Юрій Андрухович: Навіть Януковичу стане зрозуміло, що він повинен капітулювати

"Українська правда. Життя" подає розшифровку розмови Ірини Славінської з писменником Юрієм Андруховичем з приводу останніх подій.

- Це Громадське радіо, при мікрофоні Ірина Славінська.

- І ми в прямому ефірі…

- І ми не зовсім у прямому ефірі. Голос, який ви чуєте за кадром це голос Юрія Андруховича. Ми зустрілися, зайшовши погрітися в одну із кав’ярень на Хрещатику. Ну і, зрештою, перше таке трохи тупеньке запитання: Що ви взагалі тут робите? Ви вийшли прогулятися Хрещатиком - вечірнім зимовим холодним?

- Я вирішив порушити законодавство України і приєднатися до масових заворушень. Ось.

Це страшенно цікаве явище - брати участь у масових заворушеннях. Це так, наче бути, з одного боку співучасником такого великого злочину - на думку теперішньої влади, це злочин державний. А з іншого боку, що мене приваблює, це брати участь в історичній події, яка в водночас є і таким колективним твором мистецтва.

- А ось цими днями у соцмережах поширюється лист від вашого імені, який перекладається багатьма мовами, і в ньому ви звертаєтесь до світової громади. Про що там ідеться, і навіщо взагалі було цей текст писати і поширювати?

- Ні-ні, аж так далеко я не сягаю, це не до світової громади, це до закордонних друзів.

Перед усім, йдеться про журналістів і редакторів, власне, медійних редакторів. Після зміни ситуації в нас минулої неділі, я опинився в ситуації, коли щодня отримуєш кілька десятків листів електронною поштою, в яких той чи інший редактор, журналіст і так далі просить про інтерв’ю, або про статтю, або про есе, просить розповідати, що в нас діється, що відбувається з Україною.

Чому з’явилися загиблі, чому якісь праві радикали перевернули характер цих мирних протестів і так далі, і так далі.

І певний час я не знав, що з цим робити, я фізично не в змозі відповісти на кожний із цих запитів, я вирішив написати якийсь такий універсальний текст, який я зможу просто, у випадку надходження чергового такого запитання, кожному з них відіслати.

І паралельно виникла ідея Софії Андрухович та Андрія Бондаря, що вони створюють якусь перекладацьку платформу, скликають людей доброї волі, людей, які володіють мовами, і які хочуть добровільно, безкоштовно, безгонорарно попрацювати для України, для її майбутнього, і гідні уваги світової публіки тексти, матеріали, які в нас з’являються українською або російською мовами, якомога швидше перекладати бодай кількома світовими мовами.

І постити туди, де тільки можеш: по знайомих, по друзях, тобто пояснювати людям, говорити весь час про себе.

Був такий от в мене десь за півгодини перед тим такий епізод. Мені телефонує Ребекка Гармс, вона воює в Європарламенті за нас, за Україну, вона очолює там Фракцію Зелених. І вона, на мій погляд, найкраще в європейському політикумі розуміє нашу ситуацію теперішню.

І ось Ребекка розповідає мені з великою гіркотою: "Ви жахливо програєте зараз інформаційну ситуацію в Європі. Російське посольство, щоб ти знав, учора, в Брюсселі, скликало у своєму представництві велетенську прес-конференцію, на якій винесли тези про те, що Україна страшенно далека від демократії, Україна не керована і хаотична, в Україні демократичні зміни можливі лише після того, як вони настануть в Росії, тобто, будь ласка, панове і пані, дивіться на Росію і дозвольте Росії якось відрегулювати усі ці українські проблеми, тому що Україна – це є велетенська загроза для стабільності і миру в Європі, ви бачите там праві радикали вони взялися за діло"…

і так далі, і так далі.

Тобто я подумав а чому б не написати якісь такі півтора сторінки, і вже, начебто, є можливість відразу перекласти їх трьома-чотирма-п’ятьма мовами - і так це народилося.

- Ось, до речі, про Росію. Як по-вашому, чи діє тут оцей російський сценарій, про який зараз багато говорять? Наскільки такий ракурс розуміння подій у Києві зараз актуальний? Чи йдеться справді про "руку Москви", яка щось тут направляє?

- Я переконаний в цьому, що вона присутня. Для мене предметом сумніву є тільки те, чи вирішальною мірою, чи визначально. Тобто, скажімо так, який відсоток.

Але безумовно, це одна з улюблених геополітичних іграшок у Путіна. І він усіма способами намагається задовольнити навіть якісь власні, скажімо, естетичні потреби. Так, у нього звихнута естетика, власне кажучи, естетика спецслужбіста - це людина, якій на день народження подають голову журналістки Політковської, і так далі, і так далі.

Тому це досить серйозний чинник, який абсолютно однозначно, як на мене, впливає. Повторюю, для мене тільки питання на скільки, скажімо, чи уже же на сто відсотків Янукович є маріонеткою цього митця московського, чи він ще зберігає якийсь простір своїх самостійних рішень, самостійних дій.

- І от тут виникає запитання: які конкретно події мають ці ознаки "руки Москви", на ваш погляд?

- Передусім, ескалація насильства. Тобто за 22 роки існування незалежної України у нас сформувався певний, сформувалась певна політична культура, хоч як смішно це звучить. І це політична культура з усіх боків, і з боку зазвичай поганої нашої влади, і з боку такої-сякої чи якоїсь там опозиції, вона завжди впиралася в таку проблему, але все має йти ненасильницьким шляхом, правда?

І не дай боже проливати кров. І ось це порушено. Мені здається, це дуже й дуже вагоме свідчення. Ну ми ж не ізольовано існуємо, ми переживаємо якісь певні моменти пов’язані, скажімо, зі зникненнями якихось відомих людей, десь з якимись побиттями.

Я не думаю, що організатори всіх цих злочинів вірять в їх ефективність, мені здається, що ці злочини чиняться, знову ж таки, заради цієї збоченої естетичної насолоди.

І ось за всім цим, мені здається, абсолютно виразно прочитується… як ви про це… "рука Москви".

- І останнє запитання. Як по вашому, що буде далі? Зараз є багато ймовірних сценаріїв: продовження переговорів, які все одно,напевно, так чи інакше в кулуарах ведуться, плюс обіцяне засідання Верховної Ради у вівторок, і невідомо, що вони там наприймають. Крім того існує прецедент виходу регіоналів із "Партії регіонів" і їх звільнення з посад. І які ваші сподівання і/або ваші прогнози на те, що і як ці події розвиватимуться?

- Поперед усім, мені здається, і далі буде сипатись ця, так звана, вертикаль. Тобто дуже важливі оці повстання в регіонах, я зараз не маю на увазі Партію Регіонів, з якої виходять окремі члени, а маю на вазі області, адміністративні одиниці України, в яких люди позбуваються страху, і взагалі, переходять до якихось рішучих протестаційних дій.

Це дуже серйозних психологічний злам, який зупинити не можна. Тобто це справді буде тільки рости, це буде створювати з кожною годиною дедалі більше-більше-більше проблем для тих людей, які в Україні поки що тут при владі.

Ну і з іншого боку, якщо Майдан і далі (а я думаю він зараз в хорошому тонусі, в хорошому настрої) він буде не тільки утримувати здобуті позиції, але й розширюватися, і тут я маю на увазі не тільки територіальні речі, але так би мовити, розширюватися у своїх прихильниках, у людських душах, розширюватися у ментальному якомусь такому сенсі.

Це так чи інакше буде означати, що ми досягнемо такого моменту, коли навіть Януковичу стане зрозуміло, що він повинен капітулювати.

Йому ще зараз це не зрозуміло, тому що він все таки ще дуже далекий від реальності, і, можливо, він спершу це відчує і перший час ще не розумітиме.

У будь-якому разі на момент, коли він вирішить капітулювати, має бути варіант з літаком. Предметом торгу з ним може бути тільки те, чи надамо ми йому літак для порятунку життя свого і своїх якихось людей із найближчого оточення, чи все-таки суд, а, можливо, і трибунал в Гаазі.

Зараз, наскільки я знаю, відбувається колосальна робота зі збору фактів, зі збору доказів, скільки насправді злочинів проти людства вчинено режимом вже тут на території нашої країни.

Ну і, в такому разі, доля Мілошевіча може здатися йому навіть щасливою.

(текст записала Маргарита Мельник)