Навчаю(сь) для України. Як проєкт "Освітній Суп" надихає навчатися і навчати

Вже другий рік звуки тривоги час від часу замінюють закладам освіти дзвоники. Хтось не може потрапити до своєї школи, бо її знищила ракета. Хтось — бо школа досі знаходиться у зоні бойових дій. А хтось за тисячі кілометрів від свого дому намагається поєднувати освіту за кордоном та в Україні.

У більшості регіонів навчання у форматі офлайну залишається не щоденною можливістю, а привілеєм, а прогалини у знаннях, яких діти України зазнають через війну, стають все значнішими.

Втім кажуть, що у найтемніші часи найкраще видно світло. І тому у нашому матеріалі команда проєкту подолання освітніх втрат в Україні "Освітній Суп", який створює громадська організація "Навчай для України", ділиться історіями сміливців, які попри всі виклики і негаразди надихають навчати та навчатися.

Навчаємо для України. "Найбільшою нашою перемогою є не цифри, а історії, що ховаються за ними"

"Навчай для України" — це громадська організація, яка працює над тим, аби кожна дитина в Україні могла реалізувати власний потенціал, незалежно від місця народження чи проживання.

Щоб досягти цього, ще з 2016 року команда залучає випускників закладів вищої освіти і молодих спеціалістів до вчителювання на 2 роки (під час війни – 1 рік) у малих населених пунктах України, де вони стають рольовими моделями, відкривають нові перспективи в житті дітей і сприяють розвитку громади.

Освітні втрати стали новим викликом у роботі організації. Так у квітні 2022 року зʼявився "Освітній Суп" — наймасштабніший проєкт з компенсації освітніх втрат в Україні, який використовує тьюторинговий підхід у навчанні школярів.

За майже два роки роботи, він зібрав навколо себе спільноту у понад 600 вчителів та понад 10 000 дітей.

"Але найбільшою нашою перемогою є не цифри, а історії, що ховаються за ними, — ділиться Анастасія Донська, голова напряму подолання освітніх втрат ГО "Навчай для України".

— Історії про дітей, які на проєкті розкрилися та знайшли нових друзів. Історії про вчителів-тьюторів, яких проєкт надихнув повернутися в Україну і залишатися тут попри все. Історії про те, як ми надихаємо на зміни у сфері освіти.

І ми хочемо поділитися цими історіями з вами".

Тьюторство. "Я щодня все сильніше захоплююся своїм фахом, який [у час війни] став моїм натхненням"

Коли розпочалося повномасштабна війна, Оксана була вдома, у Волновасі, де 20 років працювала вчителькою української мови та літератури. З часу звільнення міста у вересні 2014 року там панувало мирне життя.

Але після 24 лютого Оксана втратила і дім, де жила з мамою, і школу, у якій викладала. Все знищила війна.

У березні 2022-ого, коли вони покинули місто, Волноваха перебувала під постійними обстрілами, люди сиділи по підвалах, а евакуаційні колони розстрілювали.

Їм із мамою вдалося виїхати тільки завдяки одному з українських військових. Так Оксана потрапила до Львова, а згодом опинилася у Тернопільській області. Там і дізналася про "Освітній Суп" та одразу вирішила приєднатися.

"Я люблю викладання. З дитинства багато читала, тож колись мріяла бути вчителькою російської мови та літератури.

Але, на щастя, потрапила до Донецького університету на кафедру україністики — і досі щодня все сильніше захоплююся своїм фахом, який [у час війни] став моїм натхненням.

Тепер, коли я все втратила, постійно намагаюся вивчати щось нове, здобувати незнайомі мені досі компетенції".

Однією з таких компетенцій став тьюторинг, якого Оксана спершу боялася, але знайшла в собі сили опанувати. Тьюторинговий підхід до занять дав багато дієвих інструментів по роботі з дітьми: криголами, мислення зростання, таблицю цінностей тощо.

Вона почала звертати більше уваги на психологічний стан дітей та якісніше підтримувати їх у час освітнього процесу.

"Але найважливіше, що дав мені "Освітній Суп", — це спільнота. Це підтримка і віра у тебе, яку ти відчуваєш щодня протягом всієї участі у проєкті. Це друзі, яких я знайшла за цей час".

Учнівство. "Сотні батьків пишуть нам не тільки про те, що учні стали більш впевнені в предметах, а й що діти полюбили вчитися"

Ігорю, який приєднався до вересневої хвилі проєкту за підтримки міжнародної гуманітарної організації Save the Children, у перші місяці повномасштабної війни було не до навчання.

Він, молодший брат і матір зустріли початок бойових дій вдома, у Вовчанську Харківської області — у прикордонній зоні.

Мама Ігоря, Інна, вчителька місцевої школи, ділиться: "Звʼязку в окупації майже не було, виїхати було складно, бо колони розстрілювали. Але я розуміла, що потрібно наважитися: мій чоловік — військовий, тож був ризик, що нас можуть схопити.

Тільки завдяки волонтеру, який нас вивозив, нам вдалося покинути місто. Зараз ми у Харкові".

Одного разу Інна натрапила на інформацію про "Освітній Суп" у соцмережах — і запропонувала сину взяти участь. Той погодився.

"Тьютори були дуже добрі, і ми багато чого вивчили, граючи в ігри. Особливо мені сподобалися філворди, – каже Ігор. — Завдяки проєкту у мене покращилися оцінки у школі: і з математики, і з української мови. А ще я знайшов нових друзів!"

Діана Назаренко, координаторка проєкту, ділиться: "Ті відгуки від учнів, батьків та тьюторів, які ми назбирали з квітня 2022 року, дають мені право сказати, що учасники не просто підсилюють свої знання з предметів, а й надихаються на навчання, отримують віру у свої сили опанувати будь-які науки.

Сотні батьків пишуть нам не тільки про те, що учні стали більш впевненими у предметах, а й що вони полюбили вчитися. Це надихає!"

Анастасія Донська вважає, що кожна дитина від народження хоче вчитися і пізнавати світ. Але для того, щоб вона могла це робити, їй необхідні умови, за яких все вдасться: дорослі, що будуть її підтримувати; матеріальне забезпечення і розуміння, для чого їй потрібне навчання.

"Освітній Суп" хоч і не забезпечує всього, але надає дітям безпечний простір серед однолітків та тьюторів, які показують, що навчання — це цікаво.

У комплексному соціологічному дослідженні "Освітні потреби школярів у прифронтових областях України" ідеться про те, що понад 70% дітей, що мешкають у селах Дніпропетровської, Харківської, Запорізької та Донецької областей, не мають змоги навчатися щодня через відсутність інтернету.

А лише 28% серед опитаних мають власний гаджет для навчання, порівняно з 50% відсотками у містах. Дослідження, проведене агенцією Vox Populi у 2023 році на замовлення "Навчай для України" за підтримки міжнародної гуманітарної організації Save the Сhildren, можна переглянути за посиланням.

Команда. "Я пишаюся людьми, які це створюють"

"Зараз, озираючись назад, я розумію, що ми зробили багато такого, про що б ще рік тому сказали "Це — неможливо", — каже Діана. — Ми навіть не думали про навчання у офлайні, але коли зрозуміли, що є діти, яким це справді потрібно і для яких ми можемо це зробити, то не вагалися.

Так, за підтримки міжнародної гуманітарної організації Save the Сhildren, 101 дитина у Харкові та Дніпрі стали учасниками першої офлайн-хвилі "Освітнього Супу".

Анастасія теж ділиться: "Я пишаюся командою, яка це створює. Іноді буває важко, але ми підтримуємо один одного, тьюторів, дітей — і таким чином робимо свій вклад у нашу країну".

Освітні втрати українських школярів стосуються кожного з нас, бо саме діти незабаром будуватимуть майбутнє цієї країни.

Як показує досвід "Освітнього Супу", вмотивовані вчителі, які надихають учнів та учениць до навчання, — один із найпотужніших шляхів для їх подолання.

Приєднуйтеся до спільноти сміливих навчати та навчатися — ставайте частиною "Освітнього Супу".

Головне сьогодні