#СпаситеАрсения: підлітка судять за замах на вбивство; чому це більше, ніж історія однієї сім'ї

15-річний підліток Арсеній наніс тяжкі ножові поранення 4-річній дитині і його матері – своїй тітці та двоюрідному брату.

Через це малюк потрапив у реанімацію, а підліток – під суд.

Коли слідство шукало мотиви однієї дитини смертельно поранити іншу, то встановило, що Арсеній з раннього дитинства терпів фізичне і психологічне насильство над собою, а ножові поранення завдав як відповідь на удар кабелем.

Києво-Святошинський райвідділок поліції навіть відкривав кримінальну справу за фактом домашнього насильства матері над сином, але закрив.

З моменту інциденту в родині, Арсеній живе в будинку свого однокласника.

Вранці 16 жовтня туди прийшов наряд поліції зі спецназом, аби, як заявляє сам підліток, примусово помістити його у психлікарню.

"Українська правда. Життя" не вважає цю історію чужою брудною білизною. Йдеться не про окрему сім'ю, а про те, чи є у державі ефективні запобіжники у справі захисту прав дитини.

За дев’ять місяців 2020 року до Нацполіції надійшло 157,8 тис. заяв та звернень щодо вчинення домашнього насильства. Від жінок – 137,4 тис, від дітей – 2,8 тис, повідомляє заступник директора Департаменту комунікації МВС Ярослав Тракало.

За весь 2019 рік було закінчено 5 кримінальних проваджень (4 хлопчики, 1 дівчинка) щодо домашнього насилля над дітьми.

З початку 2020 року таких справ щодо неповнолітніх 5 (всі хлопчики). Одна з них Арсенія.

Отож, далі відтворюємо картину.

Дійові особи

Олена Невгодовська мати 15-річного Арсенія та 5-річної Поліни.

Батько старшого сина – невідомий, а татом Поліни є Павло Погиба, раніше аукціонер банку "Преміум", який НБУ ліквідував за "порушення банківського законодавства", тепер його ім'я пов'язують із медіахолдингом, який керує виданнями Znay і Politeka.

Юлія Невгодовська, молодша сестра Олени та мати 5-річного Михайла, його батько – Святослав Козирєв. За кілька місяців до випадку, у якому постраждав їх син, вони перестали жити разом.

Дитяче фото Арсенія. Надане Оленою Невгодовською

Арсеній розповідає, що мати з дитинства переконувала його у тому, що він псих, а також жорстко поводилася з ним: "Меня били, унижали, морили голодом и пытались довести до суицида... Мне говорили, чтобы я прыгал в окно или вешался, когда рассказывал о своих проблемах или нуждах.

Когда я подходил к холодильнику меня спрашивали: "Кто тебе разрешал есть?"

У інтерв'ю "Українській правді. Життя" Олена переконує, що це неправда: "Единственная моя просьба к людям, которые работали в моем доме было, чтобы сын умел сам себя обслуживать, чтобы сам сварил суп, подогрел еду. Был независим".

"Мне внушали, что я психически больной, что я – идиот, умственно осталый аутист, но на самом деле я таковым не был", – каже 14-річний Арсеній.

"Арсеній родился якобы нормальным ребенком, когда мне было 25 лет. Я очень ждала мальчика и была очень счастлива, – згадує мати.

В три года, мы пытаемся отдать его в детский садик, он падает на пол и бьется в конвульсиях, синий-красный… Мы пошли в психотерапевту и нам сообщили, что у ребенка расстройство аутического спектра и конкретно синдром Аспергера.

На тот момент он был глубоким аутистом, он бегал по кругу, не отзывался на имя, ел одну и ту же еду, ходил по тем же маршрутам. Поедешь другой дорогой истерика. Он не общался ни с какими детьми".

Тим не менш Олені вдалося віддати дитину в звичайну школу. "Он много читал и быстро запоминает текст, но учиться чему-то новому он ленив", – згадує Юля, сестра Олени.

[BANNER1]

Марина Нечипоренко, його шкільна вчителька, розповідає: "Арсеній дуже добра дитина.

Він надзвичайно начитаний. На відео, які він тепер записує, щоби захиститися, він говорить рівною, багатою мовою – це не тому, що його хтось так навчив, а тому, що він дуже ерудований і начитаний".

Педагог пригадує, що за будь-якої погоди він приходив в одязі на довгий рукав і в капюшоні, а один раз прийшов з великим синцем під оком.

"Я питала і в нього, і в родичів "Тебе вдома б'ють?" Але він каже "Ні", хоча іншим дітям обмовився в розмові "Якби я таке витворив, мені би вдома за це б сильно дісталося", – каже Нечипоренко.

Вже потім він так і сказав, що покинув скаржитися чужим на те, що відбувається вдома, бо потім за це йому ще більше дістається від своїх".

Коли хлопцеві виповнилося 13, він частіше жив у тітки в приватному будинку в селі Крюківщина під Києвом, ніж у матері.

Олена спростовує, що віддала його, бо не справлялася, і додає: "Мы вместе его воспитывали, Юля была его вторая мама. А потом ему в школу от ее дома 10 минут пешком".

Коли Арсеній переїхав до тітки, в будинку проживало четверо осіб: він, 4-річний Михайло, Юлія та її цивільний чоловік Святослав.

"Одного разу ми з дружиною посварилися. Це була наша перша і єдина сварка, після чого я пішов з дому, але Арсеній, як дитина, настрашився, мабуть, і викликав поліцію", – розповів Святослав Козирєв "Українській правді. Життя".

За словами Арсенія, після цього випадку його тітка Юлія почала ставитися до нього так само жорстоко, як і його мати.

Неділя, яка змінила життя усіх

В будинку Юлі немає камер спостереження, тому те, що відбувалося в середині неможливо перевірити.

Арсеній відео, яке опубліковане на його сторінці в Facebook, розпочинає з факту визнання вчинення злочину.

Він пригадує, що 1 березня тітка помітила в його кімнаті дірки у ламінаті, почала сваритися і вдарила його шнурком від комп'ютера. "Я попытался себя защитить", – каже підліток.

Арсеній розповідає деталі у відео, яке опубліковане на його сторінці в Facebook

Юля заперечує: "Я мыла пол в его комнате и увидела дырки на полу, говорю "Арик, что это такое? Сколько можно все портить?" Он испугался.

Я спустилась вниз, винесла дорожку на двор и выслала Лене список продуктов и фотографии пола.

Возвращаюсь, а мне мой сын говорит "Мам, Арик". В углу стоит Арик в руках нож, а на глаза надвинут капюшон. Я подхожу к нему – он говорит "сердце" и наносит удар в сердце, "шея" и делает два удара ножом по шеи. Говорит "руки" и бьет меня ножом по рукам". Я стою из меня вытекает кровь, сделала два шага назад и падаю на диван.

Он подходит ко мне и собирается тыкать меня еще раз, я выбиваю нож под лестницу, он начинает нервничать, я стою и выталкиваю его на двор и закрываю дверь.

Он оббегает дом и камнями выбивает дверь со стороны террасы… и вошёл в дом.

Я вышла на двор, чтобы не напугать Мишу. Он продолжал меня тыкать ножом и кричать "Это все ваш с мамой феминизм".

Когда Миша вышел на двор, я прикрыла его и выставляла свои руки, чтобы он резал меня, а не сына".

В цей час до будинку приїжджає Олена. Їй доводиться перелазити через паркан, бо територія закрита. Вона наближається до будинку, звідки виходить Арсеній з ножем в руках, і якийсь час ганяється за сином з парасолею.

Олена пригадує це так: "Он выбросил нож, которым бил Мишу, и взял два новых ножа и начал бежать на меня с ножами. Естественно я взяла зонтик, для того чтобы держать с ним дистанцию.

Он обежал дом и попытался сзади на меня напасть, но у него не получилось. Потом попытался побежать к Юле и Мише, добить их, я его вот так вот зонтиком не пускала.

У него не получилось убить меня и он начал тыкать ножом в горло себе".

[BANNER2]

Арсеній у відео в Facebook про це каже так: "Из-за этого всего, что со мной происходило, я хотел себя убить… Я пытался проткнуть себе горло ножом из-за ихнего отношения".

Зрештою хлопець тікає з будинку і опиняється у матері Святослава Козирєва, яка живе неподалік. Там з ним зустрічається Козирєв і хлопець розповідає йому, що сталася бійка.

Святослав каже, що про госпіталізацію сина у реанімацію дізнався вже потім з рації поліцейського.

Ані Юля, ані Олена у цю версію не вірить: "Козирєв с моим сыном планировали убить мою сестру. Мы четко в этом уверены.

Он приезжает в УВД, в суд, когда Арсения судят. Это убийца его сына получается, а он говорит, я его простил и приезжает его поддерживать. Это что нормально?"

Судова справа

Нині Арсеній Невгодовський є підсудним у справі про вчинення тяжких тілесних ушкоджень щодо його тітки Юлії Невгодовської та її сина Михайла.

Слідчі кваліфікували справу за ч. 2 статті 15 (замах на злочин), п. 1 і п. 2 ч. 2 статті 115 (умисне вбивство) Кримінального кодексу.

Поки триває слідство і судова тяганина, Арсеній не вдома, а в будинку свого однокласника, в сім'ї Каріни і Олега Шиндер.

Юлія та Олена Невгодовські. Фото скрін з відео у Facebook та WhatsUp

Олена написала відмову бути офіційним представником Арсенія в суді: "Когда я это написала, то у меня был выбор: либо оставаться на суде, либо ехать в больницу к сестре в реанимацию. Мне как раз достали противошоковые препараты, естественно я сделала выбор спасать сестру.

Я написала, что прошу меру пресечения СИЗО, потому что меня дома нет, я все время в реанимации, и у меня еще один ребенок", – поянює вона.

Офіційним представником Арсенія в суді є його дід, батько Олени і Юлії.

Матір розповідає, що її син відмовився і від адвоката, за якого вона готова була платити, тож тепер у нього наданий державою безоплатний.

Поки слідчі шукали мотив підлітка поранити дитину, то виявили, що насправді він сам терпів знущання щодо себе від своєї матері і тітки.

У відео на Facebook Арсеній про це каже так: "Я не мог обратиться в полицию, потому что мать умела договариваться.

Она уже договорилась с социальными службами... приходили к нам домой, мать показывала свое богатство, шикарную квартиру и холодильник для сестры. Я из этого холодильника практически не ел. Я ел только тогда, когда мать не была дома, мне персонал подбрасывал еду, без него я бы не выжил…

Все водители, домработницы, няни. Они все видели, как надо мной она издевалась. Я пытался себя защитить столь глупым способом".

Арсеній Невгодовський є підсудним у справі про вчинення тяжких тілесних ушкоджень

У Києво-Святошинському районному відділі поліції відкрили кримінальну справу за фактом невиконання батьківських обов'язків Оленою Невгодовською, а також за вчинення нею і її сестрою фізичного та психологічного насильства. Обидвом сестрам вручили підозру і передали справу до суду.

6 серпня перший заступник генерального прокурора Роман Говда передав цю справу на додаткове розслідування в Оболонський відділ поліції.

Там скасували підозру в домашньому насильстві двом сестрам Олені та Юлії, а Арсеній перестає вважатися жертвою. Тепер він обвинувачується також в нападі на свою матір, коли та з'явилася на подвір'ї з парасолею.

"Мать хочет всем доказать, что я – сумасшедший и хочет закрыть меня пожизненно в больницу Павлова, где меня будут принудительно лечить", – коментує справу проти себе підліток.

В рамках кримінального провадження вже провели дві судово-психіатричні експертизи, які визнали, що неповнолітній не має психіатричних відхилень, а злочин скоєно на підставі істотного психологічного страждання, викликаного діями тітки.

Відповідно до статей КПК, порушення яких інкримінують, Арсенію загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі (яке навряд чи можуть застосувати до неповнолітніх).

[BANNER3]

Що тепер?

Історія Арсенія Невгодовського набрала широкого суспільного резонансу після того, як він заявив про спробу його помістити в психлікарню ім. Павлова на лікування.

У справу втрутився уповноважений з прав дитини Микола Кулеба.

"Навколо справи Арсенія багато суперечностей. І вона справді непроста.

Так, дитина звинувачується у скоєнні злочину, але це не означає, що вона безправна.

Ні за яких обставин дитина не має бути заручником конфліктів дорослих. І процесуальні рішення під час розслідування мають прийматися в інтересах дитини", – зауважує дитячий обмудсмен.

У четвер, 22 жовтня, Київський апеляційний суд скасував рішення про примусове стаціонарне обстеження Арсенія Невгодовського, тому його не відправлятимуть в психіатричну лікарню на 2 місяці.

Досудове розслідування і суди триватимуть далі.

Суд скасував рішення про примусове стаціонарне обстеження Арсенія Невгодовського

"Мне все говорят, что он вас чуть не убил, вы его должны ненавидеть.

Ненависть – это очень ресурсная штука. Для того, чтобы испытывать к кому-то ненависть нужно, чтобы в тебе была эта энергия, а вы посмотрите на мои руки.

Мне нужна реабилитация, на которую мне нужно откуда-то брать силы. У меня нет сил на то, чтобы ненавидеть", – каже Юлія.

"Я вообще ничего не вижу, мы же не судьи. Я не знаю, что должно быть дальше, – продовжує Олена.

Наверное должна пройти экспертиза, которая справедливо покажет его состояние. По выводам экспертизы, которая проводилась без учета анамнеза и видео, он не может сам принимать решения.

Я не могу воспринимать его только как своего ребенка, у меня дома еще один ребенок. Нормальный. Я воспринимаю его как того, кто совершил это преступление. И может повторить это еще раз, потому что ему это понравилось".

"Якщо я когось і звинувачую у тому, що сталося, то це хіба мою дружину, – у свою чергу заявляє Святослав Козирєв.

Я нічого не відчуваю до самого Арсенія. Це не моя дитина.

У мене питання тільки до Юлі, моєї колишньої дружини, якщо ти вважаєш його аутистом, ненормальним і ти з ним не справишся, нащо ти його береш до моєї дитини? Це з одного боку.

З іншого, якщо він нормальний, то що можна було робити майже рік, поки мене там не було, з цією дитиною, щоби довести його до такої агресії?"

Сам Арсеній нині, звертаючись до рідних, пише таке: "После СИЗО я попал в нормальную семью, в которой выяснилось, что я не такой плохой человек, как вы мне внушали каждый день.

Я всегда знал, что есть жизнь лучше. Если бы я знал, как выйти на этих людей или мог отмотать время назад, я бы ни на кого не кидался с ножом.

Я не хотел всего этого, я не знал как по-другому выйти из этой ситуации. Пусть будет всё по закону, только не мстите мне и не врите...

Я обычный 15-летний подросток и сейчас у меня есть голос. А всё это произошло потому, что тогда этого голоса у меня не было.

И, возможно, есть другие богатые семьи в которых дети страдают. Никто не может защитить их от собственной семьи".

Софія Кочмар-Тимошенко, УП.Життя

Вас також може зацікавити:

Що робити жертвам домашнього насилля у період карантину: контакти служб допомоги

В Києві з'явилось місце, де жертви домашнього насилля зможуть сховатися на 10 діб

Домашнее насилие – глубокий ценностный кризис, который обострил карантин

В Україні за перші пів року на 40% зросла кількість повідомлень про домашнє насильство

"Проблема №2 після коронавірусу": Зеленський підписав указ щодо протидії домашньому насильству

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.