Навіщо він нам. Все, що ви хотіли знати про проект закону "Про освіту"

Кожен, хто хоч якось дотичний до школи, або просто небайдужий до якості навчання власних дітей – про цей законопроект, найімовірніше, чув багато разів.

Щоразу, коли йдеться про реформу середньої освіти, усі апелюють до того самого проекту закону №3491-д, який "завис" у Верховній Раді – і все ніяк не пройде голосування, щоб втілитись у реальність.

Втім, у четвер проект закону пройшов голосування "за основу" та відправлений на підготовку до другого читання.

Однак, яку саме нову реальність він несе?

Щоб розібратись з цим, "Українська правда. Життя" вирішила максимально просто і зрозуміло дати відповіді на найпоширеніші питання щодо змін, які впроваджує новий закон "Про освіту" у разі його прийняття.

Хоча не забувайте - це лише проект закону, який потребує доопрацювання. Міністр сама визнає, що проект не ідеальний і над ним ще треба працювати.

"Він справді аж такий важливий?"

Так. Цей закон є базовим. Після його прийняття можна буде оновлювати спеціальні закони, як-от: "Про професійну освіту", "Про середню освіту" тощо. Він встановлює рамки розвитку освіти на багато років вперед.

Чинний закон "Про освіту" був прийнятий у червні 1991 року. Ну й, зрозуміло, більше не відповідає сучасним реаліям.

А те, що українська освіта перестала задовольняти батьків – уже майже аксіома. Доказом цьому є зростання кількості приватних шкіл і хоумскулерів – дітей, яких батьки вирішують навчати вдома чи у школах сімейного типу.

Ну й, врахуйте зацікавленість у зміні системи освіти: у проекті розвантаження програми початкової школи взяло участь більше 4 тисяч вчителів і батьків, які не полінувались залишити коментарі на платформі Ed.Era. Бо наболіло.

"Добре, але чим у цій ситуації допоможе новий закон? Хіба 12-річка вирішить проблему?"

11-річна школа в Європі є лише в Україні, Білорусії. Ну й, у Росії.

За новим законом передбачається розподіл школи за рівнями: початкова, середня та профільна. Завершення усіх цих трьох рівнів означатиме, що учень здобув повну середню освіту. Вона ж визначається обов'язковою.

Детальніше по класах цей розподіл виглядає наступним чином:

– початкова освіта (школи розташовані якнайближче до дому дітей). Це 1-4 клас.

– базова середня школа (куди, можливо, доведеться відвозити дітей на транспорті, але це має бути добре обладнана школа, де є всі вчителі-предметники). Ця п’ятирічна школа буде називатись гімназією. Це 5-9 класи.

– та профільна школа (це ліцеї або заклади професійної освіти). Вони можуть бути територіально ще більш віддалені від місця проживання старшокласників.

Відтак для їх заселення можуть знадобитись гуртожитки (це теж згадується в законі). Відповідно 10-12 класи. Вступ до профільної школи після 9 класу відбуватиметься за допомогою ЗНО.

Початкова школа (1-4 клас) має бути якнайближче до дому дитини, а от базова (5-9 клас) може бути вже більш віддаленою. Фото pressmaster/Depositphotos

При цьому 3-річна профільна школа буде двох профілів: академічним та професійним.

У систему профільної школи будуть включені технікуми, коледжі, заклади профтехосвіти, які готують молодшого спеціаліста. По закінченні цього профілю у школі – випускник може одразу йти працювати за спеціальністю.

Ті, хто підуть по академічному профілю, після закінчення школи одразу фаху не отримають. Їхній подальший шлях – екзамени і вступ до ВНЗ.

Початкова школа, гімназія і ліцей можуть функціонувати як окремі юридичні особи, або ж вони можуть бути у складі навчально-виховного комплексу (як одна юридична особа).

Ще один варіант – вони можуть бути у складі навчально-виховного об'єднання, що включає також дошкільні та/або позашкільні заклади освіти, кожен з яких зберігає статус юридичної особи.

У проекті закону записано, що ліцеї функціонують, як правило, як самостійні юридичні особи, та можуть діяти у складі закладів вищої освіти.

Перехід між рівнями освіти (початкова-базова-профільна) буде оцінюватись шляхом державної підсумкової атестації (ДПА), яка може бути зокрема у формі ЗНО.

[L]ДПА після закінчення 4 класу буде проходити лише з метою моніторингу того, наскільки добре школа вчить. Тобто до 5-го класу вступати не треба, ДПА – лише тест для перевірки результатів навчання. 

Закон наголошує на тому, що повна загальна середня освіта має бути територіально доступною. Для цього запроваджується поняття "освітній округ".

Його визначення таке – це "сукупність закладів освіти (їх філій), закладів культури, фізичної культури і спорту, які забезпечують доступність освіти для осіб, які проживають на відповідній території".

Насправді український МОН у цій сфері не винаходить велосипеда. Така сама система розподілу шкіл діє у Польщі, яка показує наразі високі показники у рейтингу міжнародного оцінювання PISA. У цій країні теж відокремлена молодша школа (1-6 клас), гімназія (7-9 клас) і ліцеї (професійні та академічні).

Але важливо ще от що.

Проект закону вводить поняття "освітньої послуги" і розширює можливості шкіл отримувати фінансування. Тепер пропонується фінансувати не "суспільне благо" – освіту, а саме – надання освітньої послуги.

Якщо суспільне благо оцінити важко, то якість надання освітньої послуги – цілком реально.

Тобто це повна зміна філософії фінансування освіти: від фінансування закладу освіти – до оплати послуг зі здобуття освіти дитиною.

"Це правда, що приватним закладам держава теж перераховуватиме гроші за навчання учня?"

Так. Проект цього закону передбачає рівноправність державних, комунальних і приватних закладів освіти на фінансування з бюджету.

Тобто ті приблизно 8-10 тисяч гривень на рік, які держава зараз платить за навчання одного учня, "перейдуть" за дитиною у приватну школу.

Однак зміна принципів фінансування буде більш відчутною для дітей з особливими потребами: на їхнє навчання держава витрачає близько 25 тисяч гривень на рік. Відтак приватні школи, які вчитимуть таких дітей, зможуть отримати цю суму грошей.

Але йдеться лише про приватні школи, які мають ліцензію і працюють за акредитованою освітньою програмою.

В економічній частині закону закладено передумови для перегляду точнішого формування вартості освітньої послуги на одного здобувача освіти.

"Чому це держава має перераховувати гроші приватним школам?"

Бо інакше батьки платять за освіту своїх дітей двічі: один раз сплачуючи податки, а другий – під час оплати навчання. У цьому випадку держава перераховує приватному закладу таку саму суму грошей, яку б отримала звичайна школа за навчання цього учня.

До речі, така система діє і в Польщі, і в Естонії.

"Гроші грошима. А що із якістю? Вчителі – ті ж самі?"

Тут проект закону передбачає дуже багато змін.

По-перше, декларується оплата праці на рівні трьох мінімальних зарплат для педагога найнижчої кваліфікаційної категорії. Посадовий оклад педагогічного працівника кожної наступної категорії підвищується на 10%. 

Що дуже добре, хоч і коштуватиме бюджету мільярдів.

Однак аби це не було сильним фінансовим шоком, підвищення зарплат буде поступовим – шляхом просування педагогічних працівників по єдиній тарифній сітці.

Але закон передбачає ще один механізм – добровільну сертифікацію. Ті, хто її пройдуть, отримають 20% надбавку до зарплати і сам сертифікат, який є дійсним 5 років.

При цьому, навіть якщо закон приймуть зовсім скоро, у 2017 році така сертифікація ще не запрацює. Міністр освіти Лілія Гриневич, яка ще на самих початках впроваджувала ЗНО в країні, каже, що лишень на розробку самої системи сертифікації знадобиться ще цілий рік. Тобто на це піде увесь 2017-й.

Вже зараз відомо, що сама сертифікація буде складатись з двох частин: зовнішньої (тестування з перевірки знань) і внутрішньої (оцінка роботи від вчителів, батьків і, можливо, старшокласників).

Крім того, вчитель зможе обирати, як саме проходити підвищення кваліфікації. А методичні кабінети в регіонах мають перетворитись з контролюючих органів – на помічників, які ділитимуться з вчителями новинками методик та ідеями.

Після проходження добровільної сертифікації вчителем, передбачено підвищення його заробітної платні. Фото racorn/Depositphotos

Загалом законопроект передбачає розділення освіти на:

– формальну – та, яка передбачає отримання офіційного підвищення рівня освіти, а це вся інституалізована система освіти відповідно до державних стандартів;

– неформальну – тобто де офіційного підвищення рівня немає, це всілякі гуртки, курси лекцій;

– та інформальну – самонавчання через життєвий досвід.

По суті, два останніх види навчання просто легалізуються базовим законом "Про освіту". Зараз підвищення кваліфікації вчителя відбувається виключно у системі формальної освіти.

А після прийняття закону вчитель може проходити підвищення кваліфікації через освоєння якоїсь освітньої програми, стажування, участі у тренінгах, майстер-класах тощо.

Він може зарахувати у центрах визнання кваліфікації прослухані курси – наприклад, на онлайн-платформах.

Ось ці центри визнання кваліфікацій потенційно можуть створити асоціації роботодавців, директорів чи вчителів, пояснила Лілія Гриневич на зустрічі з журналістами у вівторок.

"Хто тоді контролюватиме школи?"

Незалежний орган – Агентство забезпечення якості освіти. Тому що зараз той, хто має забезпечувати якість – Управління освіти – сам себе і контролює.

Як пояснює Міносвіти, таке Агентство буде створено на базі інспекції навчальних закладів. Новий орган матиме повноваження інспектування навчальні заклади (крім ВНЗ).

Тобто, органи місцевого самоврядування більше не матимуть права інспектувати школи. Це будуть робити регіональні підрозділи агентства.

"Добре, контроль є. Але чому кажуть, що вчителі стануть вільніші і автономніші?"

Насправді вони матимуть значно більше свободи під час самого навчального процесу. Зможуть вчити не по чіткому плану уроку, який спустило згори Міносвіти – а, наприклад піти вчити біологію на вулицю, якщо педагог вирішив, що це найкращий спосіб вивчити комах.

Ніхто не контролюватиме, як саме вчитель вчить – важливий результат. А вже вимоги до самого результату будуть затверджені МОН.

Умовно кажучи, міністерство скаже, що саме діти мають вміти і розуміти на певному рівні, а вже вчитель і школа мають забезпечити досягнення цього рівня.

Школи зможуть самі розробляти освітні програми. Фото pressmaster/Depositphotos

При цьому самі школи можуть розробляти свої освітні програми, які гарантуватимуть виконання державного стандарту. Якщо школа, яка навчає учнів по власно розробленій методиці, хоче видавати документ про освіту державного зразка – ця освітня програма має проходити акредитацію (в уже згаданому Нацагенстві забезпечення якості освіти).

Аби школам буле легше адаптуватись до такої широкої автономії у навчанні, передбачено розробку певних типових освітніх програм.

До речі, ви знали, що у повноваженнях вчителя є, у тому числі, право робити обхід домів з тим, аби виявляти дітей, які не навчаються у школі? Не хоумскулерів, а саме тих, які взагалі не навчаються?

Ми теж не знали. Але на останній зустрічі з журналістами Лілія Гриневич розповіла, що наразі досі діє навіть така норма. Найближчим часом цю функцію планують передати Мінсоцполітики. Що цілком логічно.

"А що з грошима школи? Їх досі буде розподіляти районне управління освіти?"

Ні.

Державні й комунальні навчальні заклади матимуть право виходити зі статусу бюджетних установ – і набувати статусу неприбуткової організації. Це означає отримання фінансової автономії.

До прикладу, у нинішніх умовах, якщо батьки бажають офіційно перерахувати на якийсь садок чи школу благодійний внесок, він прийде на рахунок районного управління освіти – а вже після цього управління буде вирішувати, як його використати і на користь якого саме освітнього закладу у своєму підпорядкуванні.

У новій системі батьки зможуть перераховувати гроші винятково на свій садок чи школу.

Більше того, заклади освіти – не лише школи, але й ВНЗ – зможуть надавати платні освітні та інші послуги, та отримувати кошти від інших не заборонених законодавством джерел фінансування (наприклад, гранти і доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень) крім звичних вже державного та місцевого бюджету.

"Що таке національний центр професійних кваліфікацій?"

Він ще має з'явитись.

Такий центр має створити стандарти професій, і вимоги до них мають бути враховані в освітніх стандартах і програмах.

У законопроекті є норми, які дозволять ще до прийняття відповідного окремого закону розпочати створення Національної системи кваліфікацій.

"А хіба їх досі нема?"

Ні.

Україна ще навіть не взялася до створення Національної системи кваліфікацій, у тому числі до реального формування національної рамки кваліфікацій.

Це головна причина, чому сьогоднішня освіта настільки відірвана від вимог роботодавців і ринку праці.

"Які ще новинки законопроекту?"

У законі виписано поняття "освіта для дорослих". Там вона зафіксована як повноцінна складова системи освіти. А це означає, що МОН зможе прописати в бюджеті видатки на навчання дорослих.

Крім того, законопроект вводить Інститут освітнього омбудсмена. За аналогією з Уповноваженим з прав дитини чи Уповноваженим з прав людини, освітній омбудсмен має стежити за забезпеченням прав учасників освітнього процесу.

Такого освітнього омбудсмена призначатиме кабмін терміном на 5 років без права повторного переобрання.

Омбудсмен матиме право розглядати скарги батьків, вимагати від школи всю необхідну йому інформацію для з'ясування того, чи є ця скарга безпідставною, а чи ні. Освітній омбудсмен може давати рекомендації як школам, так і органам управління освітою і правоохоронцям.

У проекті закону досить детально виписані пункти про академічну доброчесність. Фото zurijeta/Depositphotos

Також вводиться поняття академічної доброчесності – коли учень, студент чи аспірант самостійно виконують завдання, дають посилання на джерела інформації, якщо позичають чиїсь ідеї чи відомства і дотримуються норм авторського права.

Порушенням академічної доброчесності вважається: академічний плагіат, фабрикація (фальсифікація результатів дослідження), обман, списування та хабарництво.

У законі також виписано покарання за порушення академічної доброчесності: від повторного проходження оцінювання до відрахування з закладу освіти.

Якщо йдеться про науковий ступінь, то покарання передбачають позбавлення цього самого ступеня чи звільнення з посади.

"Про Педагогічну і Батьківські ради школи"

У проекті закону передбачено створення у школах педагогічних рад. Вони мають бути колегіальним органом управління навчальним закладом, але детальніші їхні повноваження будуть прописуватись в окремих законах.

Наприклад, у Польщі саме Педагогічна рада затверджує освітні програми і навчальні плани школи. Вона складається з усіх педагогів, які працюють у навчальному закладі.

У проекті закону згадується батьківська рада як колегіальний орган самоврядування закладу освіти. Її повноваження не виписані, лише згадується, що вони регулюються законами та установчими документами школи.

У законопроекті визначається, що органами громадського нагляду є наглядові та/або піклувальні ради. 

Члени такої ради мають право брати участь у роботі педагогічної ради з правом дорадчого голосу. Якщо директор школи порушує законодавство, то члени такої ради можуть вносити подання органам місцевого самоврядування про відкликання директора. 

Така рада має право брати участь у визначенні стратегії розвитку закладу освіти, аналізувати діяльність закладу освіти та його посадових осіб, контролювати виконання кошторису та/або бюджету закладу освіти, сприяти залученню додаткових джерел фінансування.

У статті 55 проекту закону виписані права та обов’язки батьків.

Вони у тому числі мають право отримувати повну інформацію про діяльність закладу освіти, результати навчання здобувачів освіти та результати оцінювання якості освіти у школі.

Прозорість діяльності школи і навчальні заклади релігійних організацій

30 стаття проекту закону каже, що школи зобов’язані формувати відкриті та загальнодоступні ресурси з інформацією про свою діяльність. На цих веб-сайтах вони мають викласти у відкритий доступ не лише свої установчі документи, ліцензію та свідоцтво про держреєстрацію.

Заклад освіти має опублікувати онлайн інформацію про свою структуру та персонал, освітні програми, які реалізуються та їхню акредитацію. Якщо це садок чи школа – територію обслуговування, яка за ним закріплена. 

Крім всього цього – результати моніторингу освіти у цій школі, її матеріальне забезпечення тощо.

Проект 3491-д зазначає, що державні і комунальні заклади освіти мають бути відокремленими від релігійних організацій. Вони мають виключно світський характер.

Натомість приватні заклади можуть засновувати релігійні організації і визначати релігійну спрямованість власної освітньої діяльності.

"А як щодо дошкільної освіти?"

Дошкільну освіту можна здобувати або в  дитячих садках, або в сім’ї та/або за участю педагогів чи фізичних осіб, які провадять освітню діяльність тощо.

Здобуття дошкільної освіти, крім освіти в сім'ї, фінансується з видатків місцевих бюджетів.

Фото diego_cervo/Depositphotos

Саме органи місцевого самоврядування створюють умови для здобуття дошкільної освіти усім дітям віком від 3 років, які живуть на відповідній території.

"Підручники, обіди і психолог у школах будуть безкоштовними?"

Підручники купує держава, вони для батьків безкоштовні. Обіди мають бути безкоштовними для соціально-вразливих груп дітей, і оплачуються з місцевих бюджетів.

Медичний працівник і практичний психолог у школах мають бути. При цьому психолог за своїм статусом належать до педагогічних працівників.

"Усе це потребує дуже великих грошей. Де їх брати?"

Закон будуть впроваджувати поступово.

В 1-й клас оновленої школи діти підуть у 2018 році, відповідно перший 12 клас в Україні з'явиться в 2029-му. Тобто більш-менш серйозні видатки на профільну школу почнуться лише через 11 років.