"Українська правда" розпитала ІНТЕРПАЙП про підтримку мобілізованих співробітників.
В головному офісі – склад військових трофеїв: російські бушлати, згоріли шоломи, фрагменти мін, гранатомети, гільзи всіх розмірів.
"Це експонати для майбутнього музею. Наші військові привозять", – зазначає Людмила Новак, директорка з комунікацій ІНТЕРПАЙП, яка після повномасштабного вторгнення очолила корпоративний штаб допомоги мобілізованим.
Людмила Новак, директорка зкомунікацій «Інтерпайпу».
Автор фото: Валерій Кравченко
"Нашими" Людмила називає співробітників ІНТЕРПАЙП, які воюють, та військові частини під патронатом компанії. Вони отримують системну допомогу з перших днів повномасштабного вторгнення.
"Перший досвід адресної підтримки співробітників ми набули ще у 2014, тоді до війська призвали близько 300 людей. У них не було ані форми, ані бронежилетів, ані шоломів, не кажучи вже про коліматорні приціли та іншу техніку. І ми взяли на себе обов’язки щодо забезпечення ними. Бронежилети знайшли у Великій Британії, це був військовий секонд-хенд. Роздали їх кожному в руки особисто. Крім того, допомагали родинам, адаптували військових після повернення, досі опікуємось дитиною загиблого під Іловайськом співробітника", – розповідає Людмила.
У лютому минулого року на фронт пішли одночасно понад 800 працівників ІНТЕРПАЙП. Усіх військових розподілили між дівчатами-піарницями, протягом трьох днів вони зателефонували кожному та пропонували допомогу. Так утворився корпоративний Штаб допомоги мобілізованим, менеджерки якого постійно за зв’язку з військовими, забезпечують їх адресно амуніцією та технікою, супроводжують під час поранень та захворювань, надають юридичну допомогу та й просто морально підтримують у важкі хвилини.
"У діяльності Штабу задіяна вся компанія. Окрім нас, закупівельники, логісти, юристи, медики, робочі колективи військових. За цей час ми стали експертами з тактичного взуття, одягу та техніки. Навчились підтримувати мобілізованих не лише посилками, а й у інших сферах – допомагати під час складних поранень, у разі затримки військових виплат та в інших питаннях. Наразі під нашою опікою 940 мобілізованих та 36 ветеранів. У кожної з п’яти менеджерок – близько 200 людей, кожен боєць – це окрема унікальна історія допомоги", – продовжує вона.
Окремий напрямок роботи –патронування військових частин, у яких служить чимало працівників компанії.
"Семи військовим частинам допомагаємо на постійній основі. В кожній бригаді є людина, яка відповідає за комунікацію з нами про свої потреби на рівні бригади. Зазвичай це велика та коштовна техніка на кшталт машин чи сучасних дронів", – пояснює Людмила.
Спускаємось на склад. Раніше тут був конференц-зал, проводили урочисті заходи, тепер зберігають військову амуніцію та складають посилки на фронт. У коробках лежить зимова форма, взуття, термобілизна, флісові кофти у розмірах, на поличках – коробки з ліками.
Менеджер Вікторія збирає чергову посилку для військових
Автор фото: Євген Сабадир
"Тут у нас наколінники, саперні лопати, плитоноски, спальні мішки та багато іншого. На стелажах – дрони, тепловізори, планшети. Ми не маємо сталого набору допомоги, він формується під кожного бійця адресно і залежить від його поточних завдань на фронті, військової спеціальності, стану здоров’я. Наприклад, окрім базової амуніції, сапери потребують сумки саперів; розвідники – дрони, підсилювачі зв’язку, планшети; стрільці – коліматорні приціли; механіки – набори інструментів", – зазначає керівниця штабу Світлана Манько.
Підіймаємось в офіс. Менеджери активно працюють: пишуть повідомлення, говорить з бійцями телефоном. Чую, за інтонаціями, що все добре.
"Ми намагаємось так побудувати нашу роботу, щоб для мобілізованого номер його менеджерки був одним із найважливіших у телефонній книзі. Адже ми в змозі надати допомогу у найкритичніших ситуаціях", – зазначає Світлана.
А критичних ситуацій на фронті вистачає. Кожен менеджер Штабу не раз втрачав підопічних, десятки бійців підтримував під час поранень, відвідував у лікарнях. Не раз був першою людиною, до якої подзвонив військовий після виходу з позицій.
"Якось подзвонили з невідомого номера, а голос – знайомий. Виявляється, хлопці попали в засідку, з семи людей вижило двоє, усіречі, телефони згоріли. А мій номер боєць знає напам'ять", – розповідає менеджерка Аліса.
"А мені дзвонив хлопець, у якого уламок застряг між аортою та хребтом. Він мені каже, що поранений, а я чую, як у нього буквально капає з рота кров", – розповідає менеджерка Ірина.
Заходимо у невеличку світлу та простору поліклініку. Тут проходять лікування працівники компанії та їхні родичі. В кабінеті завідувачки вирує робоча атмосфера. Окрім інших обов’язків, на ній – медичний супровід військових.
"Під час служби забезпечуємо хлопців необхідними ліками, видаємо і загальні сезонні набори – взимку, наприклад, це противірусне, жарознижувальне, адсорбенти, антисептики, знеболювальні, протигрибкові препарати, перев’язувальні матеріали. Якщо боєць просить специфічні ліки на курс лікування, зв’язуємось, уточнюємо, передаємо необхідне. Розповсюджена проблема – грижі, болі, травми спини через велике навантаження на хребет. Окрім симптоматичних ліків, які блокують біль, допомагаємо хлопцям ортезами та корсетами", – розповідає Тетяна Каптелова.
Тетяна Каптелова, завідуюча поліклініки Інтерпайп
Підключається Штаб і у випадку поранення чи серйозного захворювання: цивільні лікарі допомагають консультативно, Штаб закуповує медичну техніку, організовує необхідну діагностику, реабілітаційні заходи. Після демобілізації допомога не зупиняється.
"Чоловіки на фронті на адреналіні, там організм під дощем чи в окопах концентрує сили та працює на резервах. У цивільному житті адреналін зменшується, проявляються чимало симптомів різних хвороб", – пояснює лікарка.
Ветерани ІНТЕРПАЙП проходять поглиблене медичне обстеження. У декого виявляють виразку шлунку, у когось – грижу тощо. За потреби хлопці коштом компанії отримують лікування, проходять реабілітаційні заходи.
Один із варіантів фізичної реабілітації ветерана – заняття у реабілітаційних центрах для військових національної мережі Recovery, заснованої Віктором та Оленою Пінчуками. Загалом таких центрів вже 8 в Україні, щоб зробити реабілітацію доступною в більшості міст. У них бійці зі складними травмами та ампутаціями зможуть відновити функціональність кінцівки або опанувати протез.
Їдемо туди. У залі реабілітації кипить робота: реабілітологи повертають військових та цивільних до повноцінного життя після важких поранень. Кожен пацієнт протягом дня за індивідуальним графіком інтенсивно займається три години, звісно, не поспіль. Наприклад, це може бути заняття з фізичним терапевтом, заняття з психологом і тренування на велосипеді.
Бійці виконують щоденні вправи під наглядом лікарів реабілітаціного центру «Recovery»
Один із двох десятків пацієнтів в залі – співробітник ІНТЕРПАЙП Роман, ветеран АТО, захищав Донецький аеропорт. У 2016-му повернувся додому. До повномасштабного вторгнення працював на заводі машиністом крана. Коли почалось повномасштабне вторгнення, пішов у військкомат без вагань.
Роман, співробітник ІНТЕРПАЙП, ветеран
"9 місяців вибігав, поки не попався, – сміється Роман та простягає поранену ногу. – Йшли на підсилення розвідників, нас дорогою накрили "ПТУРами" (протитанковими керованими ракетами – ред.). Отримав осколкове поранення ноги та сильну контузію. Добу в полі пролежав, потім знайшли мене. Ледве побратими витягнули звідти, завантажити в евак. Машина підірвалася на міні. Отямився, коли в Дружківці голову зашивали", – розповідає він.
Згадати бодай щось після підриву евакуаційного авто Роман не може. Лише знає про наслідки – осколкове поранення голови, шиї, руки. Провів 10 днів в реанімації – медики боролись за його життя. У хребет та голову вживали пластини, ногу загіпсували, руку складали частинами. Пів року провів в Києві на реабілітації, тепер продовжує відновлення в Дніпрі. Тут він зміг встати з інвалідного візка.
"Зараз реабілітація йде на повний хід! Можу з вами пройтись. Можу сходами спуститися та піднятися!" – радісно вигукує Роман.
Разом з фізичною терапевткою Анною прямує до тренажера. Він схожий на великий комфортабельний велосипед з екраном попереду, як у "Теслі". Для кожного пацієнта його налаштовують персонально. На екрані – комп’ютерна гра, Роман "грає" пораненою ногою, підсовує зайчику кошик з морквою, а насправді розробляє кінцівку.
