Чому в людей немає хвостів?

Десятки мільйонів років тому спільні предки людей і приматів мали хвости.

Багато сучасних приматів, таких як мавпи та лемури, хвостаті і досі, а людиноподібні мавпи та, власне, люди розумні хвостів позбулися.

Чому так сталося, та чи є вірогідність того, що в людей колись знову з'являться хвости, пишуть у Live Science.

Люди з "псевдохвостами"

У людей все ще є хвости, коли вони знаходяться в стані ембріону. І ростуть вони від хребта, як у всіх хребетних тварин. Але приблизно через вісім тижнів більшість ембріональних людських хвостів повністю зникають.

Від зниклого хвоста в людини залишається 3-4 хребці, які утворюють куприк.

Іноді діти народжуються з "псевдохвостами", хоча це трапляється дуже рідко.

Згідно з дослідженням, опублікованим у 2012 році в журналі Індійської асоціації дитячих хірургів, ці рудиментарні виступи є залишками ембріонів а не справжніми хвостами.

"Псевдохвости" вкриті шкірою, вони містять м’язи, нерви, кровоносні судини та сполучну тканину, але в них немає кісток і хрящів. Вони не з’єднані зі спинним мозком, як справжні хвости у тварин.

Як люди стали безхвостими?

Вважається, що втрата хвоста є частиною еволюції людей, але як саме це відбувалося довго залишалося загадкою для вчених.

Нещодавно дослідники виявили генетичну підказку про те, чому у людей немає хвостів.

Вони визначили так званий "стрибучий ген", пов’язаний із зростанням хвоста, який міг переміститися в інше місце в наборі ДНК приматів мільйони років тому. І таким чином, створив мутацію, яка позбавила нас хвостів.

Докторант медичної школи Гроссмана Нью-Йоркського університету Бо Ся мріяв знайти відповідь на це питання з дитинства.

"Коли я був маленьким, часто замислювався, чому майже всі види тварин мають хвіст, а я – ні?" – каже він.

Після нещодавньої травми куприка Ся вирішив детальніше дослідити, як еволюція позбавила людей і мавп хвостів.

Найдавнішим відомим безхвостим предком людей і мавп є рід приматів під назвою "проконсул", який жив в Африці в епоху міоцену (23-5,3 мільйонів років тому). У примата вже не було ознак хвостових хребців.

Але Бо Ся вважає, що хвости були втрачені ще раніше, а саме приблизно 25 мільйонів років тому. Сталося це, коли люди та людиноподібні мавпи відокремилася від мавп Старого Світу.

Вчені порівняли генетичні дані 6 видів людей і 9 видів мавп, шукаючи відмінності, які можуть бути пов’язані з наявністю або відсутністю хвостів. 

Вони знайшли ген, який отримав назву "стрибучого", через те, що він може переміщатися в геномі (наборі ДНК). Мутація цього гену і блокує розвиток хвоста. 

І саме вона була присутня в геномах людиноподібних мавп та людей, але в геномах звичайних хвостатих мавп такої мутації не було.

Щоб перевірити теорію, дослідники спробували штучно створити мутацію "стрибучого гену" у мишей. Однак експеримент не дав очікуваного результату. У деяких генетично модифікованих мишей хвости були, а у інших – ні.

То ж вчені, вирішили, що хоча мутація "стрибучого гену" і впливає на ріст хвостів, але не виключено, що причиною нашої безхвостості є і інші гени.

"Однак поява цієї мутації ймовірно була відправної точкою у порушенні формування хвостів у приматів", – каже співавтор дослідження, професор кафедри біохімії та молекулярної фармакології інституту обчислювальної медицини Нью-Йоркського університету Ітай Янай.

 Яка користь від хвостів?

Дослідники повідомили, що мавпи та давні люди могли отримати користь від втрати хвостів, оскільки це допомогло їм перейти до ходьби на двох ногах. Вийшло так, що еволюційний розвиток збігся з тим, що вони позбулися хвостів.

Але примати, у яких хвости збереглися, також мають від них певну користь.

Професорка антропології в коледжі мистецтв і наук університету Санта-Клари в Каліфорнії Мішель Безансон каже, що хвости можуть розтягуватися під час стрибків і допомагати орієнтувати тіло в повітрі та під час підготовки до приземлення.

"Хвости допомагають тримати рівновагу під час руху, пошуку їжі і навіть сну, з їхньою допомогою можна притиснути тіло до поверхні, поки тварина висить на задніх лапах", – каже вона.

Наприклад, кільчасті лемури використовують хвости для балансу, коли стрибають з дерева на дерево. А білолицим капуцинам хвости служать "губкою": вони сунуть їх в нору, де є вода, а потім облизують свій мокрий хутряний хвіст.

Примати використовують хвостики як подушки і навіть ковдри – накриваються ними, щоб зігрітися.

"Але найбільше мені подобається, як маленька мавпа чіпляється хвостиком до тіла матері або до її хвоста", – говорить Безансон.

Мавпи також можуть смикати одна одну за хвости під час гри. Зокрема, південноамериканські мавпи тіті сплітають хвости зі своїми товаришами на знак прихильності.

Чи є шанс, що колись у людей знову будуть хвости?

Люди втратили хвости так давно, що, ймовірно, повернути їх неможливо.

Ця втрата хвоста відбулася приблизно 25 мільйонів років тому, задовго до того, як вид Homo sapiens ходив по Землі.

Протягом багатьох мільйонів років генетичний посібник із розвитку хвостів у нашій лінії перестав функціонувати.

"Навіть якщо ми виправимо конкретну генетичну мутацію, яку знайшли, ми все одно не зможемо повторно розробити таку структуру", – сказав Ся.

Вас також може зацікавити:

На ринку в М'янмі продавався хвіст динозавра в бурштині. Фото

Людство не сильно переймається власним вимиранням – дослідження

Побачити екологічну кризу: 10 мистецьких творів про те, як руйнується наша планета 

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.