5 ініціатив, які може перейняти бізнес, щоб підтримати військових, ветеранів та їхні сім’ї
Українське суспільство здобуває унікальний досвід у війні: незважаючи на те, що є світові практики підтримки військових і ветеранів, не кожну з них можна впровадити у нашій країні. Це пов’язано з самим характером бойових дій: ми обороняємось і відстоюємо своє, а не воюємо на чужих територіях за чужі землі.
Тож наші люди перебувають на війні і повертаються з неї з волелюбними, "захисними" настроями, і потребують особливої моральної підтримки. Це ж стосується й членів їхніх родин. Дієвими ініціативами, які може впровадити бізнес у такій підтримці поділився Юрій Мельник, заступник головного виконавчого директора зі сталого розвитку МХП.
На початку повномасштабної війни ми переважно допомагали шпиталям ліками чи обладнанням: постачали білизну, пов’язки, ранозагоювальні препарати, апарати для відновлення слуху, тощо. Від бізнесу потрібні були швидкі дії, коли держава не встигала обробляти численні запити.
Але з часом постачання медичних засобів і обладнання по лінії Міністерства охорони здоров’я і Міністерства оборони України налагодились, і ми помітили, як виникла нова потреба — допомагати військовим не лише фізично, а і підтримувати морально у процесі їхнього відновлення. І ситуативно з’явилася низка ініціатив, які об’єдналися у програму "МХП Поруч".
Програма стартувала у травні 2023 року, а вже восени того ж року в її межах почав роботу Центр із взаємодії з військовими та ветеранами, координатори та експерти якого забезпечують індивідуальний супровід: гуманітарну допомогу військовим частинам, лікування і реабілітацію, юридичну та психологічну підтримку, соціальну реінтеграцію та професійну адаптацію. Тож про ініціативи, які з нашого досвіду мали найкращий ефект, я розповім далі.
Зробити навідування поранених військових не рутиною
Війна відібрала в нас багато речей з нормального життя, серед них і прості радощі, як послухати улюблену музику наживо. Тож ми вигадали, як повернути трохи приємних моментів пораненим воїнам і разом із музичним гуртом KOZAK SYSTEM організували тур військовими госпіталями "Люди-Титани".
У межах туру музиканти відвідують шпиталі в різних містах країни. На сьогодні маємо запити від 5 шпиталів, а отже ідея працює. Вже були у Чернігові, Львові, Тернополі, Черкасах, Вінниці, і в інших містах України, а військові, з якими ми спілкувалися, дякували за таку підтримку.
Дивитись українське кіно разом
Щоб вдало все спланувати, реалізувати та масштабувати, бізнесу краще заходити у партнерства. Ми почали в шпиталях і військових частинах транслювати українські фільми в межах проєкту "Кіно заради Перемоги!" разом з Управлінням стратегічної комунікації Міністерства Оборони України і асоціацією "Дивись Українське". І тут партнерство грало ключову роль, адже ми не знали, які фільми варто включити до програми, і з цим нам допомогло Управління стратегічних комунікацій.
Окрім цього, до військових приїздять і зіркові гості, що є амбасадорами українського кінематографу — Ада Роговцева, Олесь Санін, Ахтем Сеїтаблаєв, Сергій Фоменко й інші відомі діячі культури. Відгуки військових, звісно ж, завжди схвальні.
Спільний відпочинок і дозвілля для родин ветеранів
Коли ветерани повертаються до цивільного життя, вони потребують спілкування з іншими людьми. І звісно, пріоритет — відновити міцні зв’язки в сім’ях, тому для демобілізованих військовослужбовців і їхніх близьких варто організувати спільний відпочинок чи спортивні змагання.
Чому це важливо? Бо вони заново звикають до комунікації один з одним, враховуючи травматичний досвід з обох боків — і ветеранів, які безпосередньо перебували на війні, і їхніх близьких, які переживали сильний стрес, коли чекали на їх повернення.
Організація дозвілля для родин військових — іще один важливих крок. Вони будуть вдячні за те, що зможуть відволіктись від постійних переживань і отримати новий, позитивніший досвід. Наприклад, ми нещодавно обговорили співпрацю з благодійним фондом "Варто жити", і запропонували дружинам військових десять безкоштовних квитків на концерт Національного Академічного Оркестру Народних Інструментів України, який підтримували. Бізнесу це не важко, а для близьких військових часто дуже потрібно.
А відпочинок і підтримка дітей — взагалі безцінно. Батько чи матір, які воюють, перш за все хочуть знати, що з їхньою дитиною все добре, вона розвивається, соціалізується і мінімально відчуває на собі наслідки війни. Тож важливо спонсорувати регіональні дитячі фонди, які організовують відпочинок для дітей, чи ініціювати для них безкоштовні квитки до дитячого театру, планетарію, зоопарку, тощо.
Інклюзивне житло
На благополуччя родин ветеранів впливає і дім, в якому вони мешкають, — він має бути інклюзивним і комфортним. Коли ветерани повертаються до цивільного життя, вони часто не можуть пересуватися, як раніше, готувати, прати, і робити інші побутові справи. Це дискомфортно не тільки фізично, а й психологічно: вони можуть відчувати себе нездатними щось зробити, і через емоційне напруження виникають конфлікти з іншими членами сім’ї.
Тож нещодавно ми зайшли у партнерство з місцевою владою Черкас, залучили інші бізнеси і побудували інклюзивний будинок для 20 сімей ветеранів — з адаптованими меблями, ліфтом і укриттям. "Вдома" має бути комфортно, це визначає якість життя, і ми плануємо й надалі заходити у подібні проєкти. Більше того — готові брати інші компанії з собою.
Підготувати легку реінтеграцію
Не ветерани мають реінтегруватись, а колектив і суспільство мають бути готовими їх прийняти — і цьому треба навчатись. Така "домашня робота" в майбутньому позбавить і компанії, і суспільство в цілому багатьох гострих кутів і точок розколу.
З цією метою ми побудували всередині систему навчання, принцип якої може стати у пригоді й іншим компаніям. Вона діє таким чином.
Спочатку навчаємо керівників. Це курс тренінгів, які ми назвали "Об’єднані сили: новий рівень професійних відносин з ветеранами". Далі місцеві психологи спускають цей досвід до бригадирів та синіх комірців. Таким чином іде психологічна підготовка всього складу працівників.
Окрім цього для всіх працівників готуємо обов’язкове навчання на теми інклюзії, щоб прибирати барʼєри в колективі. Курс складається з 3 модулей: перший — про стрес та адаптацію під час війни, другий — про спілкування з ветеранами, третій — про інклюзивність.
Це допомагає покращити свої навички комунікації з людьми з інвалідністю та розуміти їхні особливості й потреби. Співробітники протягом навчання вивчають конкретні стратегії та техніки, які допоможуть ефективно взаємодіяти з людьми з інвалідністю. Це включає й адаптацію свого мовлення, уникнення стереотипів та забезпечення комфортного спілкування.
Ще один важливий момент — приділяти увагу саме трудовій реінтеграції ветеранів, адже можливість працювати та професійно й особистісно розвиватися є запорукою повноцінного повернення до мирного життя після війни. Це означає, в першу чергу, надавати конкурентні, рівні та прозорі умови для всіх кандидатів. Пропонувати ветеранам можливість повернутися на свої попередні посади.
Але якщо стан здоров'я не дозволяє, тоді створювати альтернативні вакансії, адаптовані під можливості та бажання колег. Наприклад, для ветеранів, які за станом здоров'я не можуть виконувати польові роботи, пропонувати офісні посади. Або ж пропонувати ветеранам пройти перенавчання чи підвищення кваліфікації, щоб опанувати нову професію.
Звісно, підтримка військових, ветеранів і їхніх сімей має включати в себе не лише моральну допомогу, але і регулярну фінансову, медичну, юридичну, тощо, і бізнесу важливо впроваджувати всі необхідні заходи. Також необхідно усвідомити, що шлях реінтеграції ветеранів, а це питання рано чи пізно постане у кожній компанії, може бути легшим, якщо його починати з перших днів мобілізації, і підтримувати під час служби й після повернення з війни.
Адже ми вже переконались, що ефективність реінтеграції ветерана й, зокрема, онбординг буде ліпшим у випадку, коли комунікація з ним та його родиною підтримувалася ще з моменту мобілізації. За потреби завжди можна звернутися до інших бізнесів чи громадських організацій: зайти з ними у партнерство чи перейняти їхні програми підтримки, адаптуючи їх до свого бізнесу. Є багато шляхів, тож тут питання в ініціативності українських компаній, і, сподіваюсь, з часом вона тільки міцнішатиме.