Українська правда

Наші пращури вірили в те, що собаки мають душу - археологи

1 березня 2011, 14:45

Тварина, яка нагадує сучасних хаскі, була домашньою, а тодішні люди вірили в те, що вона має душу, припускають вчені. 

Собака, знайдений на цвинтарі "Шаманка" поблизу озера Байкал, харчувався людською їжею та після смерті був похований, наче людина, пише Discovery News.

"Гадаю, люди, які поховали цього собаку, розглядали його як соціальну істоту, яка мислить, у багатьох сенсах таку ж, як і людина", - говорить професор антропології Університету Альберти Роберт Лоузі, провідний автор дослідження, опублікованого в Journal of Anthropological Archaeology. 

"На мою думку, поводження із ним (собакою) як із людиною після його смерті, вказує на те, що люди знали, що в нього є душа, і що посмертні ритуали, які були до нього застосовані, мали забезпечити належне піклування про цю душу", - каже науковець. 

Фото Discovery News 

Як і людям, що поховані на стародавньому цвинтарі, собаці у потойбічне життя дали з собою довгу ложку, зроблену з оленячого рогу. В могилі, що мала кілько рівнів, були знайдені також фрагменти п'яти людських скелетів. 

Шляхом аналізу стабільних ізотопів та ДНК науковці визначили, що пес харчувався так само, як і його господарі - рибою, м'ясом нерпи, оленя та дрібних ссавців, а також деякими рослинами. 

Однак, життя "друга людини" було не з легких, зазначають археологи. 

"Скелет собаки, зокрема його хребці, говорять про те, що його постійно використовували для транспортування вантажів", - зауважує Лоузі. 

За життя пес також зазнав численних переламів кісток, імовірно, внаслідок ударів оленячих рогів під час полювання. Одначе, дослідники не виключають того, що собаку били й самі люди. 

До того ж періоду експерти відносять і поховання вовка, знайдене поблизу річок Іркут та Ангара, в місці, що зветься "Локомотив". Вовк, вочевидь, помер від старості та був покладений до могили разом із людським черепом. 

"Можливо, вовк був похований із людською головою, покладеною між його лапами, для того, аби надіслати його дух чи душу до загробного життя разом з цією певною людиною, ймовірно, в якості його захисника", - припускає вчений.