"З того, як власник тримає повідок, видно, що не так з собакою" – зоопсихолог
"Тваринам в лісі або в дикій природі ми не потрібні.
Але коли ми межуємо територіально, особливо, якщо є зв’язок з людиною, – потрібен зоопсихолог", – у цьому переконує Наталія Мартишко.
Зоопсихолог – людина, яка займається початковою поведінкою тварини. Це не кінолог і не дресирувальник, він розуміє психологію "меншого брата" і травми, які можна йому нанести.
Спеціальність ця не передбачає роботу виключно з собаками, котами та домашніми вихованцями. Зоопсихолог може працювати з будь-якими тваринами, головне щоб він присвятив цьому декілька років.
Наталія Мартишко працює у цій сфері вже п’ятий рік. Навчалася у Норвегії та спостерігала за поведінкою диких собак в Індії.
"Українській правді. Життя" вона розповіла про особливості професії, для чого тваринам потрібні психологи та помилки, яких ми припускаємося заводячи собаку.
Наталія Мартишко, зоопсихолог |
"БУТИ КОРИСНОЮ ДЛЯ ТВАРИН"
– Чи можна вивчитися на зоопсихолога в Україні?
– У нас не навчають цьому і до факультетів, які намагаються щось впровадити, в мене питання – звідки у вас матеріали, щоб ви могли навчати.
Навчання є у Європі та Канаді. Америка та Англія дають дуже сильну освіту.
Таке навчання дуже дороге. Спочатку ви обираєте напрям, потім тренерів, профільні асоціації, важливо володіти англійською.
– А як ви вирішили освоїти цю спеціальність?
– Якось я прийшла зі своєю собакою на майданчик, побачила, що там відбувається і це стало переломним моментом – зрозуміла, що хочу бути корисною для тварин.
Шукала літературу, а її майже немає. Потім познайомилась з видавцем і дізналась, що набирається група в Латвію, де викладач розповідатиме про культуру спілкування з тваринами.
Потім навчалась у норвезького викладача Анне Лілл Квам. Спершу відвідала її освітній курс, потім рік писала дипломну роботу, захистилася і це був лише початок.
Зоопсихолог обов’язково має провести хоча б маленьке власне дослідження і показати своєму викладачу. Я в Індії, наприклад, в притулку для тварин місяць проводила маленьке розслідування сигналів примирення у собак.
Навчатися потрібно постійно, сертифікуватися, підтверджувати членство в асоціації Європейських тренерів.
Зоопсихолог – людина, яка займається початковою поведінкою тварини. Фото graphicphoto/Depositphotos |
Коли зрозуміла, які бувають різні люди, довелося пройти курс психології та психотерапії.
Чим більше інструментів ти маєш, тим більше в тебе можливостей в роботі.
– Змінюється ставлення до тварин, після отриманої інформації?
– Щиро сказати, коли я вчилась, то постійно плакала. Я не очікувала, що щоденні ситуації, до яких ми звикли – не норма.
Продається дуже багато неправильної амуніції, комерційної, і це не згадуючи про строгі та електричні нашийники, – це все має бути заборонено.
Зараз мені достатньо поглянути, як власник тримає повідок, яку амуніцію використовує, щоб зрозуміти що не так з собакою.
Якщо ви приходите на тренувальний майданчик і бачите, що з вашою собакою займаються ривками, а тварина при цьому в строгому нашийнику – біжіть звідти. Ніхто не думає, що буде з собакою після цього. Стільки скалічених приходять, і не всіх можна відновити.
"НАЙВАЖЛИВІШЕ – РЕКОМЕНДАЦІЇ"
– Що ви порадите людині, яка тільки думає про те, щоб завести улюбленця?
– Думати. Зважити фінансовий та часовий ресурси.
Ветмедицина вам знадобиться, а вона дорога.
Якщо ви часто подорожуєте, обмежені у житлі, тільки починаєте стосунки, скоро матимете дитину або тільки-но одружилися – не треба цього робити.
Якщо ви скоро матимете дитину – не треба заводити тварину. Фото capifrutta/Depositphotos |
Годувати, вигулювати, займатись – це час. Ви не можете поїхати на травневі свята відпочивати, якщо щойно взяли цуценя – це безвідповідально. Взяти цуценя означає, що ви йдете в декрет.
– Чи обов’язково вести цуценя до кінолога?
– Не варто вести собаку, яка у вас два місяці, на тренувальний майданчик.
Потрібно спочатку вибудувати годування, прогулянки на вулиці, завести ветеринарну карту.
А взагалі курс для цуценяти потрібно пройти. В Україні є хороші школи, які знають, як потрібно навчати тварину і її власника. Знають, що можуть бути стресові ситуації і до чого готувати власника від початку.
Якщо ви взяли собаку старшу, потрібно з’ясувати де проблема, в чому ви не можете впоратися.
– Як знайти спеціаліста, який допоможе?
– Найважливіше – рекомендації. Звісно, можна попросити показати навчальну карту. Людина, якій немає чого боятися, завжди може відповісти за кожне своє слово, сертифікат і диплом.
– А зоопсихолога шукати як?
– Так само.
– Як у вас проходить прийом?
– Як у будь-якого психолога, в досить дружній бесіді. Усе залежить від проблеми, з якою звернулися. Не завжди мені одразу потрібна тварина.
Спочатку потрібно говорити з людиною, адже вона живе з собакою 24/7. Власник заповнює анкету, я тестую людину, дізнаюсь розпорядок життя з собакою. Потрібно знайти рекомендації з яких людина почне.
Спочатку потрібно поговорити з людиною, адже вона живе з собакою 24/7. Фото Shchus/Depositphotos |
Якщо тварина не має хазяїна, я спостерігаю, можливо, навіть, декілька тижнів. В першу чергу це моя безпека.
– Наскільки багато спілкування з людиною в професії зоопсихолога?
– Коли я починала, думала, що працюватиму лише з тваринами. Виявилось, що робота з людьми займає набагато більше часу, ніж з твариною.
Чим глибше вивчаєш тварин, тим легше. Вони в своїй структурі дуже статичні та прості. Й чим глибше їх вивчаєш, тим легше. Вони не обманюють, не роблять "на зло".
– Ми помиляємося, коли ми думаємо, що тварина знає, в чому винна й усе розуміє?
– Так, і це від необізнаності. І через те, що зообізнес орієнтований не на допомогу власнику з улюбленцем, а на необхідність купувати більше.
Це достатньо жорстка комерція. Якщо людина, яка нічого не знає, взяла собаку, їй немає куди піти.
Наприклад, вона не розуміє, яке потрібне щеплення, а інтернет вже зовсім не допомагає, через те, наскільки там багато помилок.
Бажано, щоб ветлікарі декілька хвилин на прийомі приділяли інформаційній допомозі, а у нас завжди є протистояння: якщо ти не рекламуєш корми – тобі закривають доступ до асоціацій.
– Якщо від початку були проблеми, була нанесена травма, можна відновити собаку?
– Можна, але не на 100%. Ніколи жодне насилля не проходить безслідно. Завжди буде ситуація, яка нагадає.
У нас із собаками одна лімбічна система, вона відповідає за емоційність, через це вони дуже близькі до нас.
Зараз я працюю в реабілітаціонному центрі, де дуже велика кількість собак були забрані з однієї квартири. Вони знаходились в жахливому стані, утримувались в клітках по два роки.
[L]Вже рік я реабілітую двох хлопчиків, яких обожнюю.
Один собака їв лише вночі та з підлоги. Вночі він бився головою об вольєр, а зараз це собака-дзен.
Другий – це собака-рослина, його викинули на клумбу і він знаходився там, не виходячи. Його відловили й привезли до нас. Коли цей пес вперше загавкав – це відзначали великим святом.
Ще у мене є собаки-терапевти для інших собак. Я не завжди можу повністю донести все, а вони між собою у грі налаштовують контакт.
– У вас певно ідеальна собака?
– Ні. У нас найбільш балувані собаки. Власній тварині приділяєш менше уваги.
Марія Шелехова, журналістка, спеціально для УП.Життя