Емір Кустуріца: У мене є власне місто. І там - солодка диктатура

27
6 грудня 2009

У Києві завершився дводенний музичний марафон для прихильників балканської музики - фестиваль BalkanFest. Спроба об'єднати найхаризматичніші гурти з Сербії, Румунії, України, Македонії та США виявилася більш ніж вдалою з музичної точки зору.

Що ж стосується публіки, то організатори заходу ще на початку першого дня сказали, що хоча вони й не знають, скільки буде людей, але "за відчуттями - менше, ніж очікувалося".

Але, хоча столичний Плац Спорту і не тріщав по швах, людей зібралося більше, ніж на недавніх концертах популярних груп - тих самих Limp Bizkit чи Prodigy.

Кожен з двох днів BalkanFest зібрав свою публіку. Якщо на циганський панк "Gogol Bordello" збіглася переважно молодь різних достатків, то на хедлайнерів другого дня - Еміра Кустуріцу і The No Smoking Orchestra - прийшли більш зрілі люди.

Та не лише публікою відрізнявся другий день фестивалю від першого. Якщо у п'ятницю Палац Спорту став майданчиком для "gypsy punk" - карнавалу, то у суботу на сцені відбувалася справжня вистава.

Першими потішити слухачів вийшов гурт з Македонії "Kočani Orkestar", у творчості якого основою є східні мотиви з додаванням латиноамериканських спецій, циганських мелодій з різних балканських регіонів. Та саме після появи у фільмі Еміра Кустуріци "Час циган" "Kočani Orkestar" набули широкої популярності та почали виступати на багатьох фестивалях, давати сотні концертів у Європі та країнах Сходу.

Наступними на сцені з'явилися "Гайдамаки". Український колектив, який позиціонує свою творчість, як козацький рок, представив синтез реггі, ска, альтернативи, панку, дабу зі скарбами українського фольклору.

Хедлайнерами другого, завершального дня фестивалю стали Емір Кустуріца та The No Smoking Orchestra. З появи на сцені музикантів та лідера колективу Нелле Караджича (він вийшов у футбольній формі гравця клубу "Динамо" серба Мілоша Нінковича) почалася справжня музична вистава з трьома головними діючими особами: музикою, The No Smoking Orchestra та глядачами.

 
Відчувалася надзвичайна взаємодія з глядачами. І якщо спершу Караджич просто говорив до людей у фан-зоні, то потім спустився до них. Та згодом вже частина глядачів була запрошена на сцену й весело підспівувала рядки: "Fuck you MTV".

Взагалі, чи не в кожній пісні Нелле звертався до допомоги публіки: чи то була дівчина, яка виконувала роль Джульєтти для пісні "Romeo and Juliet ", чи то дівчата, що тримали величезний смичок для скрипаля Деян Спаровало та гітариста Еміра Кустурци.

Нелле Караджич вийшов у футбольній формі гравця клубу "Динамо" серба Мілоша Нінковича 
Фінальною крапкою усього BalkanFest стало виконання циганської пісні "Romale" усіма учасниками другого дня фестивалю та гуртом "Gogol Bordello".

Як і годиться перед виступом, Емір Кустуріца та Нелле Караджич з "The No Smoking Orchestra" відповіли на кілька запитань журналістів.

- Емір, ви нещодавно відмічали своє 55-річчя. Як пройшло святкування?

- Не варто казати скільки мені років, адже тут зібралося багато гарних дівчат і зараз вони ще передумають. До того ж я не люблю дві п'ятірки.

Це був дуже хороший день народження - пили, курили і відкрили дитячий садок в моєму місті. Було дуже добре.

- Емір, розкажіть про свою останню акторську роботу: ви зіграли в "Прощальній справі" ("L'affaire Farewell") російського полковника, роль якого пропонували Нікіті Міхалкову та іншим російським акторам, але все ж таки обрали вас. Розкажіть про враження.

- Обрали мене, тому що я був найкращим з усіх тих претендентів. І це притому, що режисером була навіть не жінка (сміється).

Це був дуже приємний досвід. Адже після багатьох років роботи в ролі режисера я зрозумів - на скільки легше грати.

Фільм знімався в цьому місті (Києві). Я провів тут два з половиною місяці і, гадаю, міг би тут добре жити. Я міг би тут добре жити, але не жив. Просто я довго вчив французькі та російські діалоги. Це стало проблемою. Замість того, щоб відчути життя в цьому місті, я вчився. Це частина моїх ілюзій, що життя могло б бути легшим. Фільм вийшов у Франції і був добре прийнятий.

А зараз іде робота над моїм новим фільмом "Сім друзів Панчо Віл'ї і жінка з шістьома пальцями" ("Seven Friends of Pancho Villa and the Woman with Six Fingers"). Після нього я зніматиму другий фільм в Ізраїлі. Він матиме назву "Холодна вода" ("Cool Water").

- Розкажіть про проблему Косово.

- Це кримінальна справа, це не проблема. Я не юрист, тому мені важко це пояснити, але це кримінальний акт з боку Америки та Західної Європи.

- Те селище, де ви зараз живете - це така собі ностальгія по втраченому Сараєво, нове місце сили? Ви, до речі, часто буваєте в Сараєво? (Наразі Емір Кустуріца живе у селищі, побудованому за його власним проектом у 250 кілометрах від Белграду).

- Знаєте, в мене є своє власне місто. І політичний устрій мого міста - солодка диктатура. Солодка диктатура розуміє все те, що сучасна цивілізація відкидає. Система цінностей перевернута з ніг на голову. Правда в тому, що я дійсно власник цього міста і мер.

Під час святкування мого дня народження ми відкрили дитячий садок, названий на честь члена групи The No Smoking Orchestra Нелле. Тож дитячий садок носить ім'я "Доктор Нелле Караджич".

В місті багато культурних подій: кіно, фестивалі, музичні фестивалі, виставки, 50 корів, що дають молоко, концепція сучасного мистецтва і багато іншого. Це місто зроблене з дерева, але там диктатура, жодної демократії. Та це дуже солодка диктатура, не жорстока.

- А вибори у місті є?

- Жодних виборів. Я єдиний, хто не бореться за виборців, як це роблять сучасні політики. У моєму місті, в моїй системі вони (виборці) повинні сподобатися мені. Тобто все навпаки.

- А влада в місті спадкова?

- Ніякого уряду, влади. Я єдиний.

- Чому ви вирішили прийняти православ'я і що вплинуло на ваше рішення? (Емір Кустуріца виріс у родині не практикуючих мусульман. Але у 2005 році він прийняв православ'я під іменем Неманья).

- Були часи, коли я вживав дуже багато алкоголю. І я втратив єдність та цілісність своєї особистості. І єдиним способом повернути все це став вибір православної релігії.

- Останні роки ви та The No Smoking Orchestra дуже популярні у світі. Як вам це вдалося?

- Мені це не вдалося, я навіть не планував цього робити. Просто пощастило, що те, що я любив і те, у що я вірив, вдалося розвивати з партнерами. У музиці я це роблю з Нелле. І зараз 10 річниця коли ми разом. І ми раді, що можемо святкувати 10 річницю спільної діяльності.

 
Я радий, що зараз на музичному ринку існують альтернативи для людей, а не лише мейнстрім. У вас є й "Gogol Bordello" і "Гайдамаки". Їх знають в певних колах. Але якщо ви хочете щось зробити для масової аудиторії - факт, що вам це вдасться, якщо ви будете для цього дійсно працювати. Не треба їх імітувати.

Зараз проблема переходу з більшовицької країни у капіталістичну. У вас зараз дуже-дуже важкі часи. Це означає, що люди, які живуть у пострадянських країнах не вірять в себе і не мають самоповаги. Ми ж у свою чергу віримо, що можемо запропонувати щось якісне. Це гра випадку - вийде у вас, чи ні.

- Нелле, ваша музика вважається популярною в Сербії, чи це народна музика - архаїзм?

- Уся наша музика не архаїчна. Уся наша музика дуже хороша музика. Хто її любить - дуже хороші люди, а хто ні... (сміються).

- Ваш гурт зараз називається: Емір Кустуріца та The No Smoking Orchestra. Чи означає це, що Емір Кустуріца не в складі гурту, а окремо, чи все ж таки у складі гурту?

Нелле Караджич: Все залежить від грошей.

Емір Кустуріца: Я ж казав, що я диктатор.

Нелле Караджич: Ні, ні! Все вирішують гроші. Він вклав 10 тисяч євро, щоб його ім'я з'явилося в назві гурту. У 2010 році я буду дуже багатим і я дам йому грошей, щоб його фільм називався "Нелле Караджич і Панчо Віл'я".

Емір Кустуріца: Це були останні 15 тисяч євро, які були на моєму рахунку. Я залишився з 5 тисячами євро після того, як вклав 10 тисяч в супергрупу. Але я став неймовірно багатим. Зараз же я надто багатий.

- Емір, чи були ви знайомі з письменником Мілорадом Павичем, який нещодавно пішов з життя? І чи були у вас плани можливо зняти за його твором кіно?

- Я дуже поважав цю людину. Вважаю, що саме він відкрив людям увесь спадок сербської культури. Гадаю, що його твори не легко зняти. Тому я ніколи навіть не думав про це.

- Весною приїздив Пітер Грінуей і ми питали в нього, чому він розійшовся з композитором Майком Ньюменом. Скажіть, чому ви перестали співпрацювати з Бреговичем?

- Знаєте, Джонні Депп - мій великий друг. І він скоро приїде в моє селище, де ми хочемо працювати над триб'ютом. У нас з ним найбільш відомий спільний фільм "Аризонська мрія". І Брегович написав до цієї картини музику, вкравши (для цього) народні мотиви. Він вкрав усі пісні. І мені було дуже соромно.

Головна причина чому я припинив з ним співпрацювати: по-перше - він був не ввічливий і він зганьбив мене перед Іггі Попом і Джонні Деппом.

Тож тепер Джонні приїздить записувати матеріал, ми покличемо Green Orchestra, щоб вони зіграли оригінальні пісні, які Брегович вкрав. Щоб просто підтвердити цю неадекватну ситуацію.

Ми також крадемо пісні, але чемно (сміється). Суть тому, що ви можете займатися еклектикою: ви можете брати частини й поєднувати з іншою музико. Але він (Брегович) вкрав повністю усі пісні.

- Як на вашу думку розвивається європейська режисура?

- Є хвилями хороші фільми. З останніх - картина про італійську мафію. Зараз ми повертаємося до італійців - вони зараз хороші в режисурі. Так, дуже хороший фільм "Гоморра" ("Gomorra", режисера Маттео Гарроне).

 
Ми зустрілися з автором "Гоморри" на фестивалі в Туріні. Він підійшов і сказав: "Містер Кустуріца, ми зустрічалися з вами 15 років тому на Венеціанському кінофестивалі. Я підійшов до вас і сказав: "Я молодий режисер і не знаю, що мені робити. Можливо, я почну знімати своє кіно". І він сказав мені, що я потис йому руку. І спитав: "Що я вам сказав тоді?" Я сказав: "Все буде добре". Бачите, який я щедрий був. Гадаю, що в Європі завжди будуть місця, де народжуватимуться нові хороші фільми.

- Емір, розкажіть про свого сина Стрібора: він грає на барабанах в групі The No Smoking Orchestra , знімається в кіно. А чи захоплюється він режисурою?

- Я впевнений, що він один з тих талановитих людей, на яких чекає велике майбутнє.

Фінальною крапкою усього BalkanFest стало виконання циганської пісні "Romale" усіма учасниками другого дня фестивалю та гуртом "Gogol Bordello" 
 

Усі фото Сергія Ніколаєва (газета "Сегодня"), надані організаторами BalkanFest

powered by lun.ua