Євген Гудзь: "Щойно я починаю говорити російською, як одразу "кошу" під останнього бійця УПА"

Фронтмен інтернаціонального гурту "Gogol Bordello" Євген Гудзь провів своє дитинство в Україні - спочатку у Києві, а потім у Західній Україні. Та практично половину свого життя епатажний артист живе за кордоном. Там він популяризує свою музику у стилі "циганський панк" та інколи знімається у кіно, як от у дебюті Мадонни "Грязь і мудрість".

І от нарешті "Gogol Bordello" вперше виступили в Україні на великій сцені. (До цього, лише у 2003-му році Гудзь приїздив до Києва на невеликий виступ в одному з нічних клубів)

Зарядитися енергетикою зірки американського андеґраунду на фестивалі "Stare Misto" у Львові з'їхалася молодь з усієї України - Київ, Одеса, Дніпропетровськ, Тернопіль.

І якщо на початку здавалося, що людей на стадіоні "Україна" у порівнянні з аналогічним фестивалями зібралося замало, то з появою на сцені гурту "Gogol Bordello" вже не можливо було знайти вільного місця.

Євген Гудзь вже відвик говорити українською, тому весь час переходив на російську і англійську

Майже дві години Гудзь буквально не давав передихнути собі та всім присутнім. Між композиціями практично не було пауз, тож здавалося, що все перетворилося на безкінечний панк-марафон.

На місці не стояв ніхто. Руки-ноги самі рухалися під "музичну мішанину" "Gogol Bordello". Всі, хто раніше не чув "gypsy punk" Гудзя, стали його палкими прихильниками за мить.

Львів'яни, які раніше самі не збиралися приходити на фестиваль, вже після першої пісні видзвонювали всіх друзів й кликали терміново їхати на стадіон. Адже пропустити таке - потім шкодувати все життя.

А десь за три години до того Євген Гудзь відповів на декілька запитань журналістів. На спілкування з вокалістом "Gogol Bordello" організатори виділили менше 30 хвилин і невеличку кімнатку з зачиненими наглухо вікнами.

- Чому так довго не приїжджали в Україну? Чому гастролюєте здебільшого Східною Європою?

- Ми їдемо туди, куди нас запрошують. Це питання більше до промоутерів в Україні. Не знаю, я готовий приїздити сюди. Готовий приїздити завжди і скрізь, де живе рок-н-рол.

Що ж до України, то інколи надходять пропозиції. Але вони не надто цікаві. Тож у тому, що ми не їздимо до України, немає жодної політики.

- Ви певний час жили в Західній Україні. Ви можете згадати ті часи? Де саме ви жили? Можливо, у вас є якісь спогади про це.

- Ми жили біля Стрия, поруч з Мукачевом у місті Свалява. Я там був у 1986-му році. Але потім я жив ще в інших місцях, у Ворошиловоградській області (у 1990 році вона була перейменована на Луганську). Просто у нас є одна сторона родини, яка циганського роду. Але після війни все це було так перемішано.

Цигани часто приховують свою національність через дискримінаційні причини. Фарбують волосся у білий колір і говорять, що вони молдавани. Тому більшість наших перебралися з Луганської області сюди після війни і були тут. А потім розбрелись - хто до Естонії, хто до Литви, хто у Київ. Іноді я ще й досі зустрічаюся з різними членами цієї окремої родини.

- Спілкуєтеся з кимось зі Сваляви?

- Зі Сваляви всі поїхали. Але я їздив туди, намагався когось знайти. Та вони всі чи померли, чи розбрелися. Та й взагалі, прізвище Гудзь не було якимось незвичним, рідкісним.

- Ваша циганська сім'я була з баронів чи вона була з простих циган?

- Вони були серви (Циганська етногрупа, яка входить у групу циган-рома. Сформувалася в Україні з сербських циган, які емігрували на початку XVII сторіччя).

А взагалі, немає такого циганського клану, який би називав себе бідним. Серед сервів є дуже відомі музиканти. Наприклад, Сліченко, який керував театром "Ромен". Також Сан Санич Колпаков, який є музичним директором театру "Ромен". Зараз вони, до речі, працюють з вашою улюбленою Мадонною.

Гудзь не любить говорити про Мадонну. А от про своє коріння - із задоволенням

- Чи пишаєтеся тим, що Ви - Українець? Чи можливо є щось, що Вас розчаровує тут?

- Звісно, я пишаюсь своєю національністю. Просто я з родини, де все намішано.

Що ж стосується України і культури. Справа у тому, що справжньої української культури тут практично немає. Її менше тут, ніж в діаспорі. Зокрема, її більше у Канаді, у Бразилії. Там живуть українці ще з "першої хвилі". Там - рафінована, справжня культура. Ось що мені подобається. Я намагаюся знайти це тут, в Україні, але... (розводить руками). Шкода, але те, що я люблю - тут немає.

Можливо, це все повертається... Ось ми всю ніч гуляли по Львову різними місцями і вираження культури тут набагато сильніше, ніж у Києві. І це вже тішить. Вже з'являється надія приїхати сюди і щось робити.

Мені вдалося пожити у різних країнах і є з чим порівнювати. Наприклад, останні два роки я живу в Бразилії. Інколи, коли там проходить карнавал, мене практично до сліз пробиває, наскільки бразильці знають і люблять свою культуру.

Вони це роблять не через те, що там щось треба відроджувати, просто вони ніколи цього не розлюбили. Це при тому, що в них був і режим - капуейра, самба були заборонені якийсь час, але народ просто не здається.

Скільки є пісень в Україні, чи у Росії, які знають всі? Три? Можливо, на Західній Україні їх з десяток. У Бразилії ж їх сотні, ті які знають всі, - від таксиста, дантиста і до рибака. Ось це - культура.

У нас же занепад, звісно, через колишній радянський вплив, через роздроблення. Але без культури немає повітря.

- Чи є у вас друзі-музиканти в Україні?

- Звісно. Коли ще рок-клуб київський лише зароджувався я завжди тусувався там щотижня і всіх музикантів в принципі знаю. Можливо вони мене не пам'ятають, адже я тоді ще був маленький, "зелений". А так я звісно знаю багатьох. Наприклад, ВВ та всіх інших корифеїв українського "джазу".

Зі сцени соліст "Gogol Bordello" називав Львів гламурним містом. Навіть гламурнішим за Будапешт

- Ви слідкуєте за політичною ситуацією в Україні?

- Я взагалі за нею не слідкую ніде. Тому що слідкування за нею ні до чого не призводить.

- Ви в якійсь країні відчували себе емігрантом чи ви всюди свій?

- Десь було так (що я почував себе емігрантом)... (задумався) У Німеччині. Там якась атмосфера гнила чи що...

- Ви багато розмовляєте російською і вона лунає часто у ваших піснях. Як сприймають це американці і як сприймають інші учасники групи "Gogol Bordello?

- Ну, ми часто б'ємося на національному ґрунті, волосся вириваємо одне одному. У нас є команді індієць з Еквадору, так от він таки хоче зняти з мене скальп постійно. Щойно я починаю говорити російською, як одразу "кошу" під останнього бійця УПА, вириваю всім кігті.

А якщо серйозно, то це ж безглуздо. Взагалі, певно, найпопулярніше питання: як ви уживаєтеся вдев'ятьох в одній групі? Але я не розумію у чому проблема? Це все надумано.

Я взагалі виріс у маленькій квартирі на Героїв Севастополя у Києві. Там жили я, мама, батько, мамин брат, його вся родина, бабуся на балконі, дід - на кухні. То ж це все не так складно для мене.

До Львова з'їхалися фанати "Gogol Bordello". Деякі навіть "повідрощували" собі вуса, як у Гудзя

- А на скільки ви схожі на персонаж, який ви зіграли у фільмі Мадонни "Грязь та мудрість"?

- Не знаю. Щось з моєї "брудної" біографії Мадонна там взяла. Але я не сприймаю взагалі все це так серйозно. Мені подзвонили, запросили на три місяці позніматися. Я сказав: у мене є три тижні. Так і домовились.

- А взагалі багато пропозицій знятися у кіно?

- Якісь є, але у мене немає на це часу. Взагалі, є лише пару людей з якими я дійсно зацікавлений зробити щось разом, з якими я про це говорив і яким подобається те, що я роблю. Це, наприклад, Джим Джармуш.

Звісно, є багато прохідних пропозицій. Наприклад, зіграти польського терориста. Але мені це не подобається.

- Відомо, що ви не надто полюбляєте питання з приводу співпраці з Мадонною. А які найдурніші питання були з цього приводу?

- Якщо чесно, всі найдибільніші питання були до неї. У минулому, коли мені ставили тупі питання мене це засмучувало, я гадав, що це через якусь неповагу. А потім я побачив, як відповідає на аналогічні питання Мадонна. Я зрозумів, що це - як медитація. Просто just do it!

- Ви колись казали, що музика пішла від звуків Му. У вас до Мамонова є якесь особливе ставлення?

- Так. Це взагалі був перший концерт на який я потрапив у своєму житті. Мені було 13 років, я пішов з мамою та батьком. Це був тоді самий пік російського, слов'янського андеґраунду. Тоді виникли найяскравіші гурти Росії та України.

Можливо, я чогось не знаю, але, здається, нічого більш значущого не з'явилося з тих пір в українському та російському музичному світі.

У гурті зібралися учасники з різних країн - України, Росії, Еквадору...

- Нещодавно ви виступали на одному фестивалі з "Ляпісом Трубєцкім". Вас часто порівнюють з ними. Вам вдалося взагалі поспілкуватися?

- На жаль, ні. Але мені завжди подобалося те, що в них все завжди зроблене з артистизмом. Думаю, що у нас мало спільного у самій музиці, але у Сергія (соліст гурту "Ляпіс Трубєцкой") дуже хороша енергетика. Музика - це в першу чергу енергетика.

- Ваше кочове життя завжди буде тягтися за вами? Ви будете так і переїжджати з місця на місце чи все ж таки десь осядете?

- Хрін його зна. Але поки що найреалістичніше місце щоб осісти - це Ріо-де-Жанейро. Там я себе відчуваю дійсно добре. Ось пройшло два-три тижні після туру і мене не починає ковбасити, що треба кудись нестися. Я можу у Ріо пробути півроку спокійно. Там люди веселі.

- І наостанок: чи є у вас якісь особливі пункти у побутовому райдері?

- (з посмішкою) Гребінець густий, порошок зубний.

P.S. Окрім феєричного шоу на фестивалі учасники "Gogol Bordello" відвідали чимало львівських закладів. Адже, виявляється, Гудзь цілком серйозно планує відкрити свій паб у Львові. Бо, за його словами, багато музикантів відкривають бари у тих містах, де їм подобається бувати найбільше.

Попри щільний гастрольний графік інтернаціональна команда вже готує свою нову платівку. Реліз нового альбому "Gogol Bordello" запланований на жовтень цього року, або ж на лютий наступного. Прихильники гурту почують там те, чим жив Гудзь останні два роки - ритмами Бразилії.

Фото Андрія Гриценко