Змінити країну: три історії молоді, які стали держслужбовцями у міністерствах

Очільниця благодійного фонду "Таблеточки", начальник управління страхової компанії та помічник адвоката покинули свої посади, щоб стати держслужбовцями.

Кожен з них намагається змінити свій сектор – медицину, права людей з інвалідністю чи провести децентралізацію.

Чому ці люди пішли у чиновники і чим там займаються, вони розповіли УП.Життя.

ІРИНА ЛИТОВЧЕНКО

гендиректор Директорату стратегічного планування та євроінтеграції міністерства охорони здоров'я

Ірина Литовченко раніше очолювала відомий благодійний фонд "Таблеточки", який займається лікуванням дітей з онкологією, а тепер керує Директоратом стратегічного планування у Міністерстві охорони здоров’я.

Новий держслужбовець каже, що їй набридло стояти з плакатом біля міністерства, і вона вирішила спробувати працювати на "цьому боці барикад".

Допомогли прийняти рішення прозорий конкурс, гідна зарплата і можливість змінювати українську медицину на краще.

***

Я працюю в міністерстві вже п’ять місяців. Але насправді почала раніше: як тільки дізналася про результати конкурсу.

За цей час ми встигли налагодили роботу з представництвом ЄС в Україні, адже багато часу євроінтеграційними процесами ніхто не займався.

Потихеньку починаємо переймати все те хороше, що є в Європі, у нашу медицину.

Зміни, які передбачає угода з ЄС у напрямку громадського здоров’я, максимально впливають на щоденне життя людини.

Одне з найважливіших нововведень – абсолютно нова система забору крові і безпечних переливань донорської крові. У нас є з цим величезна проблема.

На сьогодні в Україні маємо більше 400 лабораторій, які приймають кров і здійснюють переливання.

Наприклад, в мільярдному Китаї таких лабораторій всього 800.

Через надмірну розгалуженість в нас не вистачає ані потужностей, ані апаратури, ані реактивів, ані людського ресурсу для повноцінної ретельної перевірки крові.

У нас величезна проблема з інфікованою кров’ю, яку переливають.

Особливо багато таких випадків на Харківщині та Дніпропетровщині, куди прибувають багато поранених бійців АТО, і їм активно жертвують кров донори. Це також
велика проблема для онкохворих, яким постійно роблять переливання.

Наприклад, дуже багато хворих на рак дітей, інфікованих гепатитами, іншими інфекціями.

Це страшно, адже дає суттєві ускладнення під час лікування.

Тому замість широкої системи переливання ми виберемо 6 регіональних центрів, оснастимо їх за фінансової підтримки ЄС найякіснішим обладнанням, реагентами і будемо впевнені, що кров, яка пройшла через ці центри, буде безпечною.

Фото: 05366

Наступний великий блок, заради якого я приходила в міністерство в тому числі – трансплантація.

Велике щастя, що у Верховній Раді проголосували за законопроект про трансплантацію, і відповідно до вимог ЄС, ми маємо забезпечувати безпеку тканин і клітин, які пересаджуватимуть.

Цього та наступного року створюватимуть великий національний реєстр донорів, а також трансплантаційне бюро.

В усіх регіонах працюватимуть трансплант-координатори, які спілкуватимуться з родичами, допомагатимуть погодитись на те, щоб органи померлого віддали на трансплантацію.

І трансплантація кісткового мозку – це для онкохворих. Потреба в цьому дуже велика.

Минулого року ми для трансплантації кісткового мозку і органів українцям відправили за кордон більше 600 мільйонів гривень.

Хочеться, щоб ці гроші використовували в Україні і наші лікарі навчилися допомагати своїм громадянам.

Для цього нам потрібно дооснастити лікарні, створити регіональні трансплантаційні центри. Поки це робить тільки Київ, але вже у Львові обласна адміністрація виділила гроші на будівництво трансплантаційного центру.

Потрібно працювати над освітою медиків, щоб вони робили все безпечно для пацієнтів.

ОЛЕКСІЙ КРАСНОЩОКОВ

державний експерт Директорату захисту прав осіб з інвалідністю у Міністерстві соціальної політики

Олексій Краснощоков раніше працював у страховій компанії начальником управління.

Потім почав займатися забезпеченням протезами поранених бійців АТО.

На протезах він ходить з дитинства, тому про особливості штучних кінцівок та реабілітації знає не з чуток.

Олексій організував ГО "Підмога.інфо", яка брала участь у налагодженні системи забезпечення сучасними протезами.

Організація була партнером у проекті навчання вітчизняних фахівців у провідних протезистів та реабілітологів Канади, США та Німеччини.

Завдяки цьому, переконує Олексій, українські фахівці є не гіршими за закордонних колег, а технології протезування в Україні відповідають сучасним стандартам.

За принципову позицію його називали ворогом міністерства соцполітики №1, а тепер він прийшов сюди працювати.

***

Зараз люди уявляють міністерство як інституцію, що знаходиться нагорі та розподіляє віртуальні гроші, а проста людина не може достукатися до конкретного фахівця.

Нині це безлика система. Є чиновник в кабінеті, який не бачиться з людьми, а від його підпису залежить розподіл фінансових потоків.

Реформа має зробити держслужбу відкритою та доступною для громадян – коли людина може подати заявку, піти на держслужбу і сама зайняти місце чиновника. І вже працювати так, як вона хотіла б, щоб він працював.

Громадський діяч – людина, яка стоїть під міністерством, б’є в барабани і вимагає змін.

Ця людина ні за що не відповідає, не погоджує проекти нормативних документів.

Це потрібна роль, але мені здалося, що цього замало. Якщо критикую міністерство, то маю запропонувати альтернативу. Тому прийшов сюди працювати.

Зараз головне для тих, хто почав здійснювати зміни – аналіз поточної ситуації та складання середньострокових планів на майбутнє – на 3-5 років. Згодом – визначення контрольних точок і виконання.

У людей з інвалідністю кілька глобальних проблем, які потрібно вирішувати.

Необхідна допомога при працевлаштуванні. Коли роботодавець приходить до Центру зайнятості і просить "юриста з інвалідністю", йому дадуть або просто перелік людей з інвалідністю, або перелік юристів.

А потрібно, щоб був саме список професіоналів з інвалідністю. Таку систему поки почав впроваджувати один з приватних сайтів, який ввів у анкету пошуковика графу "Інвалідність".

Ми повинні досягнути того, щоб такий перелік був у Держслужбі зайнятості.

Зараз ми працюємо з Мінрегіонбудом, бо проблемою є й архітектурна доступність.

Фото: Depositphotos

Перевіряємо архітектурну доступність у регіонах, розробляємо нові проекти, наприклад, малі групові будинки для дітей з інвалідністю.

Проводиться моніторинг, створюють комітети доступності в кожній області.

Зараз уповноважена Кабміну з прав осіб з інвалідністю створюватиме свою мережу, будуть її представники на місцях, які теж відстежуватимуть наявність і якість доступного середовища.

В Україні є проблеми доступу людей з інвалідністю до освіти. Такі діти, якщо й дістануться до школи, зайти туди не зможуть.

А якщо у малюка ментальні проблеми чи потрібні понаднормові перерви, чи ще особливі умови – наприклад, дитина незряча – це теж треба враховувати.

Поки такої доступності немає. Але нині відбуваються зміни і вже створюють опорні, доступні для дітей з інвалідністю школи. Це теж робота на багато років.

Плануємо заміну інтернатів. У нас за кілька років інтернатів не буде взагалі. Не буде цих жахливих установ з сотнями дітей, які перебувають у нелюдських умовах.

Фото: miaistok.su

Для дітей з інвалідністю створять малі групові будинки. Там перебуватиме до десяти дітей, з якими працюватимуть вихователь, лікар і вчитель.

Прототип такого будинку вже працює в Дніпропетровській області. Ми вже розробили прототип креслення установи – ескіз, над яким зараз працює міністерство будівництва та регіонального розвитку.

Вони робитимуть проект, потім зводитимуть будинок. І ще будуть дитячі будинки сімейного типу: вони не будуватимуться, просто держава купуватиме сім’ям, які приймають дітей, нові будинки.

ЮРІЙ КОТОК

державний експерт експертної групи адміністративно-територіального устрою у Мінрегіоні

Юрій хотів працювати експертом з адміністративно-територіального устрою, адже захоплювався цим зі шкільних років.

До того, як прийти у держслужбу, працював помічником адвоката Ірини Іващенко у адвокатському бюро "Іващенко Ірини" (в Рівному).

Життєве кредо – ніколи не припиняти рух і не здаватися у складних ситуаціях.

На нову держслужбу у міністерство прийшов, щоб вдосконалити життя кожного за допомогою реформи адміністративно-територіального устрою.

***

Зараз адміністративно-територіальний устрій України нагадує хаос. Навіть нема спеціального закону, який регулює цю сферу.

Неврегульовані навіть елементарні речі: наприклад, немає чіткого визначення, що є село і місто.

Є селища міського типу – як Пісочин на Харківщині – з чисельністю населення більше 20 тисяч, а є міста – як Угнів на Львівщині – з кількістю людей трішки більше тисячі. А від статусу населеного пункту залежить бюджетне фінансування.

У парламенті уже є законопроект про засади нового адміністративно-територіального устрою.

Одна з основних змін – новий підхід до визначення поняття району. Зараз їх 490.

Закладається, що мінімальна кількість населення району повинна становити не менше 150 000 людей. Зараз це далеко не так.

Так передбачається об'єднання районів та скорочення їх кількості. Це і впорядкує систему, і зекономить державі значні кошти.

Адже утримувати одну райадміністрацію дешевше, ніж 5-6.

Децентралізація і процес об’єднання тергромад передбачає передачу значної частини повноважень на місця.

Ті повноваження, які зараз мають райради, райадміністрації, у більшості випадків передадуть в громади.

Після завершення реформи децентралізації люди не їздитимуть за довідками чи іншими документами в район, а всі ці послуги надаватимуть на місці.

Приклад реалізованих змін – утворення у маленьких населених пунктах центрів надання адміністративних послуг. Їх створюють не тільки у містах та райцентрах, а й в сільських та селищних територіальних громадах.

Якщо велика кількість повноважень передають на місця, навіщо утримувати чисельні апарати райадміністрацій чи райрад?

Головна ідея – передача послуг ближче до людей і економія ресурсів.

Коли я прийшов на посаду, зрозумів, що адміністративний устрій України не можна змінити за помахом чарівної палички – одним чи двома актами.

Зрозумів, як багато у цьому деталей і підводних каменів. Але впевнений: адміністративно-територіальний устрій необхідно змінювати терміново.

Оксана Вітер, журналістка ГО "Інтерньюз-Україна", проект ЄС "Підтримка стратегічних комунікацій та інформування про реформу державного управління", для УП.Життя

Матеріал опубліковано в рамках проекту ЄС "Підтримка стратегічних комунікацій та інформування про реформу державного управління", що співпрацює із Кабінетом Міністрів України в інформуванні українців про одну з ключових українських реформ. Проект втілює ГО "Інтерньюз-Україна".

Титульні фото: Depositphotos