Коли батьки перестають бути супергероями. Психолог про 7 завдань підліткового віку

Зникає просте бачення світу. Вже нема "добре-погане", "чорне-біле". Підліток розпочинає бачити ще й інші варіанти.

Саме в цей період підліток достатньо спостережливий, аби зауважити, що часом дуже нелегко розрізнити, що та як працює.

Коли слід піти на компроміс, а коли – наполягти на своєму? Чи брехня може бути виправданою? Про що краще не говорити, якщо хочеш справити позитивне перше враження про себе?

Ще сотні подібних запитань щодня пролітають в їх головах. В цей період вони шукають свої відповіді та намагаються зрозуміти: а як взагалі влаштований цей світ?

Якщо до підліткового віку було достатньо того, що: "Мама так сказала!" чи: "Тато завжди так робить", то зараз усе піддається критиці.

Підлітку недостатньо знайомих йому з дитинства цінностей, які прижилися у вашій сім`ї. Він намагається знайти ті, що відповідають саме йому.

Чи не вперше у цьому віці діти задають собі питання: "Ким я є? Яким/якою я є?". Невідомість лякає, тому часто підлітки згуртовуються, аби знайти відповіді на питання про життя.

Впродовж певного часу вони можуть бути в групі однодумців, бо саме там розділяють його цінності. В новому оточенні тестує, чи насправді ряд речей є важливим, чи, може, ні, здалося.

Ровесники мають приблизно таку саму кількість життєвого досвіду, схожий спосіб мислення, тому з ними легше порозумітися. Вони підтримують, допомагають підлітку будувати своє "я" та приймати себе.

Більшою мірою, саме завдяки ровесникам підліток будує уявлення про свої сильні та слабкі сторони, завойовує статус серед однокласників.

Статус є критичним, бо чим значимішим для ровесників почувається підліток, тим більш позитивно він думає про себе.

Та й інші люди теж. Я сам/сама – неідеальний, і це – нормально.

Приблизно до таких висновків доходить більшість підлітків. Біль від того, що батьки не є супергероями, змінюється пізнанням інших.

З часом підлітку вдається бачити інших "без рожевих окулярів" – реалістично та чесно.

Намагаючись більше зрозуміти про світ навколо, підлітки вчаться будувати більш глибокі стосунки.

Це раніше можна було підійти до сусідки Оленки та запропонувати гратися разом, а зараз так не вийде. Треба постаратися, аби встановити з кимось довірливі стосунки та стати друзями.

Хоча фінансово підліток залежить від батьків, його прагнення бути самостійним – це нормально. Він вимагає, аби дорослі ставилися до нього на рівних, не сумнівалися в його рішеннях та словах. Бореться з батьками за більшу автономію.

До прикладу, хоче гуляти з друзями не до 21, а до 23 години. Бунтує проти правил, які ви з ним узгодили раніше. Злиться та всіляко показує "Я вже дорослий!".

Також він дуже хоче вберегти свій простір. Підліткам вкрай неприємно, коли батьки щось переставляють в їхній кімнаті чи копирсаються в речах. Таке закінчується сварками, образою чи замиканням в собі.

Так відбувається, бо емоційно від хоче бути менш поєднаним з батьками. Це критично потрібно для дорослішання.

Вміння взяти відповідальність за вчинене робить нас дорослими. В цей період розвивається розуміння причинно-наслідкових дій, що допомагає критично оцінювати наслідки сказаних слів чи дій.

Все це може нелегко переживати людина, яка лише вчиться правил життя в дорослому світі, пробує та зазнає невдач. Проте обдумування та переосмислення призводить до унікальних, властивих лише цій людині, висновків. Це допомагає відчути і свою цінність, і свої обмеження.

Звичайно, в 13, 15 та часом навіть у 17 років це дуже непросто. Але підлітки думають про те: що мені вдається? Чи я хочу бути лікаркою, чи це батьки так сказати? Чого насправді хочу я?

Правильних відповідей не існує. Та й вибір відповідей часто залежить від здібностей підлітка, можливостей сім`ї, затребуваності професії на ринку праці в найближчі роки.