Завтра не в школу-2. Сімейні форми навчання в Україні

Поки Україна все збирається реформувати середню освіту, – батьки, які нею незадоволені, вирішують проблему самотужки: переводять дітей на екстернат, дистанційну чи заочну форму, щоб навчатися вдома.

Про форми домашнього навчання – homeschooling – його реалізацію в поточних умовах та "підводні камені" такого навчання ми розповідали минулого разу.

Однак, окрім офіційного визнання з боку держави, домашнє навчання вимагає від батьків часу і бажання постійно бути з дітьми. Це можливо, але важко для родини.

Тому батьки об'єднуються в сімейні школи, які також проходять в Україні певну еволюцію.

ВІД СІМЕЙНИХ ДО ПРИВАТНИХ

Зазвичай, спершу організовується група з декількох втомлених хоумскулінгом (чи наперед не бажаючих втомлюватись) сімей, які знаходять приміщення, одного чи декількох вчителів та рушають у навчальний рік невеличкою командою.

Назвемо це "сімейною школою" і будемо вживати цю назву надалі, як найбільш загальну.

Через пару років, набувши разом із гулями досвід, відчувши певний смак та маючи подальшу необхідність продовжувати рух, така школа часто запрошує зовнішніх членів.

Назвемо цей щабель альтернативною школою. З нього також розпочинають своє існування комерційні проекти.

Іноді сюди входять і колективи приватних дитячих садків, переходячи з дошкільної стадії у шкільну (Clever School, "Ухтишка").

На заняттях з підготовки до школи у садочку Clever School. Фото із сайту установи

Наступним етапом розвитку, для найстійкіших та найвідданіших, має бути отримання вже власного приміщення, а згодом і державної ліцензії. Звісно, це приватна школа.

Типовий приклад – "Афіни", яка так само починалася як школа для власних дітей.

Загалом в Україні налічується більше 25 сімейних шкіл.

Найвідоміші некомерційні проекти – це "БеркоШко", "Соняшник", "Скворечник", "Спільношкола", "КІТЕРРА", "Школа Радості", Freeschool.

Як бізнес проекти розвиваються "Школа-парк Dixi", Active School, Му Own Way.

Потроху підтягуються регіони – цього року відкриваються школи "Синергія" в Житомирі та "Квітка життя" у Вінниці.

Усі сімейні школи функціонують за одним алгоритмом: атестують дітей в державному чи приватному закладі з екстернатом, заочною, дистанційною формою і навчають власними силами.

Сімейна школа менше залежить від програм МОН – адже сама визначає перелік предметів, кількість годин на предмет чи навіть днів на тиждень.

Наприклад, у розкладі "БеркоШко" можна побачити уроки "Міфологія" і "Теревені", в "Соняшнику" – йогу, шахи та китайську мову.

У розкладі "БеркоШко" можна побачити уроки "Міфологія" і "Теревені". Фото із сайту закладу

Батьки створюють освітнє середовище за власним замовленням. Тому кожна сімейна школа неповторна: хтось відтворює оцінки, домашки, дзвінки, хтось формує індивідуальні графіки; діти учаться півдня, цілий день, кілька днів на тиждень; викладають спеціалісти-предметники або вчитель-універсал.

Причому батьківські угрупування гнучкі й живучі.

Наприклад, "БеркоШко" та "Квінта" працюють вже 5 років, "Соняшник" та "Школа Радості" – по 3 роки.

Вартість навчання в сімейній школі в два-чотири рази менша, ніж у приватному закладі на зразок "Афін" чи КМДШ. А реалізувати індивідуальний підхід і відкритий освітній простір в мініатюрних сімейних проектах простіше.

Тому альтернативних осередків ставатиме більше з кожним роком у повній відповідності до Національної Стратегії розвитку освіти в Україні на 2012–2021 рік.

В документі зазначено, що одним із ключових напрямів державної освітньої політики має бути "створення і забезпечення можливостей для реалізації різноманітних освітніх моделей, навчальних закладів різних типів і форм власності, різноманітних форм та засобів отримання освіти".

ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

На початку сімейного навчання мало впевненості у своїх силах, ледве вистачає ресурсів, щоб витягти своїх і зовсім немає сил допомагати іншим.

Проте через 2-3 роки навчання в "паралельному світі", із накопиченням успішного досвіду – батьки починають розповідати про здобутки і "заражати" сімейною освітою оточення.

Із накопиченням успішного досвіду – батьки починають розповідати про здобутки і "заражати" сімейною освітою оточення. Фото Kryzhov/Depositphotos

Мами хоумскулерів ведуть блоги, викладають методичні матеріали, особисті історії, вебінари, перелік лояльних шкіл…

Почитайте матеріали Ріни Леонт'євої чи однієї з авторів цього тексту.

Катерина Ясько, відома статтею "Мої діти не підуть до школи", агітує за сімейну освіту з телеекрану.

Потужна група "Київські хоумскулери" у Facebook полегшує перші кроки початківцям.

Характерно, що сімейні школи зазвичай не конкурують між собою – навпаки, діляться досвідом.

Щоб майбутні "сімейники" мали уявлення, у скільки їм обійдеться бажання навчати дітей поза державною школою, Анастасія Кислинська показала кошторис "Спільношколи" на конференції з альтернативної освіти у Житомирі.

Ярослав Коваленко розповідав на Освітньому вікенді, як запустити процес створення сімейної школи на прикладі Dixi. А команда "БеркоШко" щороку проводить семінари по всій країні.

"БеркоШко" щороку проводить семінари із домашньої освіти по всій країні. На світлині львівський захід. Фото із сайту закладу

Громадські організації, дотичні до сімейної освіти, також долучаються до процесу популяризації хоумскулінгу.

Тьюторська асоціація України проводить лекції і семінари по технологіям індивідуального навчання, підтримує сімейні школи та добивається легалізації "сімейної форми" у новому законі "Про освіту".

Громадська організація "Новий формат освіти" має два проекти: "Спільношкола" та безкоштовний портал e-space.org для дистанційного навчання підлітків.

Проект Катерини Ясько "Відкрита Хата" проводить лекції і курси з розвитку емпатії та емоційного інтелекту для вчителів і батьків.

Звісно, ще не вистачає згуртованості та координації зусиль, адже перед кожною родиною чи сімейною школою постає дилема:

1. Змінити мікрокосм для своїх дітей, локально і якомога менше стикаючись із державою.

2. Змінити правила гри на законодавчому рівні.

Наприклад, у положенні про сімейну форму навчання прописати "за заявою батьків" із щорічною атестацією у "довільному навчальному закладі".

Чи хтось звинуватить нас у тому, що замість того, щоб займатись папірцями ми займаємось своїми дітьми?

ПЕРСПЕКТИВА

Сімейна освіта буде поширюватись. Чим швидше руйнується застаріла шкільна система, тим більше батьків намагаються витягти дітей з-під уламків і дати їм позитивний досвід навчання дома чи у батьківських об'єднаннях.

[L]Діяльність нового міністра освіти Лілії Гриневич щодо реформування державної школи викликає повагу. До написання законопроекту "Про освіту" запросили громадські організації, затверджено розвантаження програм початкової школи, у новому законопроекті закладені механізми підвищення учительських зарплат.

Є сподівання, що ці кроки принесуть результат принаймні за кілька років.

Поки ж батьки створюють паралельну освіту – сімейні школи, які можуть працювати як мережа: спільно користуватися лабораторіями, ділитися курсами і навіть організовувати обмін вчителями і учнями.

На відміну від державних закладів, зв'язаних бюрократичними перепонами, наглядом Міністерства та складнощами фінансування, гнучкі сімейні осередки здатні швидше втілити принцип відкритості освіти.

Сімейне навчання можна розглядати як теплицю, в якій вирощують не лише більш вільних і гармонійних людей, але й ефективні і людяні стратегії навчання.

Аліна Туз, засновник КІТЕРРА, Євген Матвєєв, староста школи "Соняшник", спеціально для УП.Життя