Як розпізнати та подолати психологічні травми, які з'явилися під час війни

Психологічні травми псують якість життя, бо людина живе спогадами про минуле, втрачаючи сенс життя, друзів, коханих, роботу.

В умовах війни ми щодня можемо травмуватися, ставши в якийсь момент замкнутими, нервовими і неспокійними.

Як розпізнати психологічну травму та впоратися із нею, обговорили під час психологічного клубу видавництва Vivat фахівці Анна Шийчук, Валерій Ільчук, Ростислава Пекарюк, Ірина Скорих, Олена Фроленкова.

Відділяємо стрес від психотравми

Під час війни багато людей перебувають у стані стресу, але не кожен стрес, навіть сильний і хронічний, призводить до розвитку психологічної травми.

"Психотравма виникає тоді, коли психіка перенавантажується і не може опрацювати травматичний досвід. Спричинити таке перенавантаження може насилля, свідком якого стала людина, або насилля, яке було скоєне відносно неї. Тобто будь-яка подія, яка несе загрозу життю", – пояснює психологиня, консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ "Право на захист" Олена Фроленкова.

Травматична подія характеризується раптовістю, інтенсивністю, відносною тривалістю в часі та відчуттям безвихідності.

Характерними симптомами психотравми, як зазначає психологиня, консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ "Право на захист" Ірина Скорих, є:

• погіршення настрою та фізичного стану;
• пригніченість;
• підвищена тривожність;
• труднощі з розслабленням;
• порушення сну;
• відсутність будь-яких бажань;
• труднощі з концентрацією.

Панічні атаки, сльозливість, загострена реакція на гучні звуки, нав’язливі спогади про травматичну подію, які завдають болю, та флешбеки (гостра реакція як і при самій травматичній події) передбачають обов’язкове звернення до психолога чи психотерапевта, наголошує психологиня Ірина Скорих.

Коли ми відновлюємо внутрішні ресурси через сон, їжу, відпочинок, спілкування з рідними, стрес минає. А психотравма застигає в часі, і дає про себе знати щоразу, коли виникає тригер (спусковий гачок). Це може бути сміх, запах, звук, предмет, певна фраза чи навіть інтонація – будь-що, що в мозку травмованої людини асоціюється із травматичною подією.

Наприклад, для жінки, яка пережила зґвалтування, тригером може бути чоловік, схожий на кривдника, слово "секс", статева близькість. Тригер миттєво "викидає" жертву з реальості, змушуючи відчувати гнів, лють, фрустрацію, безпорадність, страх тощо.

"Стрес – необхідна умова розвитку. Якби його не було, ми б не розвивалися. А психотравма – це рана, яка не зажила, а тому кровоточить, виснажує і болить. І в цьому випадку час не лікує. Ніцше казав: "Все що нас не вбиває, робить нас сильнішими". Я інколи стосовно конкретної психологічної травми кажу так: "Все що нас не вбиває, просто нас не вбиває, і все", – додає психотерапевт, ветеран, військовий Валерій Ільчук.

Фото: photographee.eu/Depositphotos

Час до психотерапевта: коли й чому?

В умовах війни багато людей помилково вважають себе травмованими, а багато травмованих не бачать проблеми у нав’язливих думках і підвищеній тривожності. Щоб з’ясувати, в якому стані насправді перебуває ваша психіка, треба проконсультуватися із психотерапевтом.

"Травмування – неконтрольований процес. Коли ми думаємо, що тут можемо травмуватися, а там ні, – це гра в Бога. Тож я впевнена, що під час війни звертатися до психотерапевта можуть всі. Це як візит до стоматолога – ми йдемо до лікаря, коли болить один зуб, а не всі одразу.

Під час кількох сеансів людина обговорить зі спеціалістом, як проживає цю війну в контексті свого життя. Якщо травмування відбулося, травма дасть про себе знати", – пояснює психологиня, координаторка Служби турботи про психічне здоров’я БФ "Право на захист" Анна Шийчук.

Дехто вважає, що впоратися із травматичним досвідом можна самостійно. Але люди місяцями або навіть роками ходять навколо травматичного минулого, залишаючись у мертвій точці. Щоб просунутися вперед, насамперед потрібно почати говорити про травму, зазначає психологиня Анна Шийчук. Бо усвідомлення болю через озвучення – основна умова зцілення.

"Те, що я називаю, я цим володію. А те, що я не називаю, володіє мною, бо я не маю на нього впливу. Однак для пропрацювання психотравми також потрібно задіяти ще й різні сфери життя, емоції, тіло, яке веде лік. Травмуємося ми зверху донизу, бо травма формується у мозку. А лікуємося знизу догори, починаючи із тілесних проявів, використовуючи комбінацію різних методів і способів", – додає кризова психотерапевтка, арт-терапевтка Ростислава Пекарюк.

Психотерапевт допоможе обрати ті методи й способи лікування, які допоможуть знизити тривожність, відновити баланс між емоційною та раціональною пам’яттю, зробити травматичні спогади частиною автобіографічної пам’яті. Тоді час лікуватиме і робитиме нас сильнішими.

Точно треба звернутися до психотерапевта, коли травматична подія стає життям, а не лише його частиною.

Читайте також: "Смерть цей хлопчик переживав 4 рази". Як українці в Іспанії рятують дитячу психіку після втрати батьків та окупації

Не топимо біль в алкоголі

Травмовані люди нерідко використовують алкоголь як знеболювальне. У довготривалій перспективі це призводить до розвитку алкогольної залежності, погіршення стосунків із рідними. Психотравма при цьому нікуди не зникає.

"Алкоголь не допомагає знайти відповіді, але допомагає забути запитання. А ще кажуть, що коли всередині немає тепла, людина шукає його зовні. Для лікування психотравми і зцілення потрібне тепло – люди, з якими безпечно, безпечні умови життя. За відсутності спокою й підтримки легко вдатися до крайнощів", – пояснює кризова психотерапевтка Ростислава Пекарюк.

[L]

Нетравмованих людей помірна кількість алкоголю може розслабити. У травмованих – викликати непередбачувану реакцію – від притуплення до загострення почуттів.

"Алкоголь – не причина, а наслідок. У деяких випадках він приглушує страх, а в деяких навпаки його посилює. Але більшою мірою це завжди негативний фактор, який погіршує самопочуття і ситуацію", – зазначає психотерапевт, військовий Валерій Ільчук.

Замість "дружби" з алкоголем, який завдає шкоди психіці й організму загалом, експерти радять займатися йогою, медитувати, ходити на групову терапію. Взаємодіяти з людьми за допомогою ритму – кидати м’яча, виконувати вправи на м’ячі для пілатесу, грати на барабанах, освоїти хоровий спів або танці. І головне – не закриватися в собі, якщо помітили, що ваше життя змінилося не в кращий бік. Надумані проблеми можуть бути не надуманими, але такими, які можна вирішити.