Головний ворог успіху жінок? Брак часу на себе. Як і сторіччя тому
"Декілька місяців тому я намагалась знайти час у своєму завантаженому графіку на письменництво.
Мій колега порадив мені почитати про щоденні ритуали великих художників. Але замість натхнення, на яке я розраховувала, я була вражена не тим, як креативні генії, переважно чоловіки, планували свій день.
А тим, які жінки були присутні в їхньому житті", – пише для The Guardian відома журналістка, лауреатка Пулітцерівської премії Бріджит Шульте.
| Фото: photographee.eu/Depositphotos |
Ця колонка знайшла величезний відгук у людей з різних країн світу.
Українська журналістка, засновниця сайту допомоги родинам загиблих воїнів АТО "Небесна гвардія" Анастасія Береза написала у своїй колонці:
"Злюсь" та "ридаю" – ось найрозповсюдженіші коментарі до колонки Шульте", – пише вона.
Бріджит Шульте розповідає, як брак часу століттями заважав жінкам реалізовувати свій потенціал.
І як мало за століття змінилось.
***
Їхні дружини захищали їх від того, що заважає роботі.
Їхні покоївки приносили їм каву та сніданок.
Їхні нянечки турбувались про дітей.
Марта Фройд не лише прасувала одяг Зигмунда Фройда. Вона вичавлювала зубну пасту на його зубну щітку.
Економка Марселя Пруста не лише приносила йому каву, круасани та пресу на срібній таці.
Вона завжди була поряд, коли він хотів потеревенити. Іноді годинами.
| Фото: Lenanichizhenova/Depositphotos |
Деяких жінок згадували лише за те, що вони мали витерпіти.
Як неназвану дружина Карла Маркса, яка жила у злиднях зі своїми трьома вижившими з шести дітей, поки Маркс годинами писав свої роботи у Британському музеї.
Густав Малер одружився з молодою композиторкою, яка подавала великі надії. Її звали Альма.
Згодом він заборонив їй писати музику.
Вона супроводжувала чоловіка у довгих, тихих прогулянках і не мала права відвертати його, поки він складав музику у своїй голові.
"Така боротьба коїться всередині мене. Жалюгідне бажання когось, хто думає про МЕНЕ. Хто допоможе мені знайти СЕБЕ. Я опустилась до рівня економки", – написала вона одного дня у своєму щоденнику.
На відміну від чоловіків, для кого час на себе був правом від народження, жінки завжди були обмежені очікуваннями та обов'язками.
Робочий день американської новелістки Прози Франсіни обмежувався розкладом шкільного автобуса її дітей.
Канадська письменниця Еліс Манро писала у тих проміжках часу, які змогла викроїти між домогосподарством та вихованням дітей.
Письменниця Еван Ентоні Троллоп відома тим, що кожного ранку писала 2000 слів до 8 ранку. Цю звичку вона перейняла від своєї матері, яка почала писати у 53 роки, щоб підтримати хворого чоловіка та їхніх шістьох дітей.
| Фото: DesighnPicsinc/Depositphotos |
Її мати вставала о 4 ранку та завершувала роботу перед тим, як вже мала подавати сніданок для родини.
" Я думаю про всі ці картини, музику, книги та наукові роботи – більшість створена чоловіками. Я думаю про інтерв'ю американської гітаристки Паті Сяльфи, яка розповідає, як це було важко – писати музику для сольного альбому, тому що діти весь час відвертали її. І це вражає мене. Жінки зробили менше вкладу у світ не тому, що у них не було таланту. У них ніколи не було часу", – пише Шульте.
Протягом усієї історії людства особистий час жінок був жорстко обмежений та фрагментований.
Довгий безперервний час, під час якого ти може робити все, що захочеш та лише ти його контролюєш – такої розкоші завжди бракувало жінкам.
І вони майже ніколи не мали її, щоб не бути звинуваченими в егоїзмі.
Навіть зараз, у всьому світі, де більшість жінок залучені до робочої сили, вони витрачають майже вдвічі більше за чоловіків часу на домашні справи.
Одне дослідження, яке опитувало 32 родини з Лос-Анджелеса, виявило, що безперервний час, який жінка може собі виділити на дозвілля, триває в середньому 10 хвилин.
Навіть протягом робочого дня жінкам бракує сконцентрованості: вони відвертались на менторство та вчителювання.
В той час як чоловіки проводили більшість свого робочого дня у сконцентрованій роботі без зайвих відволікань.
У них достатньо часу думати, писати, планувати, просувати своє ім’я та ідеї.
Американський соціолог, економіст та публіцист Тростейн Веблен у своїй "Теорії дозвільного класу" припускає, що люди, які мали змогу обирати та контролювати свій вільний час, завжди були чоловіками з високих соціальних верств.
Дослідники феміністичних студій також пишуть, що часто жінки вважають, ніби не заслуговують довготривалого періоду дозвілля.
Вони вважають, що мають його заслужити.
І єдиний шанс це зробити – завершити все з нескінченного переліку справ.
Поетеса Елеонора Рос Тейлор, яка жила в тіні свого чоловіка, лауреата Пулітцерівської премії Пітера Тейлора, сказала одного дня:
"Я роками казала своїм віршам:"Йдіть геть, у мене немає часу".
"Але це лінощі іноді. Якщо ти хочеш писати – ти будеш писати. Замість цього я натирала до блиску підлогу ".
Вона відчувала сум, коли думала про всі ці вірші, які не народились через чисту підлогу.
Одного дня відома британська письменниця Вірджинія Вульф замислилась: а що було б з Шекспіром, якби він народився жінкою?
Або якби в нього була така сама талановита, як він, сестра?
У Моцарта була талановита сестра, чиї ранні музичні твори він називав "прекрасними", але вона розчинилась у щасливому шлюбі.
"Жінка Шекспір ніколи б не розвинула свій талант. Спочатку їй би казали не забувати про рагу, потім очікували, що вона рано вийде заміж. Її били б, якби вона не вийшла", – написала Вульф.
"Що, якби ми створили світ, де сестри Шекспіра та Моцарта, так само, як й інші жінки, могли процвітати? Що, якби ми вирішили, що жінки дійсно заслуговують на свій час? Цікаво, щоб тоді трапилось", – запитує Бріджит Шульте.
Вас також може зацікавити:
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу або Telegram про здоров'я та здоровий спосіб життя.