Художники пішли в лікарні спілкуватись і малювати з пораненими. Перша історія – волонтерки Олесі. Фото

Українські художники у лікарнях спілкуються з пораненими мітингувальниками та створюють малюнки, які потім віддають постраждалим.

Ця мистецька ініціатива "Листівки з Майдану" має на меті допомогти психологічній реабілітації та прискоренню одужання – разом з пораненими художники працюють над мистецьким втіленням їхніх історій з Майдану.

Першими до ініціативи долучилися Лада Наконечна та Алевтина Кахідзе.

24 лютого вони відвідали Київську міську клінічну лікарню №17, де поспілкувались з волонтером-медиком Олесею Жуковською (її розповідь читайте нижче).

Окрім спеціально створених робіт, постраждалі отримають набори листівок із роботами митців та дизайнерів, присвячені подіям на Майдані.

Ці листівки можна надіслати як звістку, опору та частку духу протестів своїм родичам, близьким та друзям до будь-якого куточка України або світу.

У рамках проекту "Листівки з Майдану" документуються історії постраждалих, їх також можна прочитати на спеціально створеному сайті.

Через соціальні мережі, засоби масової інформації, волонтерів та блог проекту postcards-from-maidan.tumblr.com організатори хочуть допомогти відновити втрачені контакти та надати можливість протестувальникам дізнатися про долю один одного.

"Це та ситуація, коли митці та культурні організації мають бути поряд із глядачем. Їхня аудиторія зараз на майданах та на лікарняних ліжках. Історії цих людей – це вже історія нашої країни. Це нагадування для всіх нас про те, що права людини – абсолютна цінність, і подібне більше не має повторитися в Україні", – коментує ініціатор проекту Володимир Кадигроб.

Всі охочі долучитися до проекту: художники, протестувальники в лікарнях та люди, що розшукують постраждалих, можуть звертатися до організаторів ініціативи - Платформи для сучасного мистецтва Kadygrob&Taylor.

Першою історією, яку вже опублікували на своєму сайті організатори, стала розповідь про ОЛЕСЮ ЖУКОВСЬКУ.

21-річний медик з Кременця (Тернопільська область) була поранена 20 лютого на Майдані.

Олеся Жуковська спілкується з Ладою Наконечною в 17-ій лікарні міста Києва

"З четвертого грудня я на Майдані. Ви чули про "пекельну бочку"? Це бочка біля Стели, де всі сиділи, співали, там я з усіма й подружилася.

Медики дуже організовані. Ми базувалися на третьому поверсі в Домі профспілок.

На Грушевського було не так страшно через адреналін, але коли побачили, як розриваються гранати й падають люди – стало боязко.

Страшно було, коли Беркут підійшов до Стели.

Кожен мав свою роботу, кожен був задіяний, та кожну годину ми зустрічалися з друзями, аби знати що з ким.

В 11:37 (я як раз подивилася на годинник і добре запам’ятала час), я сиділа з друзями, спілкувалися, коли почула постріл. А потім побачила як кров стікає з шиї. Я дістала телефон написала татові. Мене оглушило, але я не втратила свідомість. Було боляче, я плакала. Втратила дуже багато крові. По дорозі до лікарні я написала у Вконтакті, що вмираю. Мене врятувало, що мене швидко донесли.

Мені потім сказали, що стріляли з готелю Козацький.

Треба міняти ставлення до людей, треба, щоб воно було таким, як в Європі. До тварин ставляться в цивілізованих країнах краще, ніж до людей в Україні. Яке це ставлення, що коли йдеш на роботу – плачеш через жахливі умови?"

Олеся також розповіла, що мріє зробити татуювання на згадку про Майдан.

Художниця Лада Наконечна, що вела з дівчиною розмову в Київській міській клінічній лікарні №17, працює над ескізом для татуювання.

Малюнок стане подарунком для Олесі від Лади.