Старість і радість. Як 93-річна жінка читає три книжки на тиждень

Ірина Сухомлинова — 9 червня 2016, 09:20

Вона була однією з тих випускників-школярів 1941-го, які, відтанцювавши випускний вальс, дізналися про початок війни.

Мріяла стати інженером-конструктором, але не судилося.

Вона ходяча історія, щонайменше, для села у Київській області, в якому мешкає.

У свої 93-роки Олена не скаржиться на скромну пенсію і на життя взагалі.

[L]Вона сприймає старість, як довгоочікувану відпустку на невизначений термін, коли можна засиджуватися допізна і довго спати вранці, а притомившись – прилягти вдень.

Коли можна собі дозволити планувати день як завгодно, і займатися тим, чим хочеться – читанням.

Вона присвячує свій час детективам, любовним романам, фантастиці, газетам, виданням про здоровий спосіб життя.

Ввійшовши до її кімнати, можна побачити жіночку, оточену подушками, яка досить граціозно простяглася на ліжку, занурившись в чергову книгу.

Ввійшовши до кімнати, можна побачити жіночку, оточену подушками, яка досить граціозно простяглася на ліжку, занурившись в чергову книгу

Стіну над її ліжком прикрашає власноруч вишитий портрет Тараса Шевченка.

Молодою жінкою вона захоплювалася вишиванням. Після нелегкої праці "на буряках", а потім вдома по господарству, Олена присвячувала себе вишиванню на одинці зі свічкою.

Стіну над її ліжком прикрашає власноруч вишитий портрет Тараса Шевченка

Зосереджено дочитуючи останню стрічку на сторінці, її пальці напоготові перегортати наступну – швидкість її читання може сягати до трьох книг на тиждень.

За короткий термін Олена перечитала домашню літературу та запаси своєї доньки. Навіть у районній бібліотеці знають цю ненаситну 93-річну читачку.

Якщо друковані літери достатньо великі, вона може читати без окулярів.

Пристрасть до читання допомагає їй не зважати на одноманітність сільського життя, проживати день цікаво, не говорячи вже про таку річ, як тренування пам’яті.