Чому вчені досі не клонували людину?

Уперше вченим вдалося клонувати тварину – вівцю Доллі – у 1996 році. Тоді людству пророкували "золотий вік клонування", однак з того часу прогнозованих успіхів у створенні клону людини вчені так і не досягли.

Тож чому майже через 30 років після успішного "копіювання" Доллі люди досі не клоновані? Можливо, це питання етичних міркувань, технологічних бар'єрів чи цього просто не варто робити?

Професор права та генетики у Стенфордському університеті (США) Хенк Грілі у листі для Live Science дав відповіді на ці запитання.

Етична полеміка

Фото: Vchalup2/Depositphotos

"Клонування" – широкий термін. Його можна використовувати для опису низки процесів і підходів, але мета завжди одна – створення "генетично ідентичних копій біологічної сутності", твердить Національний інститут дослідження геному людини (NHGRI).

Однак люди – це набагато більше, ніж просто продукт їхньої ДНК. Якщо відтворити генетичний матеріал людини можливо, то з точністю відтворити середовище її проживання, створити ідентичне виховання або змусити двох людей пережити однаковий життєвий досвід – майже нереально, наголошує Грілі.

Звідси виникає питання етичності проведення таких досліджень.

Замість "копії" – оригінал

Науковець Хенк Грілі вважає, що однією із ключових проблем клонування людини є те, що замість клону вийде повноцінна людина, окрема особистість зі своїми власними думками та переконаннями.

"Ми всі знаємо клонів – ідентичні близнюки є клонами один одного – і, таким чином, ми всі знаємо, що клони – це не одна й та сама людина", – пояснює Грілі.

[L]

Клон людини, говорить Грілі, матиме лише ту саму генетичну структуру, що й хтось інший – вони не будуть поділяти таких речей, як-от особистість, мораль чи почуття гумору: вони будуть унікальними.

Крім того, як пише Britannica, потенційні проблеми з клонуванням людини охоплюють психологічні, соціальні та фізіологічні ризики.

"Клонований ембріон, призначений для імплантації в матку, вимагає ретельного молекулярного тестування, щоб повністю визначити, чи здоровий він і чи завершено процес клонування.

Крім того, як продемонстрували 100 невдалих спроб генерувати клон макак у 2007 році, життєздатна вагітність не гарантується. Оскільки ризики, пов’язані з репродуктивним клонуванням у людей, створюють дуже високу ймовірність загибелі, цей процес вважається неетичним", – наголошує у статті для Британської енциклопедії Майкл Руньєтта.

Також, за його словами, потенційне "копіювання" людини викликає й філософські запитання, адже репродуктивне клонування може порушувати саму природу людської ідентичності.

Чи принесе користь клонування людей?

Отже, якби вчені все ж клонували людину, чи приніс би результат наукової або будь-якої іншої користі?

"Немає такої (користі від клонування людини – ред.), яку ми могли б розглянути", – сказав Грілі.

При цьому він підкреслив, що етичні проблеми неможливо було б не помітити.

"Я думаю, що немає вагомих причин створювати людські клони.

Клонування людини є особливо драматичним дійством, і воно було однією з тем, які допомогли запустити американську біоетику", – вважає науковець.

Читайте також: Китайські науковці уперше клонували мавп за технікою "овечки Доллі". ВІДЕО

Водночас, якщо повністю відкинути з "рівняння" моральні міркування, то "одною теоретичною перевагою було б створення генетично ідентичних людей для дослідницьких цілей", припускає Грілі.

При цьому науковець заявив, що, незважаючи на його особисту думку, деякі потенційні переваги, пов’язані з клонуванням людей, до певної міри були знищені іншими науковими розробками.

"Ідея використання клонованих ембріонів для інших цілей, ніж виношування дітей, наприклад, для виробництва людських ембріональних стовбурових клітин, ідентичних клітинам донора, широко обговорювалася на початку 2000-х років", – сказав він і додав, що цей напрямок досліджень став неактуальним після 2006 року, коли вчені відкрили так звані індуковані плюрипотентні стовбурові клітини (ІПСК).

ІПСК – це "дорослі" клітини, які "перепрограмували", щоб отримати їх на ранньому етапі розвитку.

За даними Центру регенеративної медицини та досліджень стовбурових клітин, коли "дорослі" клітини "перепрограмуються" назад у ембріональний плюрипотентний стан, вони дозволяють "розробити необмежене джерело будь-якого типу людських клітин, необхідних для терапевтичних цілей".

"Замість використання ембріонів ми можемо ефективно робити те ж саме з клітинами шкіри. Тому розвиток технології ІПСК по суті зробив концепцію використання клонованих ембріонів як непотрібним, так і науково неповноцінним", – підкреслив Грілі.

Читайте також: Світом шириться мавпяча віспа. Що це за хвороба

Фото: Motortion/Depositphotos

Крім того, науковець припускає, що клонування людини перестало бути "сексуальною" галуззю наукових досліджень, що також може пояснити, чому останніми роками воно практично не розвивається.

Водночас "редагування" геному зародкової лінії людини для створення генетично модифікованих "супердітей" зараз є більш цікавою темою, яка у багатьох викликає цікавість, наголошує Грілі.

"Редагування" зародкової лінії – це процес або серія процесів, які створюють постійні зміни в геномі людини. Якщо ці зміни введені ефективно, то вони стають спадковими і передаватимуться від батьків до дитини.

Твердження Грілі підтримує і Джордж Черч, генетик та молекулярний інженер з Гарвардського університету. На його думку, редагування зародкової лінії, ймовірно, викличе більший науковий інтерес у майбутньому, особливо в порівнянні зі "звичайним" клонуванням.

При цьому Черч визнав, що таке редагування ще недостатньо освоєно вченими.

"Є потенційні недоліки, які слід усунути, включають безпеку, ефективність та рівний доступ для всіх", – підкреслив він.

Читайте також: Дослідники стверджують, що винайшли методику омолодження шкіри на 30 років