Година для дитини. Наставництво у питаннях-відповідях

"Уявіть, що в Івано-Франківську і Вінниці одночасно зникають всі діти. Це було б якраз близько 100 тисяч дітей – стільки, скільки проживають в Україні у закладах інтернатного типу", – говорить уповноважений президента з прав дитини Микола Кулеба.

Ці діти не вміють готувати їжу, робити покупки й розпоряджатися грошима. Вони зазвичай не знають, ким хочуть стати, а якщо й знають, поняття не мають, як цього досягти.

Вони просто не мають людини, якій могли б довіритися, висловити наболіле або почути пораду. Більшість з них практично не мають шансів на всиновлення.

За даними уповноваженого президента з прав дитини, вихованці інтернатів у 500 разів вірогідніше вчинять самогубство, у 30 разів більше схильні до алкоголізму, у 100 разів частіше отримують судимість, у 45 разів частіше стають безробітними.

[L]7 років тому громадська організація "Одна надія" започаткувала наставництво – новий вид безоплатної допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, насамперед підліткам.

Він не потребує грошей, спеціальної освіти й навіть багато часу. Наставник – це, в першу чергу, друг, який періодично навідується до дитини, яка перебуває в інтернатному закладі, й допомагає їй порадою або навчає чогось.

За роки своєї діяльності "Одна надія" знайшла наставників для 1330 дітей у Києві та області. Про деякі історії їхніх стосунків ми нещодавно писали.

Цієї осені наставництво узаконили на державному рівні й планують розповсюдити на всю Україну. 8 вересня парламент прийняв, а 5 жовтня президент підписав зміни до закону про захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, якими наставництво вводиться як офіційна форма допомоги дітям у закладах інституційного догляду.

22 листопада у Києві відбувся присвячений цій темі саміт "Будь зі мною" за участю дружини президента Марини Порошенко, уповноваженого з прав дитини Миколи Кулеби, представників "Однієї надії", інтернатних закладів, а також самих наставників.

"Українська правда. Життя" розбиралася в тому, що таке наставництво і що воно може дати українським дітям.

Що робить наставник?

Наставник – це не член сім'ї, не вчитель і не спонсор. Це авторитетний товариш, який може вислухати, дати пораду, зацікавити, бути прикладом.

Наставник може навчити підопічного найпростішим побутовим речам: як готувати їжу, прати й прасувати; пояснити, звідки беруться гроші і як правильно планувати бюджет, як обирати товари в магазині; розповісти, куди звертатися для отримання медичної допомоги або інших консультацій; допомогти визначитися з майбутньою професією, підготуватися до вступу до вузу або знайти роботу.

Завоювавши довіру дитини, він може пояснити, як будувати близькі стосунки і створювати сім'ю. Можливо, показати приклад власної сім'ї, адже вихованці інтернатів не бачать здорової моделі сімейних стосунків і не вміють їх створювати.

Врешті-решт, наставник – це людина, якій просто не байдужа ця конкретна дитина.

Скільки часу і грошей це потребуватиме?

Мінімальні зобов'язання, які бере на себе наставник – це відвідувати дитину раз на тиждень протягом години впродовж року.

Однак краще орієнтуватися на довготривале спілкування. Адже "ми відповідаємо за тих, кого приручили". Як показує досвід "Однієї надії", часто наставники продовжують спілкуватися й дружити з вихованцями на добровільних засадах і після досягнення ними 18 років.

Ніяких матеріальних зобов'язань наставник не має, але за бажанням може брати участь у матеріальному забезпеченні дитини.

Які діти можуть мати наставника?

Наставника може мати дитина віком від 0 до 18 років, яка проживає у закладах інституційного догляду, незалежно від того, має вона офіційний статус сироти чи ні (згідно зі статистикою, його мають лише 10% вихованців).

До таких закладів належать будинок малюка, дитячий будинок, дитячий будинок-інтернат, школа-інтернат, учбово-реабілітаційний центр, притулок для дітей, центр соціально-психологічної реабілітації дітей, а також інші заклади для проживання дітей.

Насамперед наставництво орієнтовано на дітей середнього і старшого шкільного віку. За словами психологів, маленькі діти погано розуміють такий формат відносин. Вони сподіваються, що наставники їх всиновлять, якщо, наприклад, вони добре поводитимуться, й дуже засмучуються, коли цього не відбувається.

Наставник може навчити підопічного найпростішим побутовим речам: як готувати їжу, прати й прасувати; пояснити, звідки беруться гроші і як правильно планувати бюджет. Фото michaeljung/Depositphotos

У практиці "Однієї надії" були випадки, коли наставники ставали прийомними батьками для своїх підопічних. Однак якщо ви цього не плануєте, краще орієнтуватися на дітей старшого віку.

Чи можна забирати дитину в гості або гуляти з нею в місті?

Спочатку наставник відвідує дитину в закладі, де вона утримується. Пізніше, за згодою адміністрації закладу, самої дитини, а також, за наявності, батьків або законних представників, можна забирати дитину за межі закладу в той час, коли не проводиться навчання.

На цей час відповідальність за життя і здоров'я дитини несе наставник.

Чому це краще за подарунки, які можна передати в інтернати?

За словами фахівців, діти в закладах інституційного догляду вже забезпечені одягом та їжею, але дуже потребують звичайного людського спілкування й соціалізації.

Микола Кулеба говорить, що зараз інтернатні заклади підтримує багато спонсорів. Часто вони купують те, що дітям взагалі не потрібно і дуже рідко вживається.

Однак, звичайно, кожен робить те, що може зробити. Краще передати в інтернат подарунок, ніж не зробити нічого.

Хто може бути наставником?

За законом, більшість дієздатних осіб віком від 18 років.

Винятки – ті ж самі, що для усиновлювачів. Вони прописані в статті 212 Сімейного кодексу.

Зокрема, наставниками не можуть бути люди, які вже були усиновлювачами або опікунами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини; перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; не мають постійного місця проживання та постійного заробітку; страждають на певні хвороби або за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду.

Також наставниками, як і усиновлювачами, не можуть бути іноземці, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини.

Наставниками також не можуть бути люди, які були засуджені за певними статтями Кримінального кодексу або мають непогашену судимість за вчинення інших злочинів.

До кого звернутися, якщо я хочу стати наставником?

Згідно з законом, підбором та навчанням наставників будуть займатися центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за місцем проживання дитини.

Між центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, наставником та адміністрацією закладу, в якому проживає дитина, укладається письмовий договір.

Для цього потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити, а також письмова згода її батьків, інших законних представників.

Однак цей процес доcі не налагоджений на державному рівні.

До березня Міністерство соцполітики має затвердити положення про наставництво, а також програму навчання наставників.

За словами Миколи Кулеби, положення може бути затверджене вже до кінця року.

Наставник – це, в першу чергу, друг, який періодично навідується до дитини, яка перебуває в інтернатному закладі, й допомагає їй порадою або навчає чогось. Фото aletia/Depositphotos

Керівник ГО "Одна надія" Тетяна Іордан пояснює, що до того часу їхня організація проводить навчання з методології наставництва для партнерських організацій і фахівців Міносвіти та Мінсоцполітики, обласних соціальних служб.

Формується база потенційних партнерів, які можуть залучатися до впровадження наставництва у своїх областях. Такими партнерами можуть бути громадські, благодійні або волонтерські організації, в статуті яких прописаний "захист прав дітей".

Поки що люди з усієї України, які хочуть стати наставниками, можуть реєструватися на сайті "Однієї надії".

Пізніше ці люди будуть сповіщуватися, до якої організації або соцслужби їм звернутися в кожній області.

Скільки триває навчання на наставника?

У громадській організації "Одна надія" навчання наставників триває 3-4 дні.

Скільки воно триватиме і як відбуватиметься на державному рівні, поки сказати складно, оскільки програма підготовки наставників ще не затверджена.

Чи можу я обрати дитину, якій стану наставником?

Ні. Наставники підбираються для дитини, а не навпаки.

"Ми дивимося на потреби кожної дитини, по ній складається певний документ, де зазначається, що їй потрібно саме зараз. І відповідно до цих потреб, підбирається наставник", – говорить Іордан.

Чи може наставництво замінити усиновлення?

Звичайно, ні. Але не всі діти можуть бути всиновлені. Зокрема, 90% дітей у закладах інституційного догляду офіційно мають батьків, але це не робить їхнє життя щасливішим.

Діти-інваліди та підлітки мають мінімальні шанси бути всиновленими. І не всі дорослі можуть собі дозволити всиновити дитину з різних причин.

Згідно з законом, якщо дитину всиновлюють або беруть під опіку, наставництво щодо неї припиняється.

Насамперед наставництво орієнтовано на дітей середнього і старшого шкільного віку. За словами психологів, маленькі діти погано розуміють такий формат відносин. Вони сподіваються, що наставники їх всиновлять. Фото nd3000/Depositphotos

Тому наставництво – це для тих дітей, які не будуть всиновлені або на той період, поки вони не всиновлені. Воно жодним чином не може завадити дитині отримати інші форми допомоги.

Окрім того, керівник Центру соціалізації підлітків 15+ проекту "Додому" Юлія Фещенко зазначає, що часто підлітки до наставництва ставляться краще, ніж до можливості бути всиновленими.

"Багато дітей до 15 років уже мають досвід усиновлення, відмови від опіки й повернення до інтернатної установи. З цією травмою не зрівняється, мабуть, навіть втрата батьків. Як правило, для них слова "опіка" або "дитячий будинок сімейного типу" вже не звучать солодко. Коли ти говориш, що наставник – це просто друг, який просто поряд, чимось допоможе, щось підкаже, це сприймається краще", – пояснює вона.

Чи є "протипоказання" до наставництва?

Як пояснює Тетяна Іордан, іноді мотивація людини, яка хоче взяти участь у проекті, може бути неправильною.

Правильна мотивація: "Я хочу допомогти одній дитині і йду в проект заради цієї дитини".

Іноді людина хоче стати наставниками, тому що це тренд. Або вона хоче самореалізуватися й "показати всьому світу, що вона класний волонтер".

Буває так, що мотивація правильна, але в людини є обставини, які заважатимуть їй регулярно навідувати дитину.

"Наприклад, у вас своя маленька дитина на грудному вигодовуванні. Якщо ваша дитина захворіє, ви випадаєте з наставництва на 2-3 тижні, і дитина в інтернатному закладі буде вас чекати", – говорить Іордан.

За її словами, психологи, які відбирають наставників, мають багато критеріїв, щоб зрозуміти, чи буде певна людина в цьому успішною.

Чи не виникає в дітей конфліктів через те, що хтось має наставника, а хтось – ні?

За словами практичного психолога Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 міста Києва Ірини Василюк, часто діти хваляться один перед одним тим, що в них є наставник, і інші також хочуть мати такого друга.

Однак Тетяна Іордан зазначає, що серйозних конфліктів з цього приводу в практиці не було.

"Вони навпаки починають комунікувати, щоб перевірити, чи дійсно це класно, що в тебе є наставник", – каже вона.

А якщо я не сподобаюся дитині?

До цього треба бути готовим.

Психолог Ірина Василюк розповідає, що зазвичай вихованці просять, щоб у них з'явилися наставники і підтримують з ними стосунки довгі роки.

Однак у їхньому Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей була дівчинка, яка відмовилася від наставника. Вона сказала: "Дякую, але мені це не потрібно, у мене є багато друзів".

Разом з тим, якщо дитина не йде на контакт одразу, це не означає, що їй не потрібен наставник.

"Є діти, які навіть уявлення не мають про те, що дорослі можуть бути безпечними. Вони бояться знову пережити втрату", – говорить головний спеціаліст Київського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Любов Лоріашвілі.

За її словами, це нормально, коли дитині не подобаються дорослі незнайомі люди.

"Тут дуже важливо, щоб дорослий не злякався. Займіться якоюсь діяльністю. Посидьте тихо з дитиною, порозфарбовуйте щось. І дитина побачить, що ви все одно поряд, що ви не пішли. Можливо, вам доведеться приїхати 10 разів, перш ніж дитина захоче спілкуватися", – каже Лоріашвілі.

Однак якщо дитина все ж таки категорично відмовиться від наставника, його запропонують комусь іншому.

Яких наставників найбільше не вистачає?

Можливо, саме вас.

"Я зрозуміла, що або я прийду до дитини така недосконала, яка я є, або не прийде ніхто", – сказала одна з наставниць у телесюжеті.

Тетяна Іордан у коментарі "УП.Життя" також наголосила, що якщо ви станете наставником, ви будете найкращим наставником для цієї дитини, бо шанс спробувати ще когось у цій ролі в неї навряд чи буде.

За словами Іордан, дуже не вистачає чоловіків-наставників.

Дуже не вистачає чоловіків-наставників. Фото [email protected]/Depositphotos

"Є підлітки-хлопці, талановиті, які намагаються розвинутися навіть в тих жахливих умовах неможливості реалізації, в яких вони живуть. І немає поряд чоловіка, який би просто сказав: "Пацан, ходімо, я буду з тобою грати в футбол". Не треба бути кандидатом наук, не треба бути кимось особливим, просто прийдіть", - закликає вона.

Тетяна впевнена, що якщо людина хоче бути наставником, вона завжди знайде на це час: "Коли я прийшла в наставники, це був один із ризиків, який мені озвучила психолог: "Де ти знайдеш час на дитину?" і назвала мені 6 моїх сфер діяльності. Я сказала: "Я розумію, куди я йду, і на дитину я час знайду". Так і вийшло".

Тому що одна година вашого часу на тиждень може змінити чиєсь життя назавжди.