Люди Z. Якою є нинішня молодь, як з нею спілкуватися та до чого готуватися

Британська журналістка і дослідниця Хлоя Комбі розповіла про покоління Z, можливості блогінгу і здорові стосунки з новими медіа.

Комбі завітала до України, аби в рамках спільного проекту Українського католицького університету, UNICEF Ukraine та Practicum провести тренінг з комунікацій щодо залучення молоді до соціальних змін.

Ми записали конспект її лекції.

Хто вони – покоління Z?

Це ті, кому сьогодні 13-23. Це перше покоління, життя якого повністю пов’язане із смартфонами, перебуванням онлайн і соцмережами.

Фото: nejron/Depositphotos

У кожного покоління є своя "професія мрії": у різні часи це були астронавт, футболіст, модель чи актор…

Сьогодні для 14-річних така професія – ютубер.

Це покоління, для якого особистий бренд, самопрезентація, селфі і "Я-я-я-ефект" дуже важливі, але у той же час вони турбуються про оточення, світ і довкілля.

У них розвинута емпатія і толерантність, вони виросли в атмосфері, де расизм, булінг, нетолерантність засуджують.

Звісно, це різниться від країни до країни, але тренд очевидний.

З одного боку, через інтернет молодь надто концентрується на створенні відшліфованої картинки для соцмереж.

З іншого – вони мають вікно, в яке спостерігають за світом, розвиваючи відчуття глобальної відповідальності за все, що коїться на планеті.

Фото: [email protected]/Depositphotos

Який найліпший формат комунікації з цим поколінням?

Відео. Я знаю, що в Україні фейсбук дуже популярний, але у багатьох країнах перші місця займають Youtube та Instagram, де можна швиденько відзняти сторіз.

Хоча сучасна молодь весь час підключена до мережі, вона не дуже любить говорити по телефону.

Записати чи надрукувати повідомлення для них приємніше, ніж подзвонити.

Чи можливо конкурувати з добірками по котиків і новинками мейк-апу, якшо хочеш робити серйозний блог?

Покоління Z цікавиться політикою, світом, екологією, правами людини і безліччю значущих тем.

Єдина реальна причина, чому вони можуть виключити канал – якщо щось пояснюється нецікаво.

Відео з сильним інтелектуальним аспектом мають потенціал. Бо, насправді, скільки порад з макіяжу ти можеш подивитися за день?

Як стати успішним блогером?

Треба підіймати теми, про які ще ніхто не говорив, або мати унікальну подачу.

Фото: ArturVerkhovetskiy/Depositphotos

Просто говорити про себе недостатньо, якщо тільки ти не селебріті, або феноменально смішна, харизматична і цікава людина.

Уявіть, що блог – ваш магазин. Продавця з усмішкою недостатньо. Треба щось мати на вітрині.

Чи може статися так, що колись предмет "Блогінг" включать у шкільну програму?

Якщо сказати молодим людям "Напиши про себе", це може сприйнятися як нудне домашнє завдання.

Прохання "Зроби блог про себе" викликає зацікавленість. Різниця – у наявності потенційної аудиторії.

Покоління Z цінує підписників, фоловерів, їм приємно знати, що вони роблять щось для глядача та слухача.

Це не дивно – постійно думати про уявну публіку та рейтинг?

Порівняння себе з ідеальними зірками соцмереж може бути небезпечним. Це негативна сторона інтернету, але водночас й вікно, в яке можна спостерігати за світом.

Є безліч явищ, в яких є світлий і темний боки.

Впевнена, що наступні 5 років ми виявимо ще більше підводних каменів постійного перебування онлайн і навчимося зменшувати негативні наслідки через виховання самоконтролю.

Фото: yanlev/Depositphotos

Ви чули, що люди із Силіконової Долини не дають своїм дітям смартфони?

Це провокує нас ставити питання: "Наскільки смартфон є здоровою іграшкою?".

Нескінченні повідомлення гаджета не дають відпочити.

Плюс ти постійно оновлюєш новини, які часто є негативними.

Навіть якщо статистично світ зараз більш безпечний, ніж 100 років тому, ми почуваємося у небезпеці.

Які елементарні правила захисту від токсичного впливу мережі?

Ми проводимо зі смартфонами більше часу, ніж з людьми, яких любимо.

Стосунки з гаджетами не повинні бути токсичними.

Тому є сенс включати до шкільної програми серйозні заняття з медіа- та політичної грамотності для розвитку критичного мислення.

Адже бути медіаграмотним не менш важливо, ніж вміти читати і рахувати.

Отримувати новини з видань, перевірених часом – гарний початок. New York Times, Guardian та національні газети, яким ви довіряєте роками – хороший вибір.

Вікіпедія, так само як Youtube, можуть обманювати: не слід сприймати їх як підручник.

Навіть у час глобального впливу смартфонів книги – надійне джерело знань.

Інформація ніби має прошарки. Намагайтесь отримувати базу від справжніх експертів, а вже потім оздоблювати цю основу цікавими матеріалами та припущеннями.

Наприклад, якщо хочеться дізнатися більше про гравітацію, спочатку почитайте підручник, а вже потім шукайте цікаві відео по темі.

Треба заохочувати бажання читати, балансувати книги та нові медіа.

Нові медіа – це чудово, але треба мати збалансовану інформаційну дієту.

Успішні люди з тих, що керують світом, зазвичай дуже витончені читачі.

Читання – суперсила, якою треба користуватися.

Олена Скачкова, для УП.Життя

Титульне фото: Dmyrto_Z/Depositphotos