особливості жіночої і чоловічої тілобудови різні. В жінки штани можуть добре лягати на сідниці, але при цьому погано сидіти на стегнах, бо жіночі стегна зазвичай повніші, ніж чоловічі. Треба розуміти, що зручна форма – це не про красу, це про боєздатність. Солдат, з якого падають штани, чи намуляли черевики, це вже пів солдата", – каже Леся Ганжа.

Вона розповідає, що недарма багато військових намагаються придбати британську форму мультикам – не через колір чи моду, а через безліч важливих деталей. Передусім – якісна тканина, зручні кишені, надійно пришиті ґудзики. А маленька кишенька для турнікета в нижній частині штанини – достатньо велика, щоб турнікет у ній помістився повністю, а не наполовину, як в штанях, які видають.

"Коли ти йдеш на роботу, у твоєму бойовому рюкзаку обмаль речей. Там немає місця для запасних штанів. В тебе одні штани будуть на весь той період, поки ти перебуваєш в окопі. І вони мають бути такі, в яких ти будеш і спати, і працювати – і під дощем, і під сонцем", – пояснює Ганжа.

 Велика незручність армійських буднів, за словами Лесі – це втрата змоги розпоряджатись своїм часом

Чи потрібна жінка в армії

Питання залучення жінок в армію – це питання мобілізаційного ресурсу, адже не всі чоловіки – воїни, не всі жінки – берегині, переконана військова.

"Армія має навчитися залучати жінок. У нас не такий великий ресурс людей, які хочуть і можуть воювати. А жінок в країні 50% від загального населення. Частина з них хоче і може. Тому армія має розпрощатися із чоловікоцентричністю і навчитися залучати жінок, використовуючи їхні сильні сторони, а не вказувати їм на недоліки. Майже всі підрозділи, про які я знаю, переживають кадровий голод. Коли ми говоримо про те, чи прийдуть жінки в армію, ми фактично говоримо про перемогу України в цій війні", – каже Леся Ганжа.

Зауважує, що жінки можуть знайти себе в тих армійських спеціальностях, які не потребують великої фізичної сили.

"Наприклад, в піхоті чоловік є більш ефективним через те, що він фізично міцніший. А в тих сферах, які не потребують аж такої фізичної підготовки, жінки служитимуть не гірше. Це і небойові напрямки, і бойові. З бойових, до прикладу, жінкам дуже навіть під силу опанувати інженерну справу – мінування і розмінування, зв'язок, медицину, аеророзвідку. Це вже дуже багато. Ми не маємо права нехтувати таким потужним кадровим ресурсом", – каже аеророзвідниця.

 Про воду Леся мріє і після перемоги. Адже вона – яхтовий капітан

Плавання і… ще раз плавання

Найкращим способом розвантажитись і скинути стрес Леся Ганжа називає заняття спортом, зокрема плавання. Каже, що в селі є ставочок і поплавати там – завжди корисно.

Про воду Леся мріє і після перемоги. Адже вона – яхтовий капітан.

"Я збираюся в Антарктиду, матросом на вітрильній яхті. Андрій Андрєєв, компанія "Паганель", запросив мене знову стати членкинею екіпажу судна Mon Coeur. Це той вітрильний човен, на якому я перетинала Атлантику в 2019-му році. Андрій зараз дуже підтримує армію загалом і мене в армії зокрема. Тож коли навколо все летить і вибухає, я мрію про те, що на мене чекає Антарктида і Вогняна Земля. Після перемоги", – мрійливо всміхається вона.

Світлана Чернецька, спеціально для УП. Життя



Реклама: