Про українських добровольців у доповідях TEDxKyiv

14 березня вся країна відзначає День українського добровольця.

Пам'ятна дата з'явилася у календарі нещодавно – від 17 січня 2017 року разом з відповідною постановою Верховної Ради України.

Про мужність та відданість, про сміливість та доброту, про щирість та відчайдушність українських добровольців наше суспільство говорить та знає, однак існує ще так багато історій, невідомих, однак таких, що вартують поширення.

"Українська правда. Життя" публікує кілька доповідей з конференції TEDxKyiv про добре серце, ініціативність, совість, мрії та громадянський активізм.

АНГЕЛИ ЗА ПОКЛИКАННЯМ

Волонтер Галина Алмазова живе між двома світами – війною на звичайним життям. Там – вона з командою рятує життя, просто неба реанімує українських бійців й довозить їх живими до лікарень, тут – дивується, як можуть в мирних умовах помирати люди, бо "лікар буде у понеділок".

Доповідь про досвід волонтера та цінність життя, про клятву Гіппократа, котра "є клятвою та покликанням, а не словами чи древньою традицією", та про Олю Ємельянову – "Ангела" в АТО.

ПОВЕРНИСЬ ЖИВИМ

Засновник проекту "Повернись живим" Віталій Дейнега на конференції у 2015 році говорив, що найголовніша ілюзія – це ілюзія власного безсмертя.

Тож коли розпочалася війна на сході України, він та його друзі-волонтери почали купувати бронежилети. На них змогла поміститися лише фраза "Повернись живим". Так і народилася ініціатива, що й досі допомагає українській армії та всім добровольцям у зоні АТО.

"Мені сказали, що допомога армії – це все-таки щось нематеріальне, це захист, на який ти витратиш свої сили і все. Інша справа побудувати дорогу, школу, музей. Я з цим категорично не згоден, – відзначає Віталій. – Бо коли ти допомагаєш солдатам, ти закриваєш якийсь маленький цвинтар, і люди, які на цей цвинтар не потрапили, повернуться – вони побудують і дорогу, і музей, і школу, і виховають дітей. Мені їхати дорогою, вимощеною людськими життями, не захочеться, навіть якщо вона буде дуже рівною".

ДИТЯЧИЙ "ЖОВТИЙ АВТОБУС"

Діти з прифронтової зони бачать війну і говорять про війну, однак мріють про прекрасні справжні мирні речі, як от знімати велике кіно. І допомагає їм в цьому "Жовтий автобус".

Ініціатива оператора Ярослава Пілунського, що прямує до гарячих точок України і завдяки кінематографу вчить місцевих дітей жити попри все: "Нашою метою є збереження чарівного світу. Тільки дайте дітям камеру і вони знайдуть натхнення навіть у відображенні в калюжі".

Власним прикладом Ярослав доводить, що якщо мости зруйновані – їх треба відновлювати, тим паче, що герої довкола нас і ще є сміливість мріяти.

ЦЕ НЕ "GAME OVER", А ПОЧАТОК З НУЛЯ

Волонтер Давид Арахамія впевнений, що більшість людей мають чудові ідеї, але дуже малий відсоток з них врешті щось роблять, оскільки втіленню своїх задумів людям заважає внутрішній бар'єр та банальний страх.

"Треба тримати в голові, що будь-яка невдача – це не "game over", а початок з нуля, – веде мову Давид. – Ще до АТО, взявшись збирати кошти на екіпірування бійців із 79-ї аеромобільної бригади, ми, по-суті, зробили Kickstarter для української армії. Тут у прямому режимі показується кожна гривня, яку передають люди. З початком АТО ми трансформували цю платформу, щоб кожен волонтер міг зареєструвати свій проект. Наразі там близько 80 проектів – від "банальних" берці-бронежилети-каски до проектів з використанням hi-tech-технологій: один із них – біотех-реабілітація поранених – що дозволяє рятувати бійців від ампутацій, вирощуючи з їхніх клітин кістки".

Його доповідь – про громадянський активізм, котрий тут, в оазі мирного життя, може добряче допомогти тим, хто воює на полі бою.

"МЕНІ Є ДІЛО"

Чи часто ми говоримо про те, що ми тут ні до чого? Що те, що відбувається у суспільстві – це чиясь справа, однак не наша?

Євгенія Закревська у той день, коли відбувся кривавий розгін студентів на Майдані, котрі відстоювали право України на євроінтеграцію, сказала собі, що це її справа, адже "це тут і зараз, і ти це бачиш, тож автоматично відповідальність за дії чи бездіяльність лежить на тобі".

"Коли ми отримуємо велику кількість інформації кожного дня, не обробляємо її та не передаємо далі в якості уроку, тим важчим і кривавішим буде навчання у майбутньому, – говорить доповідачка. – І тільки у наших силах зробити так, щоб урок, який ми вже отримали дуже високою ціною, не пройшов дарма".

Тalk Євгенії про правосуддя, дефініції правди й неправди, поняття совісті та добровольців у тилу.