Свобода і повага: виховання дітей у різних культурах світу

Що саме продиктовано нам у способах виховання нашою культурою? Як наш спосіб виховання дітей демонструє те, ким ми є насправді, як нація?

Про виховання у Америці, Скандинавії, Азії, Нідерландах та Іспанії йдеться у матеріалі "Ideas.TED".

Америка

"Американці не мають сценарію", - розповіла в своїй розмові "Для батьків, щастя - це висока планка" Дженніфер Сеніор. "Ми віримо в те, що можемо самі вигадати своє майбутнє, можливості та те, ким будуть наші діти. Це чудово, але дуже тривожно", - каже вона.

Вона додає, що коли спитала матусь про те, до кого вони звертаються по поради щодо виховання дітей, вони назвали друзів, сайти та книжки. Але ніхто не згадав власну матір. Затребуваними найбільше виявилися найсучасніші стратегії виховання. 

Авторка книжки "Батьківство без кордонів: дивовижні уроки від батьків з усього світу" Крістін Гросс-Лох каже, що навідміну він США, в інших країнах немає "заламування рук" з приводу виховання дітей. "Люди розуміють, що є способи робити це", - каже вона.

Клінічний психолог Венді Моджел каже, що ми повинні ростити наших дітей так, аби вони могли бути самостійними і могли залишити нас. "Вони мають розвивати самостійність, винахідливість та стійкість, що є проблемою. Саме тому ми повинні дозволити їм помилятися", - каже вона.

Для американських батьків це надзвичайно важко. "Батьки щиро стурбовані справді великими речами, на кшталт танення льодових шапок, економікою та нескінченними історіями про насильство та хижаків. Вони не в змозі контролювати ці глобальні речі, але вони можуть контролювати власних дітей", - каже вона.

Скандинавія

У Норвегії, дитинство сильно інституціоналізоване. Більшість дітей вступають до державного садочка в 1 рік (протягом цього року батьки мають повністю оплачуваний державою декрет), потім школа та гуртки.

Норвежці вважають, що для дітей буде краще бути у дитячому садочку, де методи виховання відображають фетишистську відданість країни свіжому повітрю. Тож навіть в Осло, де, можливо, якість повітря у приміщеннях вища ніж на вулиці, і під час суворих Скандинавських зим, дітей кутають та вивозять у візочках на вулицю, аби вони могли подрімати на свіжому повітрі.

У Скандинавії є акцент на демократичні стосунки між батьками та дітьми. У Швеції особливо важливими є права дитини. Наприклад, дитина має право "доступу до батьківського тіла" для власного комфорту. Таким чином вона може залізти до батьківського ліжка посеред ночі і батьки повинні дозволяти це. Якщо ні, то це вважається запереченням дитячих прав та батьківською недбалістю.

Азія

В Японії, де Гросс-Лох прожила частину свого життя, вона дозволяє своїй 4-річній дитині, разом із 7-річною сестрою та 11-річним братом, знаходитися без батьківського нагляду. Її діти не соромляться їздити самостійно у метро та гуляти вулицями Токіо на самоті, так само, як це роблять їхні японські однолітки. Але коли вона повертається до штатів, цього робити не можна. 

"Якщо я дозволю їм те саме у США, я не просто отримаю невдоволені погляди. Хтось викличе Службу із захисту дітей", - каже вона. 

І в Японії, і у Норвегії, батьки орієнтовані на формування незалежності. Діти починають своє самостійне життя рано, це може бути і самостійна дорога до школи, або в кіно. Утім, рамки, все-таки різняться.

У деяких частинах Азії, тим часом, спільне спання з одним із членом родини, навіть у пізньому дитинстві, є поширеним явищем. Корейські батьки витрачають більше часу на фізичний контакт зі своїми дітьми. Але в сім'ї ключовою є слухняність, а не демократія.

Виховання дітей тут з раннього віку орієнтоване на академічне навчання та вступ до коледжу. Одна корейська мати крутила для своєї двомісячної дитини англійські стрічки, бо, за її словами "ніколи не зарано почати". Головна роль батьків –  бути педагогами, а обов’язок дитини – поважати батьків і відплачувати їм жертовністю. 

Нідерланди

У Нідерландах батьки вірять в те, що не треба надто сильно тиснути на дитину.

"Люди розповідатимуть про двоюрідного брата, який отримав докторський ступінь і був дуже незадоволеним, бо не було робочих місць в університетах, і сказав не вчити дитину читати, поки вона не піде до школи, бо тоді їй буде там нудно і вона зовсім не матиме друзів", – вважає Сара Харкнесс, професорка кафедри із розвитку людини та сімейних досліджень Університету Коннектикута.

Для голландських батьків, пріоритетним є регулярний відпочинок, їжа та приємна атмосфера. 

Іспанія

В Іспанії, де сім'ї зосереджені на соціальних і міжособистісних аспектах розвитку дитини, батьки були шоковані однією ідеєю про те, що дитина має лягати спати о 18:30, і може спати безперервно до наступного дня, замість того, щоб взаємодіяти і брати участь в сімейному житті ввечері.

"Вони були шоковані концепцією", говорить Харкнесс. "Їхні діти лягали спати о 22.00", - додає вона.

Загалом, батьківське занепокоєння - це жахливо. Замість переживати, ми повинні вчитися один в одного і визнавати, що є дуже різні шляхи виховання дитини.

Різноманіття ідей не повинно викликати стрес. "Неймовірно чудово усвідомити, що не існує єдиного правильного способу виховання, і що батьки мають право на помилку. Це дало мені простір виростити моїх дітей такими, якими вони є і дозволити їм рости у цьому", - каже Гросс-Лох.