Чим шкідливі хутрові ферми для людей та довкілля: українські приклади

У 13 європейських країнах законодавчо заборонили хутрові ферми, інші члени ЄС обмежують це виробництво.

Іноземні виробники хутра почали переміщати свої комплекси в Україну через тутешній слабкий екоконтроль.

А що українці? Петиція за заборону хутрових ферм зібрала рекордну кількість голосів на сайті Верховної Ради.

Нардепи утворили робочу групу з представниками Кампанії ХутроOFF, щоб написати на подати відповідний законопроект.

Але поки вони працюють над документом (попереду ще проходження комітетів), хутрові ферми ростуть в геометричні прогресії.

Якщо погодять заявки голландських і данських хутровиків, подані цьогоріч, обсяг хутрових ферм в Україні збільшиться одразу вдвічі: з 620 тисяч забитих тварин на рік до понад 1 мільйона 300 тисяч тварин на рік.

Фото: PETA

Кожен проект такої ферми має отримати згоду на місцевих громадських слуханнях – це інструмент, за допомогою якого українці можуть зупинити навалу хутровиків.

Але, як правило, селяни думають про короткострокові вигоди на кшталт нечисленних робочих місць, і геть не поінформовані про шкоду хутрового виробництва для їхнього здоров’я та довкілля.

То в чому проблема?

Навіть за лояльним українським законодавством, хутрові ферми від 3000 звірів відносять до об’єктів підвищеної екологічної небезпеки. А іноземні хутровики планують відкривати звіроферми до 100 разів більше.

Наприклад, у с. Лешнів Львівської області данський бізнесмен запланував комплекс, розрахований на 300 000 норок, а у с. Сінгури Житомирської області голландець хоче мати ферму на 100 000 тварин.

ЗАБРУДНЕННЯ ВОДИ

Наразі в Україні офіційно працюють 37 хутрових ферм.

За даними Держстату, понад 95% хутрових тварин, яких забивають в Україні заради хутра – норки.

У їхніх відходах – висока концентрація азоту й фосфору. Надлишок азоту й фосфору – одна з найпоширеніших форм забруднення води.

Фото: Wikipedia

У разі неправильного поводження з відходами хутрових ферм хімічні речовини з них забруднюють місцеві водні системи, стікаючі в ґрунти та просочуючись у ґрунтові води.

За достатніх обсягів азоту й фосфору відбувається евтрофікація ("цвітіння") водойм, що знижує рівень кисню й призводить до мору риби.

Мешканці с. Шульгівка Дніпропетровської області, де діє норкова ферма, постійно проводять експертизи води, і за два роки діяльності ферми зафіксували забруднення не лише поверхневих вод, а і ґрунтових.

Якщо динаміка забруднення збережеться, то упродовж 6 років колодязі поблизу цієї ферми стануть непитними.

ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯ

На прикладі хутрових ферм в селах Ковалин, Сінгури, Шульгівка бачимо, що послід норок в Україні викидається на найближчі поля.

Площа незаконних звалищ сягає декількох гектарів і неодноразово зафіксована місцевими мешканцями.

Окрім газів, що виділяються з посліду хутрових тварин, істотне забруднення повітря відбувається під час спалювання трупів тварин – доволі поширеного методу утилізації.

Фото: Animal Legal Defense Fund

Серед цих забруднюючих речовин можуть бути чадний газ (CO), оксиди азоту (NOx), діоксин сірки (SO2), хлоридна кислота (HCl), леткі органічні речовини (VOC), діоксини, зважені частинки та важкі метали.

Єврокомісія вважає забруднення повітря однією з головних екопроблем дублення, адже в межах стандартних операцій цього процесу виділяються токсичні і пахучі речовини.

ЗАБРУДНЕННЯ ҐРУНТІВ

Українські родючі чорноземи, якими так пишаються українці, і які дійсно є багатством нашої країни – під особливою небезпекою через роботу хутрових ферм.

Світовий банк відносить хутрові ферми до п’ятірки найгірших виробництв на планеті з точки зору забруднення ґрунтів важкими металами.

Науковці Інституту агроекології і природокористування НААН України наголошують, що тваринні ферми продукують велику кількість відходів (гній, послід, сеча), які знижують родючість грунтів.

"При внесенні високих доз гною в ґрунт відбувається зафосфачування ґрунтів та забруднення їх важкими металами, що доведено нашими власними дослідженнями на селітебних територіях сільських населених пунктів України", – зазначають в НААН України. – "Результатом такого "удобрення" сільськогосподарських культур є зниження родючості ґрунтів".

Хутро обробляють їдкими й часто токсичними хімікатами, небезпечними для людського здоров’я.

Фото: Fur Free Alliance

Після забою тварин через удушення в газових камерах, смертельної ін’єкції, ламання ший або анального чи геніального електрошоку на хутрових фермах з їхніх тіл знімають шкіру – іноді тварина при цьому все ще притомна.

Після цього шкуру тварини відправляють на дублення та іноді подальшу обробку – фарбування, відбілювання тощо.

Поширеними речовинами для дублення шкур є формальдегід і хром – обидві входять до переліків канцерогенів та токсинів, шкідливих для здоров’я людей.

Серед інших речовин, які використовують або виділяють у процесах дублення й фарбування, та які є у переліках токсичних хімікатів – алюміній, аміак, хлор, хлорбензол, мідь, етиленгліколь, свинець, метанол, нафталін, сульфатна кислота, толуен і цинк.

Чим шкідливі ці речовини у процесах дублення й фарбування? Для перегляду скористайтеся стрілочками

Формальдегід можуть використовувати для захисту фолікул хутра під час дублення або фарбування.

Входить до всіх ключових списків токсичних речовин, зокрема до Переліку токсичних викидівTRI.

За даними Міжнародного агентства з дослідження раку (IARC), ця речовина може викликати рак.

Ключовий елемент у процесі "хромового дублення".

Хром вважають токсичним, а в деяких формах – і канцерогенним.

Він входить то Переліку токсичних викидів TRI, списку AAFA-RSL та Каліфорнійської пропозиції 65 – списку хімічних речовин, відомих як такі, що викликають рак або репродуктивні дефекти.

Етиленгліколь, свинець і толуен використовують у виробництві хутра, вони відомі токсичною дією на розвиток людського організму та репродуктивну систему як жінок, так і чоловіків.

Це лише деякі приклади хімічних речовин, що використовують у дубленні й фарбуванні хутра. Дублення – обов’язковий процес у виробництві одягу з хутра, оскільки запобігає гниттю органічного матеріалу.

ПОРІВНЯННЯ ШКОДИ ШТУЧНОГО ТА НАТУРАЛЬНОГО ХУТРА

Заборона виробництва натурального хутра в цивілізованих країнах активно триває два останніх десятиліття, адже людство знайшло достатньо альтернатив – набагато етичніших та екологічніших.

Вплив на екологію штучного та натурального хутра порівняла у своєму дослідженні незалежна нідерландська компанія CE Delft, що упродовж 40 років надає консалтингові послуги в сфері розробки інноваційних рішень екопроблем.

Організація CEDelft розробила аналіз життєвого циклу (LCA - LifeCycleAnalysis) тваринного хутра на прикладі норок, який дозволив визначити вплив на довкілля на різних етапах його виробництва.

За абсолютною більшістю порівнюваних показників, екологічна перевага – на боці штучного хутра. Натуральне хутро по 18 з 19 показникам поступається своїм альтернативам.

***

Бізнесмени, що планують відкрити хутрові ферми в Україні, часто кажуть про дві переваги для місцевих мешканців: робочі місця та надходження в місцеві бюджети.

Умови праці. Робочі місця на хутрових фермах, як правило, для некваліфікованих працівників. Селянам не довіряють керівництво, а лише чорну роботу: забиття тварин, прибирання посліду, спалювання трупів.

Фото: abeatingheart.ca

Шеди, в яких утримують тварин, зазвичай не мають стін, а лише дах, тому взимку працівники, що прибирають за тваринами, мають проводити значну частину часу на холоді, а влітку – на спеці.

За інформацією селян, які вже мають хутрову ферму поблизу, працювати понад 2 місяців при таких умовах праці витримують одиниці.

Сморід і токсичні речовини спричиняють у працівників мігрені, розлад сну, алергічні реакції та хвороби шляхів дихання.

"Переваги" для місцевих бюджетів. Упродовж останніх чотирьох років хутровий бізнес в Україні демонструє падіння і збитковість, при тому, що обсяг забитих тварин зростає.

Це може означати, що вони працюють в тіні, ухиляючись від сплачення податків у місцеві бюджети.

[L]При цьому забруднення поверхневих та ґрунтових вод, зменшення родючості ґрунтів нестиме за собою значні фінансові втрати для громади.

Очищення водойм і колодязів може ніколи не відбутися через крихітні бюджети селищ, а важкі метали залишаються в ґрунті упродовж століття.

Ми спостерігаємо, що сусідство хутрової ферми через його неекологічність та сморід, що може розповсюджуватися на декілька кілометрів, знижує вартість будинків селян.

Чим ближче будинок до хутрової ферми – тим більше падає його вартість.

Павло Вишебаба, для УП.Життя