"Найважче у роботі – "сортування" поранених": історія бойового медика на псевдо Морфін

Степан з позивним "Морфін" – бойовий медик родом з Галичини. У 2020 році він підписав контракт з Нацгвардією – готувався боронити державу від країни-агресора.

Історію військового розповіли у Національній гвардії.

Степан родом з Івано-Франківська, але з 2006 року мешкає у Харкові. Він працював ургентним лікарем – травматологом у лікарнях міста та області.

Розповідає, що під час життя у Харкові став спілкуватися російською, бо "так говорило оточення". Зізнається, що тепер йому за це соромно.

Фото: НГУ

"Зараз мені дуже соромно за це, певний час відчував себе зрадником своїх батьків та землі. З 24-го лютого 2022-го я розмовляю виключно українською. Це принципово", – наголошує медик.

Коли у 2020 році підписав контракт, сам обрав собі позивний "Морфін", бо він є головним компонентом сильнодіючих знеболювальних.

Зі слів Степана, за кілька місяців до вторгнення, він зрозумів, що повномасштабна війна – неминуча, адже росіяни розгортали польові шпиталі на кордоні з Україною.

Ще під час навчання в університеті Степан від викладача військової кафедри почув розповідь про те, як за два місяці до радянського вторгнення в Афганістан розгортав польові шпиталі на кордоні Таджикистану.

"Запам’ятайте, казав наш полковник, кожна війна розпочинається з цього. Тому, коли я побачив в новинах інформацію про будівлю російських польових шпиталів у Білорусі та Росії, зрозумів, що вторгнення неминуче та буде незабаром. Підготував родину та діяв відповідно. Родину вчасно вивіз, комплект необхідних речей зібрав та з машини не виймав", – згадує "Морфін".

Він розповідає, що перші місяці разом з підрозділами захищав харківський аеропорт. Вчасно підірвана летовищна смуга не давала змогу ворогу висаджувати літаками десант, тому активні бойові дії Степан побачив вже на обороні Ізюму, Пришибу та Балаклеї.

Оборона Ізюма

"Морфін" завжди надавав медичну допомогу на передових позиціях. Каже, іноземні тренери дуже дивувались, як вдається стабілізовувати поранених у кілометрі від позицій ворога.

"Вони працюють чітко за протоколами. Вони не розуміли, чому ми не можемо іноді добу вивезти поранених, бо дорога прострілюється танками та артилерією", – з сумом пригадує Морфін.

Він додає, що біля передової були змушені надавати допомогу у бліндажах, бо до стабілізаційного пункту було аж 15 км. Дорога займала 2 – 3 години у нормальну погоду, а в дощ була непроїзною.

Степан на псевдо "Морфін"

"Найважче у роботі бойового медика – "сортування" поранених. Бо ти визначаєш, хто буде жити. В умовах нормальної, "протокольної" праці ти, можливо, врятував би усіх.

Але немає часу та ресурсів, ти розумієш, що за декілька годин, які мінімум відділяють поранених від шпиталю, важко поранені помруть. Тому доводиться обирати тих, хто може продовжувати бій зараз та тих, у кого є шанси вижити за час, який у тебе є, та якого, насправді немає. Гелікоптери на евакуацію прилітають тільки у голлівудських фільмах. Ми тягнемо на руках та автівках по знищених дорогах", – завершує військовий медик.

Читайте також: "Було п'ять поранень, перелом і важка травма". Історія 19-річного бійця Нацгвардії про бої на Сході