Ніхто не Волноваха: Навіщо родичі загиблих подали скаргу до Євросуду

На пункті пропуску неподалік Волновахи під ракетний обстріл потрапив автобус "Златоустівка — Донецьк".

Це трапилося 13 січня 2015 року.

Жертвами обстрілу стали 12 осіб, ще 18 було поранено. 15 січня в Україні було оголошено днем жалоби за загиблими.

16 січня Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ в доповіді про подію повідомила, що, судячи з п'яти воронок від вибухів, які знищили автобус, ракета була випущена з північно-північного сходу.

8 січня по всій країні за участю вищих осіб держави пройшли марші "Я — Волноваха" в пам'ять про загиблих.

19 січня голова СБУ Валентин Наливайченко оголосив головним підозрюваним у скоєнні теракту особисто Олександра Захарченко, лідера так званої "ДНР".

Генеральний прокурор України Віталій Ярема пообіцяв, що Захарченко "не втече від покарання".

21 січня президент Петро Порошенко на Міжнародному економічному форумі в Давосі продемонстрував частину обшивки автобуса зі слідами пробиття. Коментуючи цей виступ у Twitter, він написав: "Для мене це — символ терористичної атаки проти України. Тероризм — це світова проблема, і ми переможемо!"

Два роки потому родичі жертв теракту подали позови проти України і Росії в Європейський суд з прав людини. Найголовніша претензія родичів загиблих — сьогодні нікому до цієї трагедії немає діла. Через два роки після маршів "Я — Волноваха!" — ніхто не Волноваха.

ОСНОВНА ПРЕТЕНЗІЯ – БАЙДУЖІСТЬ ДЕРЖАВИ

"Ніхто нам не повідомляв. Удень я чув вибухи, ввечері дивився новини в інтернеті і побачив відео з блокпоста. Зупинив кадр, наблизив — перстень Інни на її руці", — розповідає Олександр Корнілов, батько загиблої 21-річної Інни Корнілової.

За допомогою знайомих у міліції Олександр з'ясував, що його донька дійсно серед загиблих. Друзі допомогли йому наступного дня, 14 січня, забрати її тіло. 15 січня Інну Корнілову поховали.

"З того самого дня за два роки мені ніхто не дзвонив, окрім журналістів і, тепер, юриста. Ні слідчі, ні чиновники — ніхто. Місцеві депутати раз підійшли — ось, мовляв, скинулися на похорон дочки. Ці 10 000 гривень так і лежать — на пам'ятник", — розповідає Олександр.

Хоча теракт під Волновахою отримав міжнародний резонанс, його розслідування нічим не відрізняється від більшості подібних справ, пояснює представник заявників, радник юридичної фірми ILF, фахівець із захисту прав в ЄСПЛ Андрій Крістенко.

Слідство оголошено неможливим, оскільки місце з якого, ймовірно, вівся обстріл знаходиться на території непідконтрольній Україні, і слідчі не можуть туди потрапити.

Це — універсальна відповідь на більшість заяв про злочини в зоні АТО. Але це й підтвердження неефективності роботи національних органів, а отже – і підстава для подачі позову в ЄСПЛ, пояснює юрист.

"Ці люди втомилися, вони два роки не отримують жодної інформації, вони не знають, що робиться державою для з'ясування осіб винних.

Скарга до Європейського суду — це, перш за все, спроба привернути увагу до проблеми. Не тільки щодо Волновахи, але взагалі щодо справ у зоні АТО. На сайті ЄСПЛ створено спеціальний розділ для жителів Донецької і Луганської областей — такого не робили для жодної країни Європи", — пояснює Андрій Кристенко.

За даними адвоката, ніхто зі слідчих не звернувся за інформацією до родичів загиблих, хоча багато хто з них міг би допомогти розслідуванню своїми свідченнями — особливо по гарячих слідах.

"ВОЛНОВАСЬКІ СПРАВИ" — ТІЛЬКИ ЧАСТИНА ВЕЛИЧЕЗНОГО СТОСУ

За словами керівника судової практики юридичної фірми ILF Олексія Харитонова, на відміну від багатьох внутрішньодержавних судів, де можна судитися роками і так нічого і не добитися, в Євросуді на розгляд ідуть роки, та він усе ж таки відбувається.

У правильно поданої заяви хороші шанси на успіх, бо схоже, що справи, пов'язані з військовим конфліктом на українській території, в ЄСПЛ зараз один з пріоритетів.

Жодних судових зборів у Євросуді немає, єдине, на що доведеться витратитися заявникові, — на поштову пересилку документів.

Багато хто з висококваліфікованих юристів погоджується безкоштовно представляти заявників у подібних справах. Іноді такі кейси беруть юристи приватних фірм — pro bono або за підтримки міжнародних фондів; основний масив справ припадає на Харківську правозахисну групу та Українську Гельсінську спілку.

У скаргах до Євросуду мова йде не лише про постраждалих під час обстрілу, але й про зруйноване майно, жертв тортур, полонених, ув'язнених, які перебувають в СІЗО і в'язницях на територіях, що контролюються бойовиками, халатність різних служб — правоохоронних і медичних, уточнює адвокат Харківської правозахисної групи Наталя Охотнікова.

"Ми за два з половиною роки подали в ЄСПЛ близько 200 скарг — це жертви касетних бомб, авіанальоту в Станиці Луганській, снайперів, мінно-вибухових пристроїв, артилерійських і мінометних ударів, військові і цивільні полонені, люди, котрі піддавалися тортурам у полоні", — розповідає вона. — Важливо, що всі ці справи нами подаються завжди проти двох держав: Росії і України".

Росія, на переконання заявників і юристів, несе відповідальність за те, що трапилося, оскільки контролює збройні угруповання на Донбасі.

Україна ж винна в неспроможності запобігти трагедії і, головне, — проведенні неефективного розслідування.

Сьогодні в Страсбурзі в черзі на розгляд знаходяться 22 000 скарг від українців (не всі вони пов'язані з військовим конфліктом, таких, за попередніми оцінками, — близько 3-4 тисяч).

Посівши третє місце за кількістю звернень серед усіх країн-учасниць Конвенції, Україна в черговий раз демонструє: з дотриманням прав людини у нас як і раніше не все гаразд.

ЧИМ ПОЗОВИ В ЄСПЛ МОЖУТЬ ДОПОМОГТИ УКРАЇНІ

Скарги громадян до ЄСПЛ важливі для успішності поданих у той же суд міждержавних позовів "Україна проти РФ" (зараз таких позовів п'ять): зібрані юристами докази раз за разом підтверджують участь Росії в конфлікті.

"Можливо й зворотнє: спочатку буде розглянуто міждержавну справу "Україна проти РФ". Там будуть встановлені факти ефективного контролю Росією окупованих територій, перетину кордону транспортом і військовими, — припускає Андрій Кристенко. — А вже рішення у міждержавній справі може стати основою для пакетного розгляду багатьох скарг з України".

Та завдання державного масштабу поки не дуже цікавлять родичів жертв Волноваського теракту. Вони чекають справедливості для своїх загиблих близьких.

"Всі кажуть, що у нас правова держава. Але ось ситуація — людина людину вбила, і це ніби як нормально. Я не знаю, навіщо, і я не знаю, хто. Але я знаю, що ніхто їх не захистив, — говорить Олександр Корнілов, батько загиблої Інни. — Я сам колишній військовий, і я не розумію, чому їх 10 хвилин тримали на місці, а потім, коли завершився обстріл, виявилося, що загинули тільки цивільні — ті, хто був в автобусі.

Я чекав, довго чекав, більше року, але нічого не відбулося, ніхто не покараний. Я хочу справедливості. Поки ж на мене на тому самому пункті пропуску, де загинула моя дочка, направляють автомат".

[L]За словами Андрія Крістенка, мета скарг — не грошові компенсації: заявникам потрібно, щоб українська правоохоронна система звернула на них увагу і пішла на діалог.

Крім того, нагадує юрист, ЄСПЛ існує, зокрема, для того, щоб привести законодавство країн-підписантів до загальних правил гри в тому, що стосується дотримання прав людини.

Юрист говорить, що українська правова система вкрай неповоротка, і зміни вносяться дуже повільно, проте є ціла серія прецедентів, коли за рішеннями ЄСПЛ українські закони таки змінювалися: це і усунення ряду проблем щодо права на свободу в новому Кримінально-процесуальному кодексі, зміни в Цивільному, Податковому кодексах, Кодексі адміністративного судочинства України.

"Це наближає наше законодавство до європейських стандартів дотримання прав людини, — говорить юрист. — Потрібно міняти закони, там, де це необхідно, і ефективно розслідувати справи. Біда в тому, що розслідування стали неефективними не з початком військового конфлікту. Вони такі вже років 15-20".

Денис Куклін, журналіст, спеціально для УП.Життя

Титульне фото Телеканал новин "24"