Американські школи: читання на килимку, батьки на уроках і гавайські танці

Америка — країна свободи. Тут звичайні державні школи виглядають так, як в Україні не виглядають приватні й альтернативні: на уроках можна лежати під стільцем або танцювати, на канікули взяти собі тваринку, а на шкільному святі покататися на поні й надувних гірках.

Тут дітей змалечку навчають мислити.

Вони мають дуже багато вибору й простору для творчості. Іноді стають неконтрольованими, але ростуть вільними.

"Українська правда. Життя" попросила розповісти про американську молодшу школу журналіста Іванну Коберник, яка нещодавно повернулася з поїздки до США, та Анну Ковальчук — українку, яка третій рік там живе.

ІВАННА КОБЕРНИК,
ЖУРНАЛІСТ, ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ГО "БАТЬКІВСЬКИЙ КОНТРОЛЬ"

Мої знайомі працюють у США третій рік. Вони живуть у Джорджтауні — благополучному районі Вашингтона, діти вчаться у державній початковій школі в 1 і 3 класі.

Школа приймає дітей від Pre-school (з 3-ьох років, аналог нашого дитсадка) до 5-го класу (11 років).

Щоб потрапити до хорошої держшколи у США, потрібно жити в тому районі, за яким вона закріплена

В США не всі школи хороші. Щоб потрапити до хорошої державної школи, потрібно жити в тому районі, за яким вона закріплена. Тому батьки намагаються селитися біля шкіл з хорошою репутацією.

Можна подати заяву в школу не за місцем проживання, але потрапляння в неї відбудеться методом лотереї – якщо є вільні місця, коли набрані всі за місцем проживання, то вони просто розігруються.

Моя знайома не говорила адміністрації школи, що я журналіст, просто сказала, що друзі з України хочуть подивитися школу.

До мене підійшла директор, сказала: "Якщо щось цікавить – запитуйте. Хочете, я проведу вам екскурсію по школі?".

Урок у 1 класі, на якому я побувала, називався "Morning meeting" (ранкова зустріч), але, по суті, це був повноцінний урок читання.

В класі стоять шафки для дитячих речей, також у кожної дитини є підписана папка-сегрегатор, де лежать книжки, які вона читає. Їх можна брати у шкільній або в класній бібліотеці.

У кожної дитини є підписана папка-сегрегатор, де лежать книжки, які вона читає

У класній бібліотеці книжки поділені за темами: сім'я, тварини, друзі, подорожі і т.д.

Дитина може вибрати собі книжку, з якою вона хоче працювати на уроці. Ніяких "Букварів" для всіх.

Дитина може вибрати собі книжку, з якою вона хоче працювати на уроці

Столики стоять у хаотичному порядку. Цього року в класі зробили окремий туалет. Також тут є умивальник, чашки, водичка і паперові рушники.

У класі є умивальник, чашки, водичка і паперові рушники

Є килимок, на якому пройшов майже весь урок. Вчителька весь час змінювала заняття, кожні 5 хвилин давала якусь маленьку зарядку, щоб діти порухалися.

Основна позиція – сісти на підлогу, точніше на п’ятки, руки покласти на коліна. Коли вчителі хочуть заспокоїти дітей, вони садять їх на килимок у таке положення.

До речі, лінійка на початку навчального року виглядає так само – вся школа сиділа прямо на асфальті при температурі +5.

Що, звичайно, для наших мам було серйозним шоком, але ніхто не захворів.

Окрім бібліотеки, в школі є наукова лабораторія. Там проходить Science - змішані уроки фізики, хімії, біології, географії, природознавства. Раз на тиждень діти займаються там уже з першого класу – проводять досліди, вивчають різні аспекти природничих наук відповідно до вікових інтересів.

У школі є наукова лабораторія. Там проходить Science

Science - змішані уроки фізики, хімії, біології, географії, природознавства

В лабораторії Science живуть шиншили. На канікули їх віддають додому комусь із дітей, причому за ними стоїть черга, тому дають тільки на тиждень.

В лабораторії Science живуть шиншили

Поки всі збиралися на "Morning meeting", учням було запропоновано вирішити математичні приклади.

Учням було запропоновано вирішити математичні приклади

На початку уроку діти віталися один з одним. Вчителька нагадала, що у привітанні дуже важливий контакт очей і привітний тон. Говорила про те, як контакт очей і тон сприймає мозок людини.

Так що в Америці не всі народилися такими привітними, цього просто систематично вчать.

Потім кожен мав підійти до своєї папки і вибрати книжку для роботи. Вчителька сказала: "Вам треба це зробити, поки я двічі проспіваю пісеньку".

Ніяких окриків, але постійне підтримання дисципліни спокійними словами.

Тема уроку була – передбачити, що буде далі. Спочатку вчителька взяла книжку, яку діти вже читали, і після кількох сторінок запитала: "Як ви думаєте, що буде далі?". Всі відповіли.

Вчителька читає книгу, виведену на проектор

Потім вона взяла незнайому для них книжку і теж періодично запитувала: "Як ви думаєте, що буде далі?", "Що відчуває головний герой? Як би ви себе почували на його місці?".

При цьому, коли всі читали, одна дівчинка лягла під стілець, їй так було зручніше.

Дівчинка читала під стільцем, їй так зручніше

Якщо діти починають балуватись, їм пропонують полежати на парті.

Інколи дітям пропонують полежати на парті

Або коли вони сиділи на килимку, один хлопчик встав і сів на задню парту. Вчителька тільки спитала: "Is it better for your brain?" ("Так краще для твого мозку?").

А коли одна дитина спізнилася на урок, як ви думаєте, що сказала вчителька?

"Дякую, що зайшов тихенько".

Урок, на якому я була, тривав більше години. У цій школі немає дзвінків. Є приблизний розклад на день, але кожен вчитель працює в своєму графіку.

Якщо дітям цікаво, він не зобов'язаний їх перервати на половині. Значить, він зробить інший урок коротшим.

У дітей є завдання to share – поділитися собою

Коли діти приходять, на дошці написаний приблизний план уроку: "Доброго ранку, Маленькі Титани! Сьогодні вівторок, 3 березня 2016 року. Міс Хокама поділиться (will share). Ми дещо запишемо. Гарного дня!".

На дошці написаний приблизний план уроку. Завдання to share

Що таке sharing? Кожна дитина (і вчитель теж) має щось "пошерити", якось поділитися собою. Це як у Facebook: ти поширюєш щось, що для тебе важливо. Оскільки того місяця вони вчили символи, то кожен розповідав про свій символ.

Вчителька сказала: "Минулого тижня ми вивчали символи. Я приносила свій символ – книжку, тому що я люблю читати і люблю вчити читати маленьких дітей. Сьогодні про свій символ розкаже практикантка міс Хокама".

Вона прийшла в гавайському віночку, сказала, що це її символ, тому що вона з Гаваїв. Діти її попросили: "Навчіть нас танцювати гавайські танці". Вона їх навчила два-три якихось рухи, тобто всі знову розім’ялися.

Дітей постійно вчать розповідати про себе. Може, саме тому майже кожен американець говорить не гірше, ніж окремі телеведучі, і завжди готовий до публічного виступу.

Готова відповідь нікого не цікавить

Підручників у цьому класі немає, бо вчитель вирішив, що вони йому не потрібні. Всі завдання вчитель підбирає сам.

Одна дитина моїх знайомих вчиться у 3 класі, друга у 1-му. І був період, коли в них була одна й та ж сама вчителька з перервою в два роки. Мама була переконана, що завдання з математики будуть ті ж самі, але жодне завдання не повторилося.

В США вчителі мають справжню академічну свободу. Є стандарти, яких має досягнути дитина на кінець навчального року, а як ти цього добився — це твоя справа.

В США вчителі мають справжню академічну свободу

Відрізняються і принципи навчання. Наприклад, готова відповідь у задачі нікого не цікавить, ти маєш розповісти, як ти до цього дійшов. Відповідно, списувати немає сенсу.

Також ніхто не дає інструкцій типу "завчіть правило й виконуйте". Дитина повинна сама спочатку запропонувати спосіб вирішення задачі, хай навіть помилитися.

Потім вони в дискусіях доходять до правильного варіанту. А далі тобі теж ніхто не нав'язує: хочеш – роби на дві дії більше, будеш довше робити.

Батьки зібрали 50 тисяч доларів на навчання викладачів

Дуже цікаво в них проходить збір коштів з батьків. Оголошується якась потреба, батьківський комітет приймає рішення зібрати на щось гроші.

Батькам роздаються чисті непідписані конверти – можеш долар покласти, можеш порожній повернути.

Пізніше можуть сказати: "Ми зібрали стільки-то. Нам не вистачає, якщо можна, здайте ще раз". Знову роздаються конверти.

В цьому сенсі буває змагання між класами. Але збирають не на миючі засоби, як в Україні, чи базові потреби, збирають насамперед на сучасні навчальні матеріали – для тої ж лабораторії Science.

У школах США теж з батьків збирають гроші, але не на миючі засоби, а на навчальні матеріали

Якщо школі щось потрібно, на це виставляються лоти.

Наприклад, вчителька минулого року сказала: "Я поведу 5 дітей в зоопарк і проведу їм екскурсію. Виставляю лот".

Директор виставила лот – вечірка з морозивом в її кабінеті. Морозиво на весь клас коштує 20 доларів, але там була велика боротьба за цей лот, зібрали якусь шалену суму.

Позиція школи – ти повинен щось зробити більше, ніж від тебе належить, для того, щоб тобі допомогли понад того, що тобі відведено.

Найбільше збирання коштів, яке у них було минулого року: батьківський комітет вирішив, що математика викладається нудно, тому треба всіх вчителів відправити до Нью-Йорка на тренінг з інноваційних методів викладання математики.

На це було зібрано 50 тисяч доларів. Не на штори в актову залу, а на навчання вчителів.

Але батьківські кошти – це далеко не головна стаття допомоги школам. Майже у всіх шкіл є системні меценати – колишні випускники, бізнес, благодійні фонди. Пожертви на освіту дають право на податкові пільги.

Школа найняла перекладача, який дав підписку про нерозголошення

Батьківських зборів у нашому розумінні не існує взагалі, батьків разом не збирають. Однак щонайменше 15 хвилин раз на рік кожен вчитель має поспілкуватися з одним із батьків.

Нікому не розповідаються чужі оцінки. У табелі просто зазначається оцінка твоєї дитини і середня оцінка по класу.

Колись до моїх знайомих приїхали нові співробітники, які не володіли англійською, і їхні діти були в одному класі.

Ця нова мама попросила мою знайому сходити разом з нею на батьківські збори, щоб перекладати.

Знайома подзвонила вчительці, вчителька жахнулася й сказала: "Ні, ми наймемо перекладача".

І школа найняла перекладача, який дав підписку про нерозголошення, для проведення зустрічі з батьками.

АННА КОВАЛЬЧУК,
ПЕРЕКЛАДАЧ, МАМА ТРЬОХ ДІТЕЙ, ТРЕТІЙ РІК ЖИВЕ В США

Ми живемо в місті Discovery Bay, штат Каліфорнія.

Діти вчаться в державній школі Timber Point Elementary, яка має високий рейтинг, нещодавно отримала блакитну стрічку – найвищу нагороду серед шкіл.

Державна школа Timber Point Elementary. Фото з сайту школи

Як і багато сімей, ми обирали місце проживання, виходячи з вибору школи. Ми оселилися в багатому районі, навіть незважаючи на те, що нерухомість тут дорожча і чоловікові доводиться близько години машиною добиратися на роботу.

Але оскільки податок на нерухомість – це одне з основних джерел фінансування школи, то райони з дешевим житлом, як правило, мають погані бідні школи.

І навпаки.

Старша дочка, Аліса, ходить до 1 класу, середня, Єва – до садочка.

Садочки тут називаються pre-school, і діти там нічого особливого не вивчають. Є ще kindergarten – це щось на зразок "нулівки", підготовча група перед школою, де їх вчать циферок, буквочок, найпростіших прийомів читання. А потім діти йдуть до повноцінного 1 класу.

У кожної школи є тварина-маскот. У цієї вовк. Фото з Google maps

У кожної школи є тварина-талісман. В Алісиної школи це вовк. У них вовча морда намальована на стіні школи, на всіх шкільних документах. Її малювали випускники школи.

У деяких шкіл є форма або кольорова гамма одягу і навіть гімн, але у нас їх немає.

Читати вчать по складах, рахувати – по паличках і крапках

Діти починають читати і писати вже з kindergarten. Причому їх вчать читати не по буквах, а по складах.

Це схоже на кубики Зайцева – їм уже з буквами відразу дають базові поєднання звуків.

У kindergarten використовують цікавий прийом: беруть відомі дітям слова (назву шоколаду, магазину, які діти знають), і показують, як букви цього слова утворюють назву, яку ми чуємо.

У 1 класі вони багато читають на килимку. Іноді один читає всім вголос, іноді кожен читає своє, а потім розповідає однокласникам, іноді читає вчителька.

На килимку діти читають,граються, рахують та пишуть історії

Ще вони на килимку граються, рахують, пишуть історії. Їм кажуть: "Виберіть тему, про яку ви б хотіли нам розповісти". І діти починають писати казки, історії. Це дуже заохочується.

Крім шкільної бібліотеки, в класі теж є бібліотека. Там книги розділені за жанрами, можна вибирати книжки і на уроці читання читати те, що тобі подобається.

Класи розбиті на групи за рівнем читання. Діти щодня беруть додому книжку, читають і пишуть за цією книжкою 3-4 речення переказу.

Іноді вчитель дає до кожної книжки список питань: "Як ви думаєте, що відчував хлопчик, коли приходив просити яблучко?", "Як ви думаєте, які думки підштовхнули цю людину до того, щоб вона принесла додому собаку?".

Тобто, їх постійно заохочують думати.

При навчанні рахунку використовують прийом розбивання чисел на більш дрібні складові.

Десятки і одиниці їх вчили писати дуже цікаво: десятки паличками, а одиниці - крапочками. Наприклад, 12 - це одна паличка і дві крапочки.

При додаванні чисел потрібно окремо порахувати десятки, окремо одиниці. Наприклад, вийде три палички і 12 крапок: 30+12=42.

Дітей вчать самостійності та багато говорять про самообслуговування

У них дуже багато самостійності. Уже в kindergarten їх вчать, що якщо батьки зайняті, ти можеш зробити те або це.

Багато говорять про самообслуговування.

Із середньої школи можна обирати предмети

У класі 15 дітей, але на деяких уроках (малювання, музика) їх об'єднують з іншим класом, виходить 30.

Зараз із основних предметів у них є читання, письмо, математика і щось на зразок історії рідного краю.

Є тематичні дні, коли вони вивчають загальні факти з історії, географії. Є тематичні тижні – наприклад, тиждень тварин із джунглів. Кожна дитина обирає тварину і готує звіт, розповідає про неї.

Десь у 3 класі з'являться окремі вчителі – математики, читання та письма.

А в середній школі у дітей з'явиться можливість вибору предметів. Їх будуть поступово знайомити з кожним предметом, і в 11 років у них буде 3 обов'язкових предмети і 4 за вибором.

Поступово обов'язкових залишиться 2, решту дитина обирає сама. Але не можна обирати зовсім якийсь божевільний графік – наприклад, тільки фізкультуру.

Поступово обов'язкових предметів залишиться два, решту дитина обирає сама

До речі, зараз у доньки фізкультура – це, в основному, ігри (бейсбол, баскетбол), і біг.

Але це в різних школах по-різному. Я знаю державну школу, в якій, крім звичайної фізкультури, є йога. Діти там медитують на килимках.

В нашій школі у всіх є планшети, з якими працюють 45 хвилин на день. Ще у нас є комп'ютерний клас, де діти проводять фактично половину шкільного дня раз на тиждень.

Але є школи, в яких планшетів немає або їх купують самі батьки, комп'ютерні класи теж є не у всіх молодших школах.

У нашій школі є тільки клуб читання. У минулій був спортивний і шаховий клуб.

Є хороші школи, в яких є клуб юного біолога: у них є оранжерея, туди водять дітей, розповідають про рослини.

Призи кращим учням – обід у кафе або з директором школи

У kindergarten діти отримують за зроблену роботу наклейки, з 1 по 3 клас – бали і запис у табелі. З третього класу використовується система оцінювання від F (дуже погано) до A (відмінно). Деякі школи зберігають бали аж до середніх класів.

Що цікаво, ніхто тобі ніколи не буде говорити: "Фу, ти наробив стільки помилок!".

Тобі кажуть: "Молодець, що ти постарався. Треба ще попрацювати".

У нас вчителька користується спеціальною програмою, яка підраховує бали в кінці місяця і дітям видаються грамоти "Студент місяця" і маленькі призи – наприклад, Аліса отримала сертифікат на безкоштовний обід в місцевому дитячому кафе і набір шкільного приладдя.

У кінці року для тих, хто найкраще закінчив школу, влаштовують офіційний обід з директором. Під час обіду директор запитує: "А що б ти хотів зробити в школі в майбутньому?". І дитина починає розповідати. Це дуже актуально для старшої школи, вони іноді говорять цікаві думки.

До речі, комітет учнів може обирати опції в шкільному меню. Наприклад, вони можуть сказати: "Ми хочемо зробити четвер днем піци".

Їжа в школі не дуже здорова, в меню присутні бургери. Для збільшення натисніть на фото

Взагалі їжа в школі не дуже здорова, в меню присутні бургери. І дитина сама обирає, що їсти. Тому, якщо ти не заповнив спеціальну форму, що їй їсти не можна, то вона вибере, що хоче.

Але у всіх шкільних меню є вегетаріанська опція. Тут дуже багато людей з різними віруваннями. Тому, наприклад, свинини немає навіть у невегетаріанскому меню.

Треба дивитися, чи гуляють діти надворі

У Каліфорнії є досить чітка система оцінки шкіл – так званий API рейтинг, від 200 до 1000. Також є рейтинг штату і рейтинг дистрикту.

Як формується рейтинг? Для старшої школи головний фактор – кількість випускників школи, які вступили до коледжу. Для молодшої – це кількість дітей, які до 3 класу вміють читати, писати і рахувати, знають, що таке дроби, множення, ділення, можуть розв'язувати прості завдання з одним невідомим.

З одного боку, це правильна думка. Але часто школи, щоб мати більший рейтинг, починають відкидати найцікавіше, що є в американських школах – свободу, і перетворюються на строгі, академічні, жорсткі.

Треба дивитися, чи гуляють діти надворі, бо інколи відсутність ігор – поганий знак

Часто вони настільки навантажують дітей, що у них навіть немає часу вийти надвір. Тому при виборі школи, крім рейтингу, треба обов'язково подивитися на те, чи гуляють діти в парках і на майданчиках після школи.

Навіть у нашій школі домашніх завдань досить багато. Іноді ми робимо їх з донькою по 2-3 години на день.

Дитячі свята - ціле дійство

У школі дуже багато маленьких тематичних вечірок, святкувань. Мене вразило, як оформлюються свята. Там немає ніякого офіціозу на кшталт "А зараз виступить якийсь незрозумілий дядько, якого ви вперше бачите".

Дитячі свята – це ціле дійство. Більш багаті школи наймають професійних аніматорів, фокусників, циркову трупу. Бідніші зазвичай беруть волонтерів або батьків.

У кожної школи є якесь тематичне свято

У кожної школи є якесь тематичне свято. У нашої школи – це День доктора Сьюза, автора дитячих книжок.

У День доктора Сьюза, автора дитячих книжок, для дітей влаштовують багато розваг

На це свято влаштовують величезний фестиваль із надувними гірками, цукровою ватою, конкурсами. І все це в костюмах героїв цього письменника.

На такі свята як Різдво, Великдень, Хеллоуїн у шкільному дворі теж влаштовується ціле дійство – з розписом обличчя й катанням на поні.

На Хеллоуїн у шкільному дворі влаштовується ціле дійство

Комітет учнів часто займається організацією шкільних конкурсів – конкурс краси, конкурс мистецтв. Якісь свята і конкурси проводяться 2-3 рази на чверть.

Ще у них є фестиваль "Heritage day", день спадщини. Діти приходять у національних костюмах, роблять ляльок у такому одязі, пригощають друзів національними стравами.

Паперові "ляльки" у національних костюмах на День спадщини

На це свято в нашій школі роблять величезну карту: беруть фотографії дітей з усієї школи і кріплять їх на ті місця, звідки вони родом.

У старших класах "Heritage day" проходить у більш серйозному форматі: діти пишуть реферати, роблять презентації.

Причому тобі не дають формату, в якому ти повинен зробити презентацію: ти можеш зняти фільм, можеш зробити пластиліновий мультик, можеш намалювати комікс. Тебе ніхто не обмежує.

Батьки присутні на всіх уроках

Батьки мають дуже великий вплив на шкільний процес. Вони можуть оскаржити якісь рішення і вибір учителя.

Є батьки-волонтери, які постійно присутні у класі, на всіх уроках. У молодшій школі це двоє батьків, у середній один.

У старшій школі зазвичай батьків немає, а є, наприклад, найнятий волонтер, але може бути і хтось із батьків.

Батьки на уроці допомагають вчителю, стежать за дисципліною. Деякі записуються, щоб контролювати вчителя, деякі – щоб допомагати.

Деякі батьки записуються, щоб контролювати вчителя, деякі – щоб допомагати

Батьки допомагають дітям з обмеженими можливостями, тому що, якщо ці можливості не впливають на навчальний процес, такі діти навчаються разом зі звичайними дітьми.

Зазвичай не буває такого, що ніхто з батьків не хоче бути волонтером у класі. Я, наприклад, хотіла, але не потрапила, тому що вже багато людей записалося.

Я воджу дітей на екскурсії. Для цього потрібні тільки відбитки пальців, довідка про відсутність туберкульозу та довідка з поліцейської дільниці, що мене не зупиняли і у мене не було ДТП.

Є батьки, які волонтерять у бібліотеці або займаються з дітьми в парку після уроків. Є батьки, які приходять на заміну вчителю. Але для цього потрібно проходити кваліфікацію, отримувати сертифікати.

У нас два тата займаються з дітьми фізкультурою. Є вчитель фізкультури, а хтось із цих тат разом з ним присутні на уроці й допомагають.

Іноді з поведінкою дітей нічого не можуть зробити

Якщо говорити про загальну атмосферу в школі, то з дітьми тут носяться, як з писаною торбою. Ніяких залякувань або покарань, тільки заохочення.

Якщо порівнювати з класичною українською школою, то американські діти просто божеволіють на перервах.

Вони дуже галасливі, дуже незалежні. Їх вчать тому, що у них немає беззаперечних авторитетів, все потрібно піддавати сумніву, ставити питання.

З одного боку, це плюс, тому що їх привчають до незалежного мислення. З іншого боку, ми маємо купу абсолютно неконтрольованих підлітків, які самі не знають, чого хочуть, але вони точно не хочуть тебе слухати.

Іноді з поведінкою дітей нічого не можуть зробити

Вони обирають якісь відірвані від життя професії. Наприклад, в однієї моєї знайомої син хоче займатися тестуванням пива. Тому він у старшій школі пішов на додаткові курси кулінарії.

В іншої знайомої дочка вступила до коледжу на історію моди. Вона хоче працювати у галереї і влаштовувати покази мод. Їй складно пояснити, що це не так просто.

У деяких школах, коли одні діти принижують або навіть б'ють інших, з ними нічого не можуть зробити. Така агресивна поведінка називається буллінг (bullying). Ще з молодшої школи існують антибуллінгові програми, коли дітям пояснюють, що це погано. Але це досі проблема в багатьох школах.

Справа в тому, що таку поведінку ніхто жорстко не зупиняє, щоб не нанести психологічної травми дитині-агресору. З нею і з її батьками працює психолог, іноді цей процес дуже затягується.

Але в цілому, школу тут люблять набагато більше, ніж в Україні. Моя Аліса свою школу обожнює.

Навіть незважаючи на великий контраст між молодшою й старшою школою, коли на старшокласників звалюється дуже багато, відсоток дітей, які школу ненавидять, тут набагато менший.