Аргентинка із синдромом Дауна уперше стала вихователькою садочка

Коли Ноель була дитиною, її не взяли у садок. Тепер жінці 31 і вона має свій клас, пише The Independent.

У підпорядкуванні Гарелли – дво- й трирічні вихованці дитячого садка Джермоніто. На заняттях діти слухають, як Ноель читає для них, наслідуючи, наприклад, акулу, яка скреготить зубами.

"Я у захваті від цієї справи. Із самого дитинства мріяла стати вчителем. Я хочу навчити їх читати й слухати, тому що живучи у суспільстві потрібно вміти слухати одне одного", – розповідає жінка.

Бажання працювати з дітьми надихнуло жінку спробувати себе у ролі вихователя у дитячому садку. Решта колег, вичтелі, батьки та навіть керівництво міста Кордова вагалося з приводу правильності такого рішення.

Разом вони прийшли до висновку, що немає жодних причини, чому Гарелла не могла б викладати у класі початкового читання.

На заняттях разом із жінкою присутня її мама, Мерседес Карбера. Вона радіє успіхам доньки та у всьому підтримує її.

"Вчитель – це як історія, яку я читаю дітям", – ділиться Ноель.

Попри те, що в інших країнах уже були випадки, коли люди із синдромом дауна ставали вчителями, історія Гарелли – перша в Латинській Америці. Аргентина зробила ще один крок до того, аби учні й учителі із синдромом Дауна були на рівних правах із рештою у школі.

"Для всіх працівнків садочка співпраця з Ноель – унікальний досвід Те, як діти її прийняли, як вона сама "влилася" у навчальний процес – для нас усіх великий урок", – розповіла директорка початкової школи Сусана Зердан.

У вільний час Ноель ходить на латинські танці. Вона шаріється, коли говорить про те, що хотіла б мати власних дітей і вже "зустріла когось".

Жінка зізнається, що між нею та іншим вихователем садочка "щось є".

"Я завжди почуваюся добре поруч із дітьми. Їхні батьки люблять мене й усі працівники нашого закладу ­ чудові, – ділиться жінка.

У моєму класі є хлопчик із синдромом Дауна. Він – дуже хороший . Це приємно знати, що поруч із тобою є хтось такий же, як ти".