"Нещасні слабаки, зупиніться, щоб підбити підсумки свого нікчемного існування" – відео TED

– Я б хотів, щоб усі ви зупинились на мить, ви, нещасні слабаки, і підбили підсумки свого нікчемного існування, – під загальний сміх у залі розпочав свою лекцію TED письменник та співзасновник енергозберігаючого руху Година Землі Найджер Марш.

Лекцію уже переглянули більше 4 мільйонів разів.

Також ж була порада Святого Бенедикта своїм учням у V столітті.

Коли Найджелу виповнилося 40, він теж вирішив їй слідувати:

– До цього я був типовим корпоративним бійцем: забагато їв, забагато пив, надто тяжко працював і нехтував своєю родиною.

Тож він вирішив, що спробує і докорінно змінить своє життя.

Серед усього чоловік вирішив спробувати вирішити делікатне питання балансу між роботою і особистим життям.

Тож він відійшов від роботи і провів рік вдома з жінкою і чотирма малими дітьми.

– Але все, що я дізнався про баланс між роботою і приватним життям того року, це те, що мені доволі просто балансувати між роботою та життям, коли не маю жодної роботи.

Тож я повернувся на роботу, і я провів наступні сім років, силуючись досягти, вивчаючи та пишучи про баланс між роботою та приватним життям.

Ось чотири головні спостереження, які Найджел побачив за ці роки. Далі його пряма мова.

1. ЯКЩО СУСПІЛЬСТВО БАЖАЄ ХОЧ ТРОХИ ПРОСУНУТИСЬ В ВИРІШЕННІ ЦЬОГО ПИТАННЯ, НЕОБХІДНЕ ЧЕСНЕ ОБГОВОРЕННЯ

Фото: shirotie/Depositphotos

Проблема в тому, що так багато людей говорять ще більше нісенітниць про баланс між роботою і особистим життям.

Всі розмови про гнучкий графік роботи або вільний стиль одягу по п'ятницям, чи можливість декретної відпустки для батька лише відволікають увагу від головної проблеми.

А саме: певна робота чи кар'єрний вибір абсолютно несумісні з повноцінним залученням, на постійній основі до життя молодої сім'ї.

Перший крок вирішення будь-якої проблеми – визнання реалій, в яких ви опинились.

Багато тисяч людей проживають життя, повне тихого, пронизливого відчаю, де вони працюють довгі виснажливі години на ненависних роботах, щоб могли купляти непотрібні речі, щоб вразити людей, які їм не подобаються.

Можливість приходити на роботу в джинсах і футболці по п'ятницях насправді не вирішує проблеми.

2. ПОТРІБНО ЧЕСНО ВИЗНАТИ: УРЯДИ І КОРПОРАЦІЇ НЕ СТАНУТЬ ВИРІШУВАТИ ПРОБЛЕМУ ЗА НАС

Фото: AllaSerebrina/Depositphotos

Слід припинити озиратись, взяти контроль та відповідальність за спосіб життя, що ми хотіли б вести.

Якщо ви не проектуєте свого життя, хтось інший спроектує його за вас.

І вам, можливо, не сподобається їхнє уявлення про баланс.

Особливо важливо ніколи не довіряти відповідальність за якість свого життя комерційній корпорації.

Я зараз говорю не лише про погані корпорації, які називаю "скотобійнями" людських душ. Кажу про всі компанії.

Комерційні компанії від початку призначені одержувати від вас все, що тільки зійде їм з рук. Це їх природа, це закладено в їх ДНК.

З одного боку, обладнати дитячий куточок на роботі – чудово, але з іншого – це означає, що ви проводитимете більше часу в клятому офісі.

Ми повинні взяти відповідальність за встановлення і дотримання розмежування, якого ми прагнемо в наших життях.

3. МИ МАЄМО БУТИ ДУЖЕ ОБЕРЕЖНИМИ, ОБИРАЮЧИ ЧАСОВУ ШКАЛУ, ЗА ЯКОЮ ОЦІНЮВАТИМЕМО НАШ БАЛАНС

Фото: Elnur_/Depositphotos

Перед тим, як повернутись на роботу, провівши рік вдома, я сів і склав детальний, покроковий опис ідеального збалансованого дня, якого прагнув.

Вийшло на кшталт цього:

• Прокинутись добре відпочилим, після хорошого нічного сну
• Зайнятись сексом
• Погуляти з собакою
• Поснідати з дружиною і дітьми
• Знову зайнятись сексом
• По дорозі в офіс завезти дітей в школу
• Попрацювати три години
• Пограти з другом в спортивну гру в обідню перерву
• Попрацювати ще три години
• Зустрітись з товаришами в пабі для підвечірньої пиятики.
• Поїхати додому до вечері з дружиною і дітьми.
• Помедитувати з-пів години
• Зайнятись сексом
• Погуляти з собакою
• Знову зайнятись сексом
• Лягти спати (Оплески)

Як часто, на вашу думку, мені випадає такий день? Потрібно бути реалістами.

Неможливо встигнути зробити все це за один день.

Нам треба розтягти часові рамки, за якими ми оцінюємо збалансованість в нашому житті, але ми маємо розтягувати їх, не потрапляючи в пастку типу: "Я заживу повним життям, коли вийду на пенсію, коли діти залишать дім, коли дружина розлучиться зі мною, коли погіршиться здоров'я, і коли не залишиться ні товаришів, ні зацікавлень".

День надто короткий і "після виходу на пенсію" – це дуже не скоро.

Повинна бути золота середина.

4. МИ МАЄМО БРАТИСЯ ЗА РІВНОВАГУ ВРІВНОВАЖЕНО

Фото: Furtaev/Depositphotos

Знайома прийшла до мене і сказала: "Найджел, я прочитала твою книжку. Я зрозуміла, що моє життя цілковито розбалансоване. Воно повністю підкоряється роботі.

Я працюю по 10 годин на день, і в дорозі 2 години щодня. Всі мої стосунки зазнали краху.

В моєму житті немає нічого, крім роботи. Тож я вирішила серйозно взятись і розібратись з цим. І записалась в тренажерниу залу".

Я не хочу глузувати, але бути підтягнутим офісним щуром 10 годин на добу, не більш врівноважено, просто більш підтягнуто.

Фізичні вправи, звісно, мило, однак у житті є й інші важливі сторони.

Є інтелектуальна сторона, емоційна, є духовна.

Щоб знайти рівновагу, ми маємо приділяти увагу усім цим сферам, а не виконувати лише 50 згинань для пресу.

Мені кажуть: "Друже, я в біса не маю часу навіть на вправи, ти ж хочеш, щоб я ходив до церкви і телефонував матері".

І я розумію, як це лякає.

Але випадок кілька років тому відкрив мені іншу точку зору.

Моя дружина подзвонила мені в офіс і сказала: "Найджел, тобі треба забрати нашого молодшого сина, Гарі зі школи", оскільки того вечора вона з трьома іншими дітьми мала бути деінде.

Тому того дня я пішов з роботи на годину раніше і підібрав Гарі біля воріт школи.

Ми прогулялись пішки до місцевого парку, погойдались на гойдалках, пограли в якісь смішні ігри.

Потім я повів його на пагорб, до тамтешнього кафе, і ми розділили піцу до чаю, а потім спустились з пагорба до нашого будинку, я викупав його і вдяг в піжаму Бетмена.

Потім прочитав йому главу з "Джеймс та гігантський персик" Роальда Даля і вклав його в ліжко, закутав ковдрою, поцілував його чоло й сказав: "Добраніч, друже".

Коли я виходив з його кімнати, він гукнув: "Тато?". Я запитав: "Що, друже?".

Він сказав: "Тату, це був найкращий день всього мого життя!".

Але я нічого не зробив, не звозив у Діснейленд і не купив Плейстейшн.

Дрібниці дуже важливі. Досягнення більшої рівноваги не значить кардинального перевороту вашого життя.

З найменшими внесками у правильних місцях ви можете радикально змінити якість ваших стосунків та життя.

Це може змінити наше суспільство.

Якщо достатньо людей зроблять це, ми можемо змінити суспільне визначення успіху від примітивно-спрощеної ідей про перемогу того, в кого більше грошей, до більш обміркованого й збалансованого уявлення, як має виглядати добре прожите життя.