Адвокат Небесної сотні Павло Дикань: Справи, доведені зараз до суду, стосуються не виконавців, а другорядних осіб

Вони щотижня зустрічається, щоб обговорити найменші зрушення в справі, за якою стежить уся країна. Ще донедавна цих зрушень було зовсім небагато, але група адвокатів Небесної сотні продовжували штормити Генпрокуратуру й МВС своїми запитами й пропозиціями.

Схоже, за більш як півроку цієї боротьби, ГП дослухалась до адвокатів. Днями Віталій Ярема заявив, що над розслідуванням убивств за часів Майдану працюватиме окреме Управління спецрозслідувань з 83 слідчих і оперативних працівників, які звільнені від інших справ.

Ще минулого тижня в розмові з адвокатом сімей Небесної сотні Павлом Диканем ми обговорювали "звільнення рук слідчих" для ефективного розслідування подій зими-2014 – як за кілька днів це було зроблено.

Павло зазначив, що більшість часу, відведеного Кримінально-процесуальним кодексом на досудове слідство, було витрачено марно.

І ось на днях генеральний прокурор Ярема заявив про потребу продовжити терміни розслідування убивств на Майдані.

Павло припустив, що варто подавати документи для відкриття провадження Міжнародним кримінальним судом у Гаазі – і вже за тиждень кілька громадських організацій це таки зробили.

Однак така активність хоч і тішить адвокатів, але з позитивними оцінками вони не поспішають: наразі абсолютно не зрозуміло, якими будуть результати розслідування в Україні й чи відкриє Гаазький суд провадження в цій справі.

Павло Дикань – один із найактивніших адвокатів Небесної сотні, веде справи вбивств Устима Голоднюка, Андрія Дигдаловича, Юрія Паращука, Сергія Кемського, Віктора Швеця, В'ячеслава Веремія, а також Дмитра Чернявського, який загинув на Євромайдані в Донецьку 13 березня 2014 року.

Колись він мав позицію не займатись насильницькими злочинами, від 2008 року його профіль – економічні злочини.

Однак нині разом із Віталієм Титичем, Євгенією Закревською, Олександрою Яценко, Назаром Кульчицьким (колишній уповноважений України при Європейському суду з прав людини), Маркіяном Галабалою, Олексієм Черняком, Оленою Сторожук, Анною Литвин і іншими адвокатами сформували кістяк тих, хто добивається розслідування вбивств мітингарів у січні-лютому.

Адвокати працюють на громадських засадах, не отримуючи при цьому грошей.

РАНОК 18 ЧИСЛА – ЦЕ БУВ ТАКИЙ ТРИГЕРНИЙ МЕХАНІЗМ, ЯКИЙ ЗАПУСТИВ ОСТАТОЧНУ ПОСЛІДОВНІСТЬ ПОДІЙ

– Раніше ви розповідали, що слідчі не можуть ефективно займатись розслідуванням, бо зайняті безліччю інших справ і розпорошені по різних підрозділах. Зараз Ярема заявив про створення єдиного управління спецрозслідувань. Як вважаєте, це прискорить нарешті процес?

– Треба зачекати трохи, тоді ми розумітимемо: чи щось робиться, чи це просто гарний піар-хід. Адже вони фактично зробили те, що ми вимагали три місяці.

Ми досить довго спілкуємося зі слідчою групою, і можу сказати, що там є слідчі та прокурори, які можуть і хочуть займатись розслідуванням. До цього значну частину часу ці слідчі та прокурори займалися написанням якихось аналітичних довідок стосовно того, як розслідується справа – замість того, щоб її розслідувати. Не було зведеної аналітики по справам, єдиного керівництва й, відповідно, бодай якогось узагальнення причин того, що відбувалося в період Євромайдану в країні.

Ця справа має будуватися як така собі піраміда. Є підґрунтя – це базові справи, де встановлюються якісь факти, які будуть доказами для обвинувачення вищих осіб, ще вищих, ще вищих.

Тому що абсолютно зрозуміло, що ми ніколи не знайдемо письмового наказу Януковича: "Я, такий-то такий-то, президент України Янукович, наказую розстріляти того й того". Цього не було.

Але сукупність усіх злочинів доводить той факт, що не могло відбутися таке послідовне масове знищення людей без відома й без погодження вищих посадових осіб України.

– Родичі вимагають покарання безпосередньо Януковича, притягнення до відповідальності Захарченка, Януковича, Пшонки. Вірите, що це можливо?

– Ми були з Володимиром Голоднюком на "Громадському" разом, це батько Устима Голоднюка. І Володя сказав дуже вірні речі: "Мені не так важливо, хто натиснув на гачок – як важливо, хто це задумав і хто віддав наказ. Він має понести відповідальність".

Хтось віддав цей наказ. Хтось віддав наказ організувати "тітушок", хтось віддав наказ зібрати їх і озброїти, чи дозволив їм озброїтися, 18 числа в Маріїнському парку. Хтось сприяв тому, що міліція стояла й дивилася на те, як вони вбивають людей у Маріїнському парку.

Ранок 18 числа – це був такий тригерний механізм, який запустив цю остаточну послідовність подій.

– Є якісь досягнення, хоча б маленькі кроки в розслідуванні справи?

– Чесно скажу, я не бачу реальних результатів на сьогоднішній день. Усі ті справи, які доведені до суду – то не виконавці, а другорядні особи.

У справі про вбивство Веремія притягнута другорядна особа, яка здійснювала злочини, але ця людина не вбивала.

По Вербицькому теж – притягнута людина, яка не мала прямого відношення, грубо кажучи, стояла за кутком, щоб ніхто не заважав.

Єдина особа, яку був шанс притягнути до відповідальності – керівник спецроти "Беркуту" Дмитро Садовник, але він втік, і зрозуміло чому. Бо якби заговорив Садовник, то, я думаю, уся схема, що була вибудувана тодішнім керівництвом країни по знищенню доказів, була би розкрита.

КОЛИ ВСІ ВІДІЙШЛИ – ВОНИ ПОЧАЛИ ВБИВАТИ

– Ви із Садовником особисто спілкувалися?

– Звісно, що ні, я ж знаходжуся на іншій стороні процесу, та я його бачив зблизька. Він досить упевнено себе поводив до й на початку судового засідання. А потім уже не такий впевнений був, пиха з нього злетіла. Можливо, він все-таки відчув, що не має вже того прикриття, підтримки з боку системи, яка давала йому якусь виключність.

Розумієте, рота Садовника була особлива – кожен її співробітник був особисто відданий Садовнику, для них від був цар і бог.

Ця спецрота підпорядковувалась особисто керівнику "Беркуту" України. Не київському, а особисто Кусюку, який потім утік до Криму.

(Присутній під час інтерв'ю Віталій Титич долучається до розмови)

Віталій Титич: "Особливість" ролі Садовника та його групи, підтверджує факт безпосередніх контактів останнього з командуванням найвищого рівня, які до нього відношення ніякого не мали. Це командуючий внутрішніх військ Станіслав Шуляк, і екс-заступник керівника МВС Віктор Ратушняк – вони всі в розшуку. За ієрархією – між ними прірва, але вони йому дзвонили.

Павло Дикань: З останнього відео, оприлюдненого нещодавно, зрозуміло, чому ця група була обрана й для чого: коли всі відійшли – вони почали вбивати. Не можна після цього сказати, що хтось когось прикривав, захищав. Адже захист – це певний комплекс дій. Хто на них нападав і з якою зброєю?

Віталій Титич

Віталій Титич: За часів Союзу я проходив строкову службу у внутрішніх військах, зокрема, був заступником командира спеціального взводу. Я пам'ятаю, сержанти мали здавати заліки, а потім відпрацьовували тактики протидії масовим заворушенням у місцях позбавлення волі: зачищення, витіснення, нейтралізація активістів тощо.

Нічого подібного, ані 30 листопада, ні пізніше, і тим більше 20 лютого, не було. Навпаки, беркутівці діяли всупереч статутам та нормальної логіки. Зараз підозрювані заявляють, що їх життю загрожувала небезпека з боку протестувальників.

Проте очевидно, що вони не відчували себе в небезпеці, це добре видно на відео – "чорноротні" ходили і діяли абсолютно спокійно.  Не поспішаючи, як в тирі пристрілювали цілі, і стріляли по беззбройним людям.

Павло Дикань: У той день у підрозділі Садовника загинув Микола Симисюк, якого поранили. Коли його виносили, у нього під боком вибухнула світло шумова граната.

Садовник казав, що вони лише захищалися. Прикривали відхід ВВшників із Жовтневого палацу. Але вони їх так "прикривали"…

На них ідуть люди з палками й щитами, абсолютно неозброєні. Навіть із переговорів снайперів жодного разу не вказувалося, що в мітингувальників є зброя. Тим не менш на очах мільйонів людей, на камеру, як спеціально, здійснювався розстріл групи неозброєних людей. Навіщо це було?

Відповіді ми могли отримати від Садовника. А тепер він утік. Точніше не втік, його вивезли на автомобілі співробітника МВС.

Суддя Волкова навіть не сказала, що підозра необґрунтована, вона не сказала, що виключені ризики, вона на свою думку встановила, що підставою для зміни запобіжного заходу є наявність у нього трьох дітей.

Я б ще зрозумів, якби домашній арешт був 24 годин на добу, постійний нагляд і так далі. Але Садовник мав знаходитись вдома з 7 ранку до 23 години. Останнє, що бачили – його в машину посадив співробітник МВС і повіз.

Як це може бути розціненим?!

Я вже не кажу, що десятки беркутівців були присутні на судових засіданнях по цій спецроті. Казали, що вони там були, відповідно до результатів "службового розслідування" МВС у "…вільний від роботи час із метою ознайомлення з обвинуваченням". А потім вийшли із судового засідання, сіли в автобус їхнього підрозділу, який там нібито знаходився "для охорони порядку", – хоча "Беркут" не займається охороною порядку в суді, це завдання "Грифону" – і поїхали до місця дислокації підрозділу.

І після такого "службового розслідування" ми можемо казати, що у МВС щось змінилося?!..

Є ВЕРСІЯ ПРО ТАК ЗВАНУ "ТРЕТЮ СИЛУ". АЛЕ ПОКИ ВОНА НЕ ВИРАЖЕНА В ЖОДНОМУ ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ДОКУМЕНТІ

– По тих фактах та інформації, яка назбиралась, у вас є картинка того, що відбувалось 20 лютого? Я, наприклад, чула про російських снайперів, які працювали на Інститутській. Людина, яка мені озвучувала цю версію, дивувалась, мовляв, ви журналіст і не знаєте. Я кажу, так, чула, але доказової бази не бачила, не знаю.

– Я теж доказової бази не бачив. Але я знаю, що ця версія продовжує опрацьовуватися. Чи є там якісь докази? Не знаю, це справа слідства знаходити факти. Я думаю, що час для їх оприлюднення прийде.

– Тоді розкажіть про те, що можна вже зараз сказати напевне.

– Давайте скажемо по 20-му лютого. Є спецрота "Беркуту", відносно якої є багато відео, є їх очевидна стрілянина в бік групи беззбройних людей. У тій стороні, куди вони стріляли, велика кількість убитих та поранених. Я не пам'ятаю, скільки саме поранених 20 лютого, але в цей день загинуло 54 особи, з них 39 інкримінуються якраз співробітникам спецроти "Беркуту".

Вони пересувалися від Жовтневого палацу на барикаду на КАМАЗах, які стояли біля клубу НБУ, трохи вище перетину Інститутської з Ольгинською. І вони стріляли весь час, пересуваючись від Жовтневого палацу вгору по Інститутській і вже знаходячись за барикадою.

– Які ще є факти?

– Співробітники спецроти Садовника позначили себе для ідентифікації жовтими пов'язками, їх видно на відео. Крім них, там була особа, яка стріляла зі снайперської гвинтівки, вона, вірогідно, не входила до спецроти. Потім на відео видно інших осіб, які стріляли із цієї барикади. Можливо, що вони теж мають відношення до інших підрозділів.

Тобто, вірогідно, це не лише спецрота "Беркуту", а й інші особи. Хто це?

– Це досі невідомо?

– У матеріалах справ, з якими ми ознайомились, цієї інформації немає.

Потім по кількох убитих і поранених є ситуація, коли найвірогідніша зона пострілу – це готель "Україна".

Можливо, були особи в готелі "Україна", які стріляли. Ви, мабуть, бачили кілька відео, що в готелі "Україна" бачили людей зі зброєю.

Зрештою, не зрозуміло, як пояснити останню смерть Володимира Мельничука о 16:45 20 лютого біля Жовтневого палацу, коли він просто стояв беззбройний. Хто вистрілив?

А ще пригадуєте ситуацію з Пашинським, коли він віз якусь зброю? Невідомо, чим закінчилося це розслідування, чи було взагалі розслідування відносно цієї події.

Я думаю, що воно було, а чи воно привело до якогось результату, чи воно обмежилося тим, що Пашинського спитали: "А кого це і що це ви возили?", а він не відповів.

Таке теж може бути в нашій країні. На жаль, системно ігноруються запити слідчих Генпрокуратури. А це свідчить про те, що вони не хочуть або не можуть виконувати свої обов'язки, тобто в такому випадку це просто професійна імпотенція. Потрібно призначати людей, які не будуть шукати причин, за якими вони не змогли розслідувати. Тут не може бути ніяких виправдань.

У слідства є ще версія про так звану "третю силу". Це або росіяни, або найманці. Але поки це версія, яка не виражена в жодному процесуальному документі. Вона підкріплюється практично одночасністю нападу на дві сторони, коли загинули й були поранені і правоохоронці, і почали гинути мітингувальники – починаючи з 9-ї ранку.

Там є певні докази, така версія розслідується, вона має право на існування. Я думаю, що якась інформація із цього приводу рано чи пізно буде. Сподіваюся, що рано.

Павло Дикань

Віталій Титич: На мою думку, ця версія може бути основною. Оскільки, по-перше, є очевидні докази масової присутності спецслужб РФ в Україні, по-друге, на це вказують досліджені слідством об'єктивні ознаки злочинів. 

Очевидно що, між діями "правоохоронців" та результатом, на який вони мали бути направлені, відсутній логічний зв'язок. 

Вони діяли так, нібито перед ними стояло завдання не "зачистити" Майдан, а спровокувати ще більшу активність протестувальників.

Усі пам'ятають розгін купки студентів, що залишилися на Майдані 30 листопада. Реально це виглядало як катування людей гопниками, а не як операція спецпідрозділу правоохоронців. Так виглядає також полювання та побиття журналістів 1 грудня.

І точно за такою логікою, відбуваються події 20 лютого. Людей спочатку заманили, знявши оточення та вивівши важку техніку (в тому числі два БТР) – а потім почали розстрілювати. Як у тирі. Причому, робили це демонстративно, бачивши та знаючи, що їх фільмують.

Павло Дикань: Встановлений факт практично постійного перебування співробітників ФСБ на території України в період Майдану. Ми розуміємо, що в системі СБУ також відбувалося знищення документів, у розслідуванні це є, посадовці прокуратури публічно заявляли, що так, такі факти були встановлені.

Працівники ФСБ прибували до правоохоронних органів, там надавали чи консультації, чи навчали чомусь, чи інформацію якусь отримували. Мова про тих ФСБшників, що офіційно перебували, тобто приїхали по офіційним документам.

Думаю, що було й багато нелегальних агентів ФСБ, які теж тут працювали в інтересах сусідньої держави.

– Як вони могли перебувати на території нашої країни?

– Як запрошені особи для консультування, у відрядженні. Така процедура є. Вони приїжджають, консультують, щось розповідають. Але потрібно чітко розрізняти, що те, що офіційно анонсується й те, що відбувається таємно – це абсолютно різні речі.

– Проти цієї версії й снайперів, які стріляли в мітингувальників, свідчать дані МВС, що серед усіх куль, які були вилучені з тіл загиблих, не було жодних снайперських гвинтівок.

– З тіл загиблих було вилучено кулі 7,62, а вони в тому числі можуть застосовуватись в снайперських гвинтівках (СВД). Установити без гільзи, із чого саме зроблено постріл – не так просто.

Відстань стрільби була від 50-70 метрів до 200-300. Снайперська куля при стрільбі (а на мітингувальниках не було бронежилетів), просто проходила наскрізь. По каналу поранення неможливо встановити калібр кулі.

Я не знаю випадків знаходження куль калібру 5,45. Ними були озброєні інші спецпідрозділи: "Омега" та інші.

Були численні поранення картеччю, кулями 7,62 та ще 9-міліметрів.

ПРАВООХОРОННА СИСТЕМА НЕ ОНОВИЛАСЬ, УСЕ ЗАЛИШИЛОСЬ ПО-СТАРОМУ

– Давайте повернемось до того, як іде слідство. Що не зроблено й у чому причина того, що майже за рік розслідувань, зроблено так мало.

– Справи по Небесній сотні досить розпорошені. Наприклад, є провадження №228 стосовно вбивств, яке було порушено щодо смерті Нігояна – і до нього приєднали всі вбивства 20-го числа, а потім ще й поранених, потім ще побиття 30-го листопада.

Водночас, убивства самих правоохоронців розслідує МВС.

Окремі провадження є по тітушках, діях Антимайдану 18-го числа, хоча вони мають бути об'єднані, бо ці справи пов'язані.

Лише зараз усе це зводиться до єдиного управління.

Дуже важливо дати можливість свідкам із системи правоохоронних органів давати покази. Я впевнений, що й там є люди, які хочуть розповісти правду про події. Але вони повинні побачити, що те, що вони кажуть, має якісь наслідки, що винні особи несуть покарання – а не просто вони сказали, а від того їм стало лише гірше, а система взаємовиручки та покриття злочинів серед правоохоронців лише укріпилась. Цього не має бути, бо це буде останнє свідчення, яке ми отримаємо.

А в нас виходить так, що правоохоронна система не оновилась, усе залишилось по-старому. Візьміть, наприклад, той-таки "Беркут". З них зняли нашивки "Беркут", назвали "спецпідрозділом", просто без назви "Беркут" – але ті самі люди, які в ньому були, залишились.

– Радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко казав, що замінено керівників цих спецпідрозділів, зокрема, у Дніпропетровську, Харкові.

– Заступник керівника розформованого "Беркуту" Сергій Кусюк втік до Криму. А замість нього призначений перший заступник – Андрій Дидюк. І він очолює цей спецпідрозділ нині, тобто людина, яка була першим заступником Косюка.

Заступником Дидюка є Ігор Обшта. Начальником штабу – Олег Янішевський. В усякому разі були на кінець серпня. На жаль, МВС усіляко ухиляється від питань щодо того, чим займаються ці особи зараз. Думаю, що продовжують "успішно" працювати в системі "ліквідованого" "Беркуту". Це всі особи, які очолювали "Беркут" в період Косюка. Забрати першу особу не означає змінити систему. Він просто втік, усі його помічники, посібники залишились на місцях.

Обшта, за нашою інформацією, організовував підвіз беркутівців до суду по Садовнику.

Зараз спецроту, яку очолював Садовник, очолює командир взводу інженерно-технічного забезпечення із цієї роти. А із цього взводу п'ятеро людей були серед тих 24-ох, хто розстрілював. Він сам там не був, але це не означає, що він не знав.

(Від редакції: Ми написали прес-секретарю МВС та міністрові Арсенові Авакову з проханням підтвердити чи спростувати цю інформацію, але відповіді поки що не отримали)

МИ НЕ БАЧИЛИ Й НЕ БАЧИМО СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ СТОСОВНО ЦИХ ПОДІЙ

– Давайте все таки про розслідування справ Небесної сотні…

– Лише сьогодні ми можемо сказати, що відбулись зміни, які мали бути із самого початку.

Міліціонерів розслідували МВС, а протестувальниківав – ГСУ. При цьому встановити факти, з якого боку стріляли, набагато складніше, аналітика загальна не ведеться в цьому випадку, не можна говорити про загальні версії слідства.

Наскільки я розумію, не створено аналітичної групи по обробці відео. Одними з основних доказів у цьому провадженні є численні відео-матеріали. Ми не бачили й не бачимо системного аналізу стосовно цих подій.

Наприклад, ось у нас Жовтневий палац. У нас ось за певний проміжок часу є по ньому 1,2, 4… відео, на них установлені певні особи, наприклад, група правоохоронців, група протестувальників, потрібно зіставити по часу ці відео – і ми отримаємо загальну картину руху всіх осіб, взаємозв'язок подій. Ось як рухалась група Садовника, ось як рухались встановлені особи із групи Садовника. В який момент він стріляє – там падає хтось після того, чи ні.

Це прості речі, які має встановлювати слідство. А цього немає взагалі.

Фактично досудове розслідування, якщо не буде зупинено, обмежене одним роком відповідно до вимог КПК (Ярема вже заявив про доцільність продовження цих термінів – УП).

Тобто час минає, результату немає. Або докладіть усіх зусиль та розслідуйте, або скажіть: "Ми не можемо розслідувати" – і направте відповідні документи до Міжнародного Кримінального суду.

– Повідомлялось, що такі документи вже відправили.

– У Міжнародному кримінальному суді немає термінів давності, вони не керуються нашим Кримінальним кодексом, нашим Кримінально-процесуальним кодексом. Вони керуються Римським статутом. Україна Римський статут підписала, але не ратифікувала, тому що за часів Януковича було прийнято рішення Конституційного суду про те, що це наддержавні органи, які заборонені Конституцією.

Однак при цьому, наприклад, рішення Європейського суду із прав людини Україна приймає, навіть ввела їх як джерело права, воно вписано в законодавство. Тобто ці рішення ми приймаємо, а рішення Міжнародного кримінального суду, – ні.

Уряд України 18 квітня подав до Міжнародного кримінального суду декларацію про визнання юрисдикції цього суду стосовно злочинів, які було скоєно на території України з 21 листопада 2013-го по 22 лютого 2014 року.

І відповідно до цієї декларації ми зобов'язуємось співпрацювати. Проходив час, Міжнародний Кримінальний суд неодноразово звертався до України, але в нас навіть не був визначений відповідальний орган за спілкування.

За логікою, це мала б бути ГПУ. Але оскільки цього не було формалізовано, то міжнародний кримінальний суд звертався до МЗС, а там не знали, що із цим робити. Ці запити десь губилися. Лише із середини літа почалась якась комунікація.

До України неодноразово з літа приїжджали представники офісу прокурора Міжнародного кримінального суду для отримання інформації про події, що відбулися. Нещодавно адвокати разом із представниками громадських організацій зробили своє подання щодо підсудності й компліментарності цієї справи по правилам МКС.

Щодо підсудності, то МКС має визначити, чи ці злочини, вчинені на території України, підпадають під визначення Римського статуту. Там чотири розділи, один із них – "злочини проти людяності". Ми вважаємо, що злочини за час Майдану підпадають під таке визначення, тому зробили таке подання.

Компліментарність визначає, що Україна зі свого боку не може чи не хоче здійснити всіх необхідних дій для розслідування цієї справи, і в цьому випадку справа може розслідуватися прокурором МКС.

Сподіваємось, у січні буде відомо про рішення прокурора МКС – і це, очевидно, також вплине на розслідування в Україні.

Але головне не те, де буде розслідуватися ця справа.

Головне – довести її до кінця й встановити та покарати осіб, які здійснили найтяжчий злочин у новітній історії України.