"Так доля стукає у двері". Історія кохання Ігоря та Ніни Гайдай

За роялем сиділа дівчина, її довге волосся кольору льону ніжно спадало на плечі і довгі ноги.

Поглинута грою та музикою Бетховена, вона нікого не помічала навколо.

Її зміг відволікти лише різкий удар, який дістався роялю, тому що хтось зайшов до кабінету, різко прочинивши двері.

Дівчина відрізнялася надзвичайною скромністю й доклала неймовірних зусиль, щоб зробити незнайомцю зауваження, адже це був особливий інструмент, до якого вилаштовувалися черги зі студентів консерваторії.

На порозі стояв світловолосий юнак, шукаючи когось безтурботним поглядом, ігноруючи зауваження, та одночасно дивуючись, чому дівчина не одягла черевики, а поставила їх поруч, тим паче в такий холодний осінній день.

Дочекавшись останнього акорду, він подякував їй за довгоочікувану тишу.

Після такого юна піаністка зраділа думці, що більше ніколи не побачить цього зухвальця.

Ніби за велінням долі, того ж дня вони зустрілися знову, а ввечері відбувся їх перший поцілунок.

Тієї ночі він не міг заснути, пригадуючи волосся льняного кольору, а аромат осіннього вітру він пам’ятає й до сьогодні.

Ось так, ледь уникнувши пошкодження роялю, доля грюкнула по ньому дверима, поєднавши цих двох міцним коханням і шлюбом.

Ігор Гайдай – відомий та успішний київський фотограф, закінчив в 1985 році кінофакультет Київського театрального інституту ім. Карпенко-Карого за спеціальністю "Кінооператор".

А Ніна Гайдай за фахом музикантка, піаністка, концертмейстер, закінчила консерваторію ім. Чайковського.

Так сталося, що вона долучилася до справи свого чоловіка. Спочатку він просив її допомагати з проявкою матеріалів, асистувати, а в результаті Ніна стала співавторкою, рівноправною партнеркою, тому що вони з професійною легкістю можуть замінювати один одного.

Всі, хто поціновує творчість Ігоря Гайдая, йдучи до нього на виставку, знають, що це одночасно і виставка Ніни.

Ігор та Ніна Гайдай вже понад 30 років підтримують одне одного в роботі та житті, в радості і горі.

У 2016 році я прочитала на Facebook-сторінці Help Nina Gaidai про лихо, яке трапилося в їхній родині: Ніні поставили страшний діагноз – рак крові. Там писали, що вже другий місяць вона постійно знаходилася під крапельницями.

Я ніколи не могла втямити, чому доля наділяє страшними хворобами гарних, добрих, позитивних людей, а тих, хто заслуговує покарання, оминає.

Але зрозуміла, що цей чоловік не мислить життя без коханої жінки: на тій самій сторінці Ігор дав зрозуміти всім, як сильно кохає Ніну, як відчуття її присутності збагатило його життя, зазначивши, що ніколи не думав говорити публічно про кохання – в повсякденному житті високі слова здавалися йому занадто літературними.

"Коли зустрів тебе, закохався вмить. Тільки згодом зрозумів, що саме ти, мимоволі, позбавила мене від страждань. Я про нашу історію. Ти відповіла взаємністю, яку я прийняв як велике щастя, та відчуваю його посьогодні.

Але іноді я замислювався, яким би неповноцінним було б моє життя, коли б цього не відбулося. Але пощастило. Тому ти не знаєш, та не мусиш знати, від яких страждань ти мене позбавила.

Це твій перший в житті день народження, який ти зустрічаєш в лікарні. Ну що ж, ми з тобою багато речей робили вперше, пройдемо й це випробування З днем народження, Ніна", – писав Ігор.

За всіма прогнозами пристрасть кохання швидко проходить, губиться в повсякденному житті, а особливо після народження дітей, але у цієї пари – не минуло, не минуло й після народження онуків.

Вони багато подорожували, сідали в авто, брали спальники і ночували просто неба, заїжджали в незнайомі місцевості, відкриваючи для себе нових людей, тому що найбільше їм подобається фотографувати людей.

Розповідаючи про свою кохану Ніну, Ігор зазначає: "Я навіть не знаю, чим я більше милувався в Ніні: зовнішністю чи красою її душі. Пам'ятаю, як в перші наші роки жадібно поглинав запах вітру з її волосся. З моря дув легкий вітер, а я стояв за спиною Ніни, обіймав її, п'яніючи від запаху волосся коханої.

Іноді я неуважно слухав Нінині слова, тому, що був захоплений егоїстичними думками, про те як мені пощастило бути поруч з нею.

Трохи спогадів, але хотів сказати не лише про це, а й про те, що не варто соромитися високих слів, не варто соромитися високих почуттів. Не відкладайте, на потім зізнання в кохання, в захопленні. Щастя багато не буває. Хоча в мене – багато".

Ігор пригадує, що був період, коли він часто залишав місто, виїжджаючи на зйомки кіно, і всі дні відсутності йому снилася Ніна, яка вже була на той час вагітною: "Снилася не просто романтично, а з посмішкою, розповідаючи щось про живіт.

Я прокинувся від хвилювання, тому що Ніна була на останньому місяці вагітності. Тієї ж миті мені захотілося почути її голос, я почав мріяти про телефон, а мобільних в ті часи не було".

Він звернувся до кожного, кого вдалося зустріти в тій безлюдній місцевості, в пошуках телефону.

І лише через два дні Ігор зі знімальною групою приплив прямісінько на Русанівку, де на нього чекала вагітна кохана Ніна з маленьким сином і кошеням Пушком.

Трапляється, що розмовляючи з людиною вперше, складається враження, що знаєш її все своє свідоме життя, а буває, що пара, яка довгий час разом, а спілкується так, ніби тільки познайомилися, наскільки сильна в них цікавість одне до одного, і цей неймовірно живий вогник в їхніх очах, коли зустрічаються їхні погляди.

[L]Ось так я слухала реальну історію справжнього кохання Гайдаїв у затишній галереї "Камера" під звуки весняного дощу.

Хімія вбиває в людині все, окрім палкого серця. Майже рік минув, коли вони отримали цей страшний діагноз. За цей час Ніна пройшла шість потужних сеансів хіміотерапії.

Завдяки волі до життя Ніни, дружній допомозі та незрозумілій силі/магії кохання їм вдалося пережити складні випробовування. Вона продовжує лікування амбулаторно. Якщо все піде згідно плану, то лікування триватиме ще два роки.

"В будь-якому випадку, щоб не сталося, адже хвороба підступна, боротимемося та поборемо. Бо життя того варте", – впевнений Ігор Гайдай.

Ірина Сухомлинова, спеціально для УП.Життя

Фото надані героями публікації