Микола Жулинський у центрі скандалу

Микола Жулинський, голова Національного шевченківського комітету, директор Інституту літератури і голова Національної ради з питань культури і духовності, може піти з цих посад через скандал довкола його сім'ї. Принаймні, цього вимагають українські митці - учасники кредитної спілки "Турбота", очолюваної його дружиною Галиною Жулинською.

Тим часом, і у самому шевченківському комітеті не задоволені нинішнім станом справ, і готуються до змін. Це може стати початком масштабної зміни культурної "правлячої верхівки". Наступний на черзі - голова Спілки Письменників Володимир Яворівський, повноваження якого також збігають цього року.

Дилема Жулинського

Моральна бездоганність іще дещо важить у нашій державі. Принаймні, коли перед Миколою Жулинським постала проблема: зіпсувати або моральну, або юридичну чистоту своєї сім'ї, то він вирішив визнати порушення фінансового законодавства, аби зберегти імідж.

Учасники кредитної спілки "Турбота" стверджують, що Галина Жулинська на посаді керівника цієї організації спричинила втрати близько 25 мільйонів коштів вкладників: недостачі у касі, плюс відсотки, які би були нараховані на цю суму за останні роки. Зокрема, такими є висновки ревізійної комісії установи, текст якої має "Українська правда. Життя".

Причому потерпілі обвинувачують Жулинську у привласненні значної частки цих коштів. Серед людей, обурених неповерненням грошей - такі відомі діячі мистецтва, як письменник Василь Герасим'юк, дружина поета Івана Драча Марія тощо. Троє людей свого часу внесли до кредитної спілки отримані шевченківські премії, і тепер ризикують їх втратити.

"Це була, фактично, піраміда, але створена під брендом "Жулинський". І ми, довіряючи цьому бренду, несли туди кошти. При тому кошти нових учасників розподілялися нам у якості відсотків, а реальних прибутків компанія не отримувала", - заявляє член наглядової ради спілки "Турбота" вчений-економіст В'ячеслав Прилюк.

Сама Галина Жулинська визнає, що неефективно управляла компанією, і обіцяє віддати принаймні частину грошей, продавши сімейне майно. Відповідна її заява також додається.

Та вкладники почали оприлюднювати інформацію про Жулинську у пресі, остерігаючись банкрутства компанії і втрати коштів.

Мистецька кредитна спілка

Кредитна спілка "Турбота" була створена у 90-х роках при українській емігрантській жіночій громаді, і до неї вступали переважно представники творчої інтелігенції: письменники, художники, режисери тощо.

"Я навіть відвів їм маленьку кімнатку в Інституті літератури, я радів, що головою обрали мою дружину, що вона має таке зайняття, вона там весь час пропадала на роботі, навіть по суботах", - розповів у коментарі "Українській правді. Життя" Микола Жулинський.

Спілка працювала так само, як і інші, "немистецькі" подібні установи. Приймала депозити перед кризою під 24% річних, кредити видавала під 35-40%. Станом на 3 квартал 2009 року сума її депозитів склала близько 20 мільйонів гривень, сума кредитів була також приблизно на цьому рівні, резервний капітал складав 1,3 мільйона.

А потім прийшла криза, і з кінця 2008 року почалися відмови у видачі кредитів. У той час усі кредитні спілки почали страждати через масові неповернення кредитів, "зависання" грошей у банках, а також через зловживання працівників. Адже з кредитних спілок вивести гроші легше, ніж з банків, бо більша частина операцій відбувається з готівкою.

Спершу загальні збори спілки вирішили провести антикризові заходи, поекономити на відсотках, а потім з'ясували, що фінансова звітність спілки неідеальна.

Зловживання чи недбалість?

"Я ніколи не втручався у роботу цієї організації, думав, що у неї там усе гаразд. А останнім часом бачу, що вона весь час нервує, ночами не спить. Тоді я став розпитувати. А вона каже: ми надавали кредитів, вони не повертаються, нас обманули... Поки я розібрався - атмосфера дуже розжарилася, почали писати листи про те, що у нас там маєтки, що ми збираємося втекти з грошима за кордон... Абсурд!", - розповідає Микола Жулинський.

Його дружина перебуває у лікарні з нервовим зривом, тому сама вона для коментарів недоступна.

Микола Жулинський з дружиною Галиною

В'ячеслав Прилюк вважає, що виявлені порушення не могли виникнути через недбалість.

"Жулинська брала гроші з каси під виглядом фіктивних кредитів, без підписів тих, хто їх ніби-то отримав. От і я ніби-то знімав кошти з депозитів, хоча насправді цього не робив. Лише за останні 3 роки нарахували 99 фіктивних договорів, де нема підписів членів кредитного комітету. Окрім того, частина грошей бралася з каси взагалі без документів, інформація про видані гроші є тільки у комп'ютері. Таким чином, порушено кілька статей карного кодексу", - скаржиться він.

Микола Жулинський виправдовує свою дружину.

"Так, провина є. Провина в тому, що вона довіряла людям, довірилася одній аферистці, яка сидить у в'язниці... Але я вам кажу, дивлячись просто в очі: вона жодної копійки для себе не взяла", - зазначає чиновник.

Відповідно до пояснювальних записок Жулинської, під "аферисткою", очевидно, мається на увазі така собі Інна Подоляко, яка взяла на свою сім'ю кредитів загальною сумою близько 1,48 мільйона гривень для того, щоб, ніби-то, покласти їх на міфічні VIP-рахунки Національного банку, якими користуються депутати і вищі чиновники, під 4% місячних.

За даними "Української правди. Життя", таких рахунків не існує. Тому не дивно, що потім ця громадянка, за словами Жулинської, зникла, а згодом з'ясувалося, що вона засуджена на 7,5 років позбавлення волі за шахрайство.

Але відібраних Подоляко коштів набагато менше, аніж зниклих у кредитній спілці. Тому Жулинський визнає порушення дружиною фінансового законодавства.

"Припустимо, я приношу 200 мільйонів гривень. А вона повинна виплатити в кінці місяця відсотки. І в чому її провина: вона не кладе ці гроші до каси, а виплачує за них відсотки, в надії на те, що хтось поверне кредит, і вона тоді поверне і ці гроші. Це - порушення, це неправильно, але вона ці гроші не крала. Вона сподівалася, що зрештою все узгодиться. Проте, настала фінансова криза, і все обвалилося", - пояснює голова Шевченківського комітету.

Жулинський все віддасть?

Микола Жулинський підтверджує, що готовий продати все своє майно для того, щоб розплатитися з вкладниками кредитної спілки.

"У мене є земля, майже 40 соток, яку я отримав, коли був депутатом. Зараз я готовий її закласти, а також квартиру в центрі. І зараз я шукаю, який би банк міг дати кредит на цю кредитну спілку. Але зараз банки і самі в такому фінансовому стані, що не мають можливості надати гроші", - пояснює Жулинський затримку повернення коштів, які його дружина зобов'язалася виплатити до 31 грудня 2009 року.

Микола Жулинський на презентації журналу "Сучасність"

Члени спілки не зверталися до правоохоронних органів, а, за звичкою творчої інтелігенції, написали листи вищим посадовцям держави. Відреагував наразі тільки Віктор Ющенко, який доручив розслідувати цю справу Службі безпеки України. Проте жодної активності з боку цього органу члени спілки не спостерігали.

"Ми досі не зверталися до Прокуратури, бо Марія Драч, голова спостережної ради, сподівається, що вмовляннями і розмовами з Жулинським вона цю справу вирішить. Я в це не вірю, - зазначає Прилюк.

Він остерігається, що керівництво кредитної спілки може розпочати справу про її банкрутство, і тоді вже не буде мови про повернення внесків.

"Держфінпослуг тільки сидить і з радістю ліквідує кредитні спілки. Тому що знаєте, яка головна мрія ГАІшника? Щоб ці кляті автомобілі не їздили, тоді можна сидіти і спокійно отримувати свою зарплату. А деякі спілки іще ж пручаються, а деякі закриваються зі скандалом", - скаржиться вкладник.

Як це все аукнеться у мистецтві

Члени кредитної спілки вимагають у листі до президента звільнити Жулинського перш за все з посади голови Шевченківського комітету, "щоб не ганьбити імені поета". Хоча, наприклад, член цього комітету Тарас Федюк не вірить у свідомі зловживання сім'ї Жулинських.

З іншого боку, сам Микола Жулинський не пов'язує закиди проти нього з підступами його політичних опонентів або конкурентів на посаду голови комітету.

"Ні, я пов'язую це лише з елементарною панікою, з тим, що люди хочуть забрати гроші, і злякалися, що вони пропадуть. В політиці я не є активним, а комітет я готовий віддати хоч завтра, будь він неладний", - стверджує чиновник.

Микола Жулинський і письменниця Мар'яна Савка

Тим часом у комітеті наростає невдоволення ним як керівником.

"Найголовніше, щоб у рішеннях Шевченківського комітету була послідовність. Якщо ми минулого року вирішили давати нагороду тільки тим людям, які, мовляв, її заслужили, то цього року ті самі люди проголосували за так звану "лібералізацію" нагород. Жулинський є до певної міри є гарантом такого рішення, оскільки він, як керівник, також підтримав зміну процедури", - стверджує Федюк.

Ідеться про скандал, який розгорівся у березні минулого року, коли Шевченківської премії не дали письменнику Василю Портяку.

Тоді це пояснювали підвищенням планки, мовляв, не обов'язково присуджувати нагороду усім передбаченим законом десяти митцям, а тільки тим, хто реально її заслужив. Лауреатами 2009 року стало всього п'ятеро осіб.

Процедурно це відбувається таким чином. Зазвичай Шевченківський комітет кілька разів "доголосовує", щоб 10 осіб набрали необхідні три чверті голосів. Минулого року голосування було тільки одне.

"А цього року знову голосували чотири рази. Тобто, минулого року були люди, яким багато хто не хотів давати премію. Цього року внутрішня опозиція - інакша, тому голосують інакше. А хотілося би, щоб усі були в рівних умовах", - стверджує Федюк.

Водночас, письменник поки що відмовився називати цьогорічних лауреатів, пояснюючи, що після рішення комітету їх іще має затвердити президент.

Водночас, у комітеті в будь-якому разі готуються до звільнення, разом із Жулинським.

"Ми там уже попрощалися одне з одним, бо новий президент зазвичай призначає нового голову комітету. А новопризначений голова призначає членів. Правда, я не уявляю, хто міг би бути призначений наступним, хто міг би бути такий наближений до Партії регіонів", - стверджує Федюк.

Отже, незабаром керівництво Шевченківського комітету зміниться: чи то завдяки скандалу з кредитною спілкою, чи то через зміну президента. Так само добігає кінця друга каденція голови Національної спілки письменників Володимира Яворівського, якого члени НСПУ минулого року не змогли скинути за зловживання. Більше він висуватися на цю посаду не матиме права.

Чи прийдуть їм на зміну представники їхнього покоління, чи хтось молодший, чи будуть ці люди заангажовані Партією регіонів - невдовзі дізнаємося. Але, напевно, недаремно культуртрегер цієї політичної сили Анатолій Толстоухов мав такий задоволений вигляд під час виступу на цьогорічному врученні премії "Книжка року". Напевно, в нього є якісь плани з цього приводу.

Фото Дмитра Ларіна і "Буквоїд"