Куди зникають використані батарейки і чому їм не місце на сміттєзвалищі

Чи знаєте ви, куди потрапляють використані батарейки від вашого пульта чи годинника?

У кращому разі – до спецбоксів, встановлених ентузіастами у під’їздах, магазинах та закладах харчування.

Потім вони роками лежать на складах.

Чому? В Україні їх не утилізують і держпрограми з їх переробки за кордоном нема.

Є гірший варіант – батарейки відправляють на сміттєзвалище разом з іншими побутовими відходами.

Чим це загрожує людям, чому до батарейок не варто ставитись байдуже та як ентузіасти змогли створити найбільшу волонтерську мережу зі збору батарейок в Україні, дізнавалась "УП.Життя".

ЧОМУ ВИКОРИСТАНІ БАТАРЕЙКИ НЕ МОЖНА ВЕЗТИ НА СМІТТЄЗВАЛИЩЕ

Кадмій, свинець і ртуть з батарейок просочуються разом з водою в ґрунтові води, розповідає еколог Ольга Денищик.

Звідти шкідливі для організму речовини потрапляють в рослини і тварин, згодом – на наш стіл.

Безконтрольне викидання батарейок під Одесою, 2017. Джерело: Культометр

– Рослини із водою "вбудовують" важкі метали як цеглинки у свої стебла, листя та гілки. Якщо ці рослини з’їсть корова, то метали "помандрують" у молоко.

Врешті-решт, людина важкі метали або вип’є або з’їсть. Важкі метали накопичуватись в організмі людини. Цей процес триває роками доти не набереться критична маса для того, щоб нанести удар по здоров’ю.

Наприклад, свинець впливає на нервову та імунну систему, а кадмій на підшлункову залозу та печінку.

ЧИ МОЖНА ПЕРЕРОБИТИ БАТАРЕЙКИ В УКРАЇНІ

За словами міністра екології Остапа Семерака, в Україні немає жодного підприємства, яке належно може утилізувати та переробляти батарейки.

Цільової держпрограми по збору батарейок теж немає. Ними займаються здебільшого еко-активісти та соціально відповідальний бізнес.

Найбільшою організацією зі збору батарейок в Україні є "Батарейки, здавайтеся!" – 1500 пунктів прийому.

Команда проекту "Батарейки, здавайтеся!"

Їхні бокси можна побачити у найбільших торгових мережах, офісах компаній, школах та багатоквартирних будинках.

"УП.Життя" поспілкувалася з ідеологинею та співзасновницею проекту Любою Колосовською.

ВБИВСТВО ЕКО-АКТИВІСТА

З 2011 року Люба влаштовувала в Дніпрі еко-події разом з друзями-айтішниками, Льошею Мальованим та Микитою-Августом Якименком.

Люба Колосовська

Тоді ж познайомилася з екологом Володимиром Гончаренком, який займався розслідуваннями щодо небезпечних відходів:

– Для цього він заснував свою лабораторію, розповідав, наприклад, про свинець на дитячих майданчиках, який призводить до проблем у дітей з нервовою системою, і як наслідок — гіперактивності і так далі. Мене це дуже зачепило, – каже дівчина.

У 2012 році Гончаренка вбили. Його вбивство пов’язують з професійною діяльністю.

За 4 дні до смерті він дав прес-конференцію про складування у Кривому Розі токсичного металобрухту, що транспортували та зберігали у місті з порушеннями законодавства.

Для Люби вбивство еколога "стало останньою краплею".

Друзі створили ініціативну групу і влаштовували соціальні акції, аби привернути увагу до його вбивства і розслідування, яким він займався.

Похорон Гончаренка. Фото: фонд "Демократичні ініціативи"

Ініціатива провалилася – кримінальну справу закрили, металобрухт прибрали.

Та ентузіасти свою справу продовжували.

Тоді ж львівський завод "Аргентум" заявив, що збиратиме батарейки і перероблятиме за свій кошт.

Ініціатори еко-руху втішилися, зробили дизайн, почали кампанію, як встановити пункти збору батарейок в офісі, і шукали однодумців у "ВКонтакті".

ТОННА БАТАРЕЙОК НА МІСЯЦЬ

Спочатку активістам здавали по 5-10 кілограмів батарейок на місяць.

Через 6 років приносять уже 1 тонну на місяць.

Спершу Люба зберігала принесені батарейки в офісі компанії, де раніше працювала.

– Там був наш перевалочний пункт. Проект почав рости, як на грибах. Люди писали із різних міст та областей. Вони почали відкривати у своїх регіонах пункти.

Коли батарейок накопичилось забагато, їх почали зберігати в гаражі знайомого велосипедиста.

Поступово у кожному обласному центрі з’явився свій координатор.

ЯК ЗБИРАЮТЬ БАТАРЕЙКИ

Люди відкривають пункти в школі, офісі, під’їзді.

Коли батарейки накопичуються, їх привозять на перевалочний пункт: це переважно обласні центри, але є й у інших містах області.

Далі координатор домовляється про доставку батарейок на центральні склади – у Києві та Дніпрі. Там наразі 50 тонн.

– В нас постійно проблема з тарою – спецтара дуже дорога.

Зараз ми пересипали батарейки в класні бочки від монет Нацбанку України, – розповідає Люба.

ПЕРЕЛОМНІ МОМЕНТИ

Згодом в організації трапилось два переломні моменти:

Спершу завод "Аргентум" сказав, що переробка збиткова і приймати батарейки не буде.

– З'ясувалось, що на заводі з батарейками просто експериментували, щоб зрозуміти, чи можна зробити переробку прибутковою.

Ми тоді були наївні і не розуміли, що батарейки бувають восьми типів – і кожен потребує окремого обладнання і заводу. У 2015 році ми перестали відправляти туди батарейки.

В "Аргентумі" "УП Життя" розповіли, що у вересні 2011 року на заводі запустили дослідну дільницю, де переробляли сольові та лужні батарейки.

Але через економічну недоцільність переробку зупинили два роки тому.

Волонтерський збір батарейок проекту "Батарейки, здавайтеся!"

– Переробка батарейок збиткова, у всьому світі вона дофінансовується.

Ми плануємо і далі переробляти батарейки, але коли це буде, не можу сказати. Переробка зупинена, але збір батарейок продовжується. Вони лежать посортовані на складі і під наглядом, – каже заступник директора ДП "Аргентум" Тарас Когут.

ЗВІДКИ "БАТАРЕЙКИ" БЕРУТЬ КОШТИ

Другим переломним моментом проекту стала перезавантаженість: постійно дзеленчав телефон, потрібен був координатор логістики, Любині друзі, з якими вона створила проект, повернулись в ІТ.

– У мене стався нервовий зрив. Потрібно було терміново щось робити, інакше справу довелося б закрити, – розповідає засновниця.

Тому у 2015 році "Батарейки, здавайтеся" запустив спільнокошт і зібрав 200 тисяч гривень – за них найняли перших співробітників.

До цього проект два роки існував за гроші засновників.

– Стало зрозуміло, що фінансування від людей, а не за кошти грантів та спонсорів – правильно для громадської організації.

Потім з таким сильним фронтом добре йти кудись у міністерство чи Верховну Раду і лобіювати якісь реформи, бо за тобою стоять люди, які тебе підтримують. І ти уже не один, як Гончаренко. Ми досі так фінансуємось, – каже Люба.

Нині у команді "Батарейки, здавайтеся!" разом з бухгалтером – п’ятеро людей.

Собівартість проекту виросла до 100 тисяч гривень на місяць – сюди входить логістика батарейок і зарплати.

– В майбутньому хочемо найняти людей, які займатимуться державною реформою, але поки що критично бракує коштів. Часто фінансово допомагають айтішники. Якось IT-компанія перерахувала нам 30 тисяч гривень. За них ми купили бочки для зберігання батарейок, – каже Люба.

СКІЛЬКИ В УКРАЇНІ БАТАРЕЙОК

Зараз в Україні збирають на переробку 1% від усіх батарейок, каже Люба:

– За білою статистикою, ввозять 3250 тонн батарейок на рік. Якщо говорити про чорний ринок, то до числа офіційно ввезених слід додати ще 50-100%.

Найшкідливіші – ртутні батарейки, нікель-кадмієві акумулятори (містять кадмій) та цинкові батарейки із вмістом свинцю.

У них це написано на упаковці – свинець. Такі батарейки шкідливі, бо містять важкі метали.

Виробники поступово прибирають їх зі складу, але решта компонентів батарейок все одно токсичні при потраплянні у землю.

ЯКА ЩЕ КОРИСТЬ ВІД ПЕРЕРОБКИ БАТАРЕЙОК

Після переробки до 98% добутих з батарейок складових можна використати знову.

– Коли збираємо батарейки, мова йде й про збереження природних ресурсів. Щоб добути марганець і цинк для виробництва нової батарейки, треба створити купу курганів мертвої землі, копаючи місця, де їх видобувають. Якщо під час переробки їх добудуть з використаних батарейок – екологічний слід буде меншим, – каже дівчина.

ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ В ЄВРОПІ

У Європі за переробку батарейок відповідають виробники та імпортери, розповідає Люба.

Вони перераховують частину прибутків з продажу організації розширеної відповідальності виробників.

Це означає, що виробники відповідають за збір та утилізацію своєї продукції.

– Держава не бере гроші за утилізацію сміття – це корупційна, неефективна схема. Роль держави – проконтролювати ці організації, щоб вони зібрали, наприклад, 5% свого імпорту та переробили.

Якщо компанії цього не зроблять – їм заборонять продаватись на ринку і можуть оштрафувати, – пояснює еко-активістка.

"Батарейки, здавайтеся!" намагаються запровадити в Україні європейську схему, де виробники або імпортери батарейок платять певний відсоток залежно від своєї частки на ринку.

В Україні це складно зробити, додає Люба, бо наразі немає даних, яка у кого частка.

Учасники проекту також спільно з Мінрегіоном та Мінекології разом з експертами з ЄС долучилися до створення законопроекту "Про батарейки, батареї та акумулятори".

– Нам пощастило, що подарували з Європи правильний законопроект. Закон –тільки перший крок, але це не означає, що після його ухвалення у нас з’явилась система збору й переробки батарейок.

Він має диктувати, скільки % має зібрати той чи інший імпортер, але для цього потрібно створити інформаційну систему, скільки в Україну ввезли, скільки треба переробити, які органи будуть це контролювати – на це піде кілька років.

ЯК ПОЄДНАТИ ФОТО НЮ І ВИКОРИСТАНІ БАТАРЕЙКИ

– В Україні батарейки не виробляють – їх імпортують. Тому ми пішли до імпортерів й пропонували інвестувати частину коштів від прибутку в утилізацію батарейок, – пояснює Люба.

Щоб привернути увагу до проблеми, еко-активістки у 2016 році фотографувалися оголеними на фоні використаних батарейок.

Після такої фотосесії деякі імпортери самі вийшли на зв’язок.

– Десь рік тривали наші переговори. Деякі імпортери стали в позу, що будуть діяти лише, коли буде закон. Але знайшлись ті, які разом з нами готові робити щось зараз.

Імпортери, переговори, червень 2018

КІЛЬКА КОПІЙОК ЗА 1 БАТАРЕЙКУ

Наразі будувати в Україні компанію з переробки батарейок не вигідно – найперше через те, що замало батарейок для переробки. Для інвесторів важлива рентабельність.

– Тому спочатку відправлятимемо батарейки у Європу, де є досвід і готові рішення, а потім, коли будуть великі об’єми зібраних батарейок і дотації від держави – на ринку знайдуться гравці, – аргументує Люба.

Найкращим варіантом для утилізації батарейок в організації вважають німецький завод Redux.

Щоб утилізувати 50 тонн зібраних батарейок, за підрахунками активістів, потрібно близько 1 мільйона гривень.

Тобто одна батарейка коштуватиме кілька копійок.

– Це найкраща пропозиція, яку ми знайшли у Європі. Переробка там коштує 350 євро за тонну. З упакуванням, та перевезенням виходить 750 євро за тонну. На заводі в Росії переробка батарейок коштує 500 доларів за тону.

Навіть якщо активісти зберуть потрібну суму, потрібно щонайменше ще 9 місяців, щоб оформити процедуру перевезення батарейок за кордон:

– Ми були такі ж наївні, як і всі – збирали, а що далі – невідомо.

Переробка батарейок дорога – за неї треба платити заводу. Він не заробляє на цьому гроші.

Батарейки з часом течуть. Коли в них зруйнується оболонка, переробити їх та дістати той же марганець чи цинк буде неможливо.

Також їх не можна буде відсортувати. Тому час для нас дуже важливий.

Марія Іващук, журналіст, спеціально для УП.Життя