Осторонь звичного буття

У той час коли, з дедалі з більшою пристрастю, політики б'ються за нещасного виборця та його золотий голос, коли щохвилини втрачає свою роботу ще один українець, коли вирує звичне життя, хтось живе у наметі, їсть голі консерви і знаходить неабияку втіху від неучасті в звичному бутті.

В основі вчинків таких людей, на перший погляд, шибеницьких, лежить прагнення свободи, прагнення уникнути тієї долі, яка чекає на більшість співвітчизників, прагнення не бути ані виборцем, ані робітником.

Звісно, все це ідеалістично, й будь-яка людина може зауважити: "Це зграя ледарів та невігласів", або щось інше в схожому дусі. І це буде про кайтсерферевів, яким й присвячується ця стаття.

Деякі люди з бурхливою фантазією появу кайтсерфінга (кайтинга) приписують китайцям, які сконструювали та запустили у небо перших повітряних зміїв, тримаючи та керуючи ними з землі за допомогою мотузок, або строп.

[L]Але винайдення повітряного змія до сучасного кайта має таке саме відношення, як винахід пороху до атомної бомби.

Утім, у другій половині минулого сторіччя хтось геніальний здогадався приладнати до повітряного змія зі стропами дошку, або серф.

Кажуть, що першими, хто шукав втіхи в океанському екстримі були американці (Ян Дайс, Біл Роселлер), французи (Бруно и Домінік Легейгнос), новозеландці (Петр Ліін), які за неповні тридцять років з неповороткого повітряного змія зробили чи не найвдалішу конструкцію для підкорення вітру.

Серед них були й успішні аероконструктори, інженери... Кайтсерфінг дуже молодий, перші змагання відбулися у 1998-му році (Мауі, Гаваї), перший чемпіонат світу - у 2001.

Але від першого чемпіонату й донині незмінним лідером й чемпіоном є англієць Аарон Хедлоу, - без сумніву легендарна особистість.

Кайтингом в Україні займаються переважно представники середнього класу, такі собі українські модернові буржуа. Проте - не завжди. Спорядження (увесь комплект: кайт, дошка, трапеція) вартує від 1,5 тисяч євро, та людина, яка прагне дійсно щось змінити у своєму житті, може подужати вказану суму.

Кайт легкий у транспортуванні: вміщується у рюкзак середнього розміру, тож для нього необов'язково мати машину, на відміну від, скажімо, віндсерфінга. Існують проблем з вибором місця, де є змога з того кайту скористатися.

В Україні не дуже багато місць для катання. Уся проблема у вітрі та наявності спокійної води. Можна відзначити кілька місць - це півострів Казантіп (поблизу Керчі), селище Мирне (затока Донузлав, неподалік від Євпаторії), та Коблево Миколаївської області, - вважає найголовніший райдер України Геннадій Дзюбак.

Засновник одної зі шкіл кайтсерфінгу В'ячеслав Самусь додав: "Коли зима видалася тепла кататися можна не припиняти, просто необхідно мати теплий гідрокостюм. До того ж вітрова статистка взимку краща".

Між іншим кайтсерфінг - небезпечний спорт.

"Якщо райдер неготовий, він наражає себе на велику небезпеку, - каже Геннадій Дзюбак, - Найголовніше пройти навчання й самотужки не лізти на воду. В Україні є школи кайтсерфінгу, у яких працюють професійні й вмілі інструктори. Обов'язково пройдіть курс навчання".

То чого ж, власне, прагнуть люди, які їдуть на край світу з єдиною метою - зайнятися кайтингом?!

Відповідь одна - свободи, навіть доладно не усвідомлюючи мотиви своїх вчинків. Та існують досить критичні погляди на отаку поведінку.

"Їхати бозна-куди, мити там посуд, працювати барменом, або, будучи відлюдником, жити у наметі - все це ми називаємо "кислотним життям". Життям без майбутнього, - зазначає Денис Геращенко, райдер з Єкатеринбурга, який й сам, у свій час, продав, усе що міг продати, заради свободи.

"Так я розумію людину, яка полишає осоружний їй завод чи там офіс, та їде ближче до природи, але, на мою думку, у кожного для такого вчинку має бути щось за плечима. Мені зрозумілі випадки, коли по світу подорожують люди молоді - до двадцяти років, однак я знаю дідуганів за шістдесят, які не мають більше однієї сорочки!" - дивується він.

"Дійсно, у свій час, я був керівником великої фірми, та без зайвих сумнівів полишив посаду, бо мав впевненість у своїх силах та необхідний запас міцності, мав якраз те, чого не має більшість молоді, - розказує Денис Геращенко.

Кожен вирішує сам, як розпорядитися власним життям. От тільки наведемо ще одну цитату наслідувача традицій кайтингу. На наш погляд, без неї неможливо поставити крапку в коротенькій оповіді про це явище і тих, хто ним живе.

"У сутінках мінливого століття машин та ракет, здіймається над світом тендітне творіння рук людських. Як світло провідної зірки, невтомно вабить за собою строкате плем'я божевільних, марнуючих свої днини у пошуках нових вражень. Якщо не сьогодні, так завтра найнаполегливіші відірвуться від землі. Хто вони, ці давні птахи, які навчили людей танцювати з вітром? - Повітряні змії".

Фото надані Українською Федерацією кайтсерфінга, серфінга та віндсерфінга