Звірство, вбивство і безкарність: як матір допустила смерть власної донечки і чи кається?

Вона тремтіла від страху і тихо плакала.

Доба в кутку, заборона навіть повернути вбік голівку.

За прохання сходити до туалету з розмаху удар у голову, від якого обличчя 5-річної Діанки вкрилося гематомою.

У цей час об її сестричку, 2-річну Веронічку, гасили цигарки.

Співмешканець їхньої матері, 35-річний Назар Красуля уже кілька місяців знущався з дітей.

Жінка, замість того, аби захищати дівчаток, мовчала, а коли звірства перевалювали через край – виходила з хати курити.

Сусіди і мешканці села Мильники на Чернігівщині неодноразово про ті побої, знущання та голод повідомляли в соцслужбу, вимагали забрати у Галини дітей, просили вберегти. Адже всі гроші, 7 тисяч гривень, що їх держава виділяла на утримання донечок, та пропивала разом з катом.

Соцслужба бездіяла: то інспектор до двору зайти не міг через пса, то вдома нікого не застали.

Так тривало до того фатального дня наприкінці березня 2018 року.

Найменша Веронічка чимось розгнівала чоловіка і він почав її гамселити. Аби того не бачити, матір вийшла надвір, лишивши беззахисну крихітку сам на сам із кремезним чоловіком і старшою сестричкою, яка від переляку забилася у куток.

Назар лупцював дитину чверть години.

Від якогось із ударів в голову, тіло Вероніки звели судоми і аби вона заспокоїлася, Красуля став на неї ногами.

Дівчинка померла.

Ще зо дві години горе-матір із нелюдом намагалися привести її бездиханне тіло до тями, розтирали снігом, а коли нарешті викликали швидку, повідомили: дитя померло від нападу епілепсії.

Перелом руки, забій головного мозку, дитя померло від численних тяжких тілесних ушкоджень – до такого висновку дійшли судмедексперти.

Старшу Діану, на очах у якої вбили сестричку, до лікарні тоді забрали із численними гематомами на ручках, ніжках та спинці.

Назара затримали і мають судити.

Одначе вдумайтеся –  йому інкримінують "ненавмисне вбивство", якихось від 7 до 10 років за гратами. За звіряче катування і вбивство дитини!

НЕЛЮД МОЖЕ УНИКНУТИ ПОКАРАННЯ

Місцевій владі невигідно, аби Назара Красулю засудили – про це волають односельці. Вони навіть брали в облогу місцеву райадміністрацію.

Люди кажуть: посад мають лишитися і ті, хто на звіртсва очі заплющував і мовчазною згодою покривав вбивцю. Вони вимагають справедливості.

Одначе чи варто її чекати?

Верх цинізму – засідання комісії соцслужби. В останніх числах березня там мали ухвалити рішення, щодо вилучення вижившої, старшої сестрички, у матері.

Кілька годин перекладання одне на одного відповідальність і висновок: дитину лишити матері, жінка в цій історії, виявляється, "потерпіла сторона", а донечка не потребує ніякої психологічної реабілітації, достатньо щоб до неї на розмову з’їздив психіатр.

Навіть те, що у свої 5 років Діанка важить якихось 13 кілограмів, не стало аргументом материнської недбалості.

На даний момент мама єдина людина яку допускають до Діани. Навіть рідну тітку, яка завжди піклувалася про малих не допускають до дитини, хоч вона і просить цього.

Мама, на щастя, не приходить до дитини. Тож чекаємо засідання суду щодо позбавлення матері батьківських прав, яке відбудеться 6 квітня.

У мене, так само матері, від цього беззаконня аж мову відібрало. "Врятувати дитину, забрати її до реабілітаційного центру, захистити врешті-решт" – це єдина думка, яка була в голові.

Я навіть знайшла адвоката, який погодився б захищати інтереси дитини, але виявилося – це неможливо. Укласти угоду із ним має потерпіла сторона, тобто матір Галина, жінка яка є співучасником злочину. Вона не була на похороні меншої Вероніки, не відувідує старшу Діанку у лікарні, їй байдуже, розумієте?!

І цій жінці лишають опіку! Це означає лише одне: якщо ти маленька дівчинка і не можеш сама себе захистити, державі на тебе наплювати.

КАТ СЕРЕД БЛИЗЬКИХ ТА РІДНИХ

За останні 5 років випадки домашнього насильства тільки частішають – з 110 тисяч фактів цифра збільшилася до 165 тисяч.

Половина безпритульних жінок і дітей покидають житло саме через домашнє насильство.

Я жодного разу не піднімала руку на котрогось зі своїх синочків, для мене це неприпустимо, але не раз бачила грубощі серед інших мам навіть на дитячих майданчиках.

Інколи із страхом думаю: а що ж вони дозволяють собі вдома, коли їх ніхто не бачить, ніхто не зупинить і не засудить.

Може десь і через мою байдужість страждає якась дитина?

Як на мене, смерть 2-річної Вероніки з Чернігівської області – це провина кожного, хто не звернув увагу і пройшов повз дитину, якій потрібна була допомога, хто чув плач у котрійсь із квартир багатоповерхівки і не подзвонив у поліцію, хто не зупинив маму в торговельному центрі, яка піднімає руку на своє маля.

ЖОРСТОКІСТЬ ПОРОДЖУЄ ЖОРСТОКІСТЬ

69% випадків сексуального насильства над дітьми в Україні здійснюється в домашніх умовах, в неповних сім'ях і над дітьми-сиротами.

Важливо відмітити, що найчастіше (а саме в 40-50% випадків) сексуальне насильство над дітьми чинять ті, хто "свої в хаті": це рідні або близькі друзі.

При цьому правозахисники одноголосні в думці, що офіційна статистика – це лише 40% від реальної картини.

Уся агресія, біль, злість, образа, які накопичуються в скривдженій дитині, не можуть обійтися без наслідків. Рано чи пізно, вони вирвуться назовні.

Статистика свідчить: 90% ґвалтівників та катів у дитинстві страждали від насилля та жорстокості.

Якщо дитина регулярно була свідком знущань з матері, вірогідність того, що вона спробує накласти на себе руки зростає у 6 разів!

А до побиття покійної Вероніки та Діанки часом докладався і 6-річний син вбивці.

До речі, мама дівчаток – вихованка дитячого будинку. І це ще одна болюча проблема нашого суспільства: випускники інтернатів здебільшого – це люди зі зламаною психікою і відсутніми цінностями.

Психологи і правозахисники вважають, що проблема насильства над дітьми – це біда неблагополучних бідних країн. Проте, ситуацію можна побороти в першу чергу ведучи роботу з дітьми. Адже якщо дітей виховувати в усвідомленні того, що їх ніхто не може скривдити – ми виростимо інше суспільство.

ДОСВІД ЗАКОРДОНУ

Шлях, який сьогодні може пройти Україна відносно боротьби з домашнім насильством не новий, – багато європейських країн і Сполучені Штати Америки свого часу мали аналогічну проблему.

Наприклад, Швеція в 1979 році першою у світі заборонила фізичне покарання дітей.

На сьогодні в країні криміналізовані усі форми домашнього насильства. До в'язниці можна потрапити навіть за невдало висловлені загрози. За порушення судової заборони на контакт "світить" штраф або до року в'язниці. За підняту на дитину руку можна отримати щонайменше штраф, щонайбільше – від півроку до 10 років в'язниці.

У Франції в грудні 2016 року вступили в силу поправки в закон, які забороняють будь-яке застосування насильства по відношенню до дітей: психологічне, фізичне, економічне та сексуальне.

Проте, караються тільки випадки з помітними і серйозними наслідками. Зокрема, якщо дитині менше 15 років, то за насильство відносно неї залежно від тяжкості наслідків можна отримати від 5 до 20 років в'язниці.

Якщо вік дитини більший за 15 років, то покарання може коливатися від 3 до 15 років.

ДЕ В УКРАЇНІ ШУКАТИ ДОПОМОГИ?

Якщо ви є свідком домашнього насилля, жорстокого поводження з дітьми, або ж самі є жертвою знущань – не варто боятися та зволікати. Існують організації, які допоможуть у цій біді.

Одна з таких – громадська організація "Ла Страда Україна", що займається питаннями захисту прав дітей, жінок, протидії торгівлі людьми та протидії насильству в сім’ї.

У випадку небезпеки вашому життю, фізичному чи психічному здоров’ю, телефонуйте на номер їхньої гарячої лінії 0 800 500 335/0 800 500 225. Вас не залишать без допомоги.

ДОБИТИСЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ ЗА БУДЬ-ЯКУ ЦІНУ

5-річна Діанка, яка досі лежить у лікарні, дуже налякана. Дівчинка жахається чоловіків. Медикам Діана розповідає, що Назар її не бив, а лише "виховував". На прохання продемонструвати, несамовито лупцює лікаря по руці.

Фахівці кажуть, що робота з психологічною травмою дитини займе багато часу і буде дуже складною.

[L]В жодному разі Діана не повинна повертатися в родину чи бути направлена в інтернат. Зараз найважливіше для неї – отримати кваліфіковану допомогу в реабілітаційному центрі, де дитину доглянуть, заспокоять і підтримають.

Надзвичайно важливо, щоб ця кричуща трагедія не стала черговою справою, яка забудеться.

Нелюди, котрі вбивають і знущаються, мають отримати заслужене покарання!

Працівники соціальних теж мають відповісти перед законом: всі до одного, хто своєю бездіяльністю дозволив статися трагедії.

А судова система повинна показати, що працює заради справедливості, а не безкарності.

Бо якщо навіть такі резонансні справи будуть "зливатися", то де тоді шукати справедливості тисячам жертвам насилля?

Валерія Татарчук, голова благодійного фонду "Твоя опора", спеціально для УП.Життя