10 наукових підказок для батьків від американської економістки

Професорка Остер зазначає, що вакцинація – це безпечно. За статистикою, невеликий відсоток людей має алергічні реакції і вони виліковні. 

Побічні ефекти від вакцинації бувають рідко, переважно у дітей з порушенням імунітету. Серед поширених ризиків – висока температура і фебрильні судоми, які стаються не часто і не мають довгострокових наслідків. 

Свідчень про зв’язок між вакцинацією та аутизмом немає, багато даних навпаки підтверджують відсутність такого зв’язку. 

Вакцини захищають від захворювань, та пов’язаних із ними страждань і навіть смерті.

Є дані, які свідчать про користь грудного вигодовування у ранньому віці: у немовлят менше алергічних висипок, нижчий ризик некротичного ентероколіту, менша кількість вушних інфекцій. 

Грудне вигодовування має позитивний вплив на здоров’я мами, знижуючи ризик раку грудей. 

Утім дослідження не підтверджують вплив грудного вигодовування на рівень IQ у дитини.

Дітям потрібен час, щоб призвичаїтись до нових смаків, тому навіть якщо вони відмовляються від чогось незнайомого, продовжуйте пропонувати це їм. Раннє розширення раціону підвищує сприйняття різних смаків малюками. 

Традиційні схеми введення прикорму не є науково обґрунтованими; якщо не хочете починати з рисових (чи інших) каш – не починайте. 

Також на ранньому етапі потрібно вводити у раціон потенційні алергени, це знижує ризик розвитку харчових алергій серед немовлят.

Емілі Остер радить відкинути сором та вину і приймати рішення, спираючись на відповіді на три основі запитання – що найкраще для дитини, чого хочу я і як це вплине на сімейний бюджет. 

Статистика свідчить, що дітям краще, коли мама бодай ненадовго виходить у декрет, але вкрай мало даних свідчать про позитивні чи негативні наслідки перебування одного з батьків вдома після декрету.

Дані свідчать, що немовлята, які сплять на спині, менше ризикують померти від синдрому раптової дитячої смерті. 

Спільний сон з батьками – це ризиковано, особливо, коли обидвоє, або хтось один курить чи вживає алкоголь. Не дуже надійні дослідження свідчать, що спати в одній спальні – це добре. 

Вигоди сну в одній кімнаті зникають за кілька місяців. Діти сплять краще, якщо їх перевести в окрему кімнату після кількох місяців. 

У дитячому ліжечку має знаходитись тільки дитина – без подушки, іграшок, покривальця. Якщо потрібна ковдра, то ковдра-мішок з прорізами для рук. 

Засинати на дивані з немовлям на руках – дуже небезпечно.

Ефективним є метод "дати дитині виплакатись". Статистика демонструє, що цей спосіб привчання дітей до нічного сну дає позитивні результати і для батьків, зокрема, знижує депресію і поліпшує психічне здоров’я. 

Свідчень, що ці методи мають короткотривалі чи довготривалі негативні наслідки для дитини, немає. 

Дані підтверджують успішність різних  методів, найважливіше – послідовність у застосуванні.

Дуже цінно, коли немовляті щодня читає хтось з батьків. 

Трохи згодом вартує не просто читати, а й ставити дитині запитання у процесі – що він думає про героя, чим закінчиться історія. 

Також статистика не підкріплює спроби навчити малюка читати у дво- чи трирічному віці, це неможливо.

Малюк у віці до двох років нічого не засвоїть з телевізора. 

Дитина від трьох до п’яти років може дечого навчитися з телевізора, але варто проконтролювати, що саме там включено. 

Наразі є дуже мало даних про вплив на розвиток дитини сучасних гаджетів. 

Мовленнєві навички у середньому розвиваються швидше у дівчат, ніж у хлопчиків. 

Якщо ваша дитина почала рано розмовляти, це ще не означає, що вона рано читатиме чи буде успішною в подальшому. 

Прогностична цінність раннього мовлення дуже мала. Нерідко, малюки, які почали говорити пізніше, за кілька років наздоганяють своїх ровесників.

Є низка програм, які довели свою ефективність для поліпшення поведінки дитини. Вони побудовані на системі винагород і покарань, а також на засаді, що батьки не повинні сердитися. 

Серед них "1-2-3 Чари" чи "Неймовірні роки". Про ці дві гри Остер детальніше розповідає у книжці. 

Дослідження також доводять, що шльопання не поліпшує поведінку, а тільки спричиняє ще гірші поведінкові проблеми в короткій перспективі й навіть у дорослому віці.