Це рятує життя. Що треба знати про ризики, пов'язані з мінами та вибухонебезпечними залишками війни

Через війну мінами та вибухонебезпечними залишками війни (ВЗВ) забруднено більш ніж третину території України. Тому знання про ризики від них тепер стосуються усіх, чий регіон торкнулися бойові дії. Як у Київській області розповідають про мінну небезпеку та чому про це потрібно знати кожному ‒ детальніше у матеріалі.

Станом на початок 2023 року через війну в Україні близько третини території забруднено різними вибухонебезпечними предметами. Голова Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) Сергій Крук каже, що для очищення землі знадобляться десятки років, спеціальна техніка та кваліфікований персонал.

На жаль, під час робіт з розмінування отримують поранення та гинуть піротехніки. Також мінна небезпека несе постійні ризики для життя цивільних мешканців. За словами голови ДСНС, зараз заміновано не менше 30% території України. А це — понад 174 тисячі квадратних кілометрів.

Втім, дані про площі забруднення країни вибухонебезпечними предметами різняться та не є точними, адже поки триває війна, отримати достовірні цифри вкрай складно. За даними Mines Advisory Group, на цей час Україна є найбільш замінованою територією світу, випереджаючи попередніх "лідерів" – Афганістан і Сирію. Їх підрахунки про замінування територій нашої держави приблизно збігаються із тими, які надає Україна: це близько 170-180 тисяч квадратних кілометрів. Якщо провести аналогію з іншими країнами, це:

• половина площі всієї Німеччини;
• або вісім Ізраїлів;
• або майже шість Бельгій;
• або чотири Естонії.

Цивільне населення страждає від мін та ВЗВ в багатьох регіонах України. На жаль, новини про такі трагічні випадки вже давно не рідкість. Наприклад, наприкінці березня у Херсонській області тільки за один день на міні підірвалося четверо людей.  Усіх було госпіталізовано з тяжкими травмами.

За підрахунками експертів на повне розмінування української території після завершення війни підуть десятки років. Та й те ‒ за умови, якщо цей процес рухатиметься систематично. ДСНС за час повномасштабних бойових дій вже вдалося вилучити майже 338 тисяч вибухонебезпечних предметів і майже три тонни вибухівки. З розмінуванням в Україні допомагають і міжнародні організації.

Утім, враховуючи те, що процес гуманітарного розмінування довготривалий, важливо інформувати населення про небезпеку, яку несуть міни та вибухонебезпечні залишки війни. Фахівці Данської ради у справах біженців (DRC) регулярно виїздять у регіони, щоб інформувати громадян про ризики.

Міни на територіях, де тривали бойові дії, ‒ величезна проблема для тих, хто там залишився жити після того, як у регіонах покращилася безпекова ситуація. Інформування про мінну небезпеку  для DRC ‒ частина великого комплексного процесу, пов'язаного із розмінуванням територій.

"Такі знання ‒ це вже необхідність". Люди повертаються до мирного життя в умовах мінної небезпеки

Робочий день у інструкторів  DRC починається рано-вранці. Вони вирушають у чергову поїздку, де інформують школярів із села Обуховичі на Київщині про ризики від мін та вибухонебезпечних залишків війни. Також вони навчають яких алгоритмів безпечної поведінки слід дотримуватись, якщо виявив міну або нерозірваний боєприпас, або побачив пораненого на замінованій території. Таке інформування на Київщині проводиться за підтримки Європейського Союзу. 

"Сьогодні будемо проводити зустріч зі школярами ‒ буде кілька класів з дітьми різного віку. Для кожної вікової групи, розроблені адаптовані матеріали, відповідно особливостей розвитку дітей. Наприклад, першокласників навчаємо правилам безпечної поведінки на прикладі діток, які виявили небезпечний предмет", ‒ пояснює нам дорогою до Обуховичів Ігор Терещенко ‒ інструктор DRC з інформування про мінну небезпеку, який регулярно виїздить в на території, що забруднені вибухонебезпечними предметами.

Дуже часто дорогою нам трапляються позначки "Обережно міни": сумний знак того, що поруч ‒ небезпека. Діловод Обуховицького старостату Тетяна Варсєєва розповіла, що на території громади справді знаходили багато вибухонебезпечних залишків війни. В кінці лютого і протягом всього березня тут відбувалися бойові дії. Хоча обстріли та вибухи вже в минулому, люди досі оговтуються від тих страшних подій і тільки припускають, скільки вибухонебезпечних предметів могло залишитися в полях, в лісах, на узбіччях доріг, у покинутих будинках.

Тетяна Варсєєва показує один із вибухонебезпечних залишків війни, який знайшли на території старостату. Фото: Данська рада у справах біженців (DRC), Обуховичі, Київська область.

У місцевій школі у березні минулого року під час бойових дій сильно постраждали вікна, двері та все, що було всередині. На щастя, сама будівля 1976 року побудови залишилася цілою. У серпні почалися відновлювальні роботи: вікна та двері замінили, а в укритті зробили ремонт. Діти спершу навчалися дистанційно, а в середині осені 2022-го повернулися за парти.  Тепер до  укриття щоразу під час повітряних тривог спускаються і діти, і вчителі. Час проводять з користю ‒ у сховищі намагаються проводити уроки, не перериваючи занять.

"Діти дуже раді, що тепер знову ходять до школи. Очне навчання ‒ значно краще за дистанційне. На жаль, повітряні тривоги та мінна небезпека ‒ це тепер наша реальність, у якій ми живемо. Під час тривог діти вже звикли спокійно брати речі й спускатися в укриття. А про мінну небезпеку, звісно, тут знають. Але часто щось можуть забути, тому важливо проговорювати це з дітьми", ‒ говорить директорка школи, показуючи приміщення навчального закладу.

Переобладнане для навчання під час повітряних тривог укриття у школі в Обуховичах. Фото: Данська рада у справах біженців (DRC), Обуховичі, Київська область.

Учні школи  добре поінформовані й слідкують за новинами в мережі, кажуть викладачі. Також всім добре відомо, що прилеглі території можуть бути забруднені мінами та вибухонебезпечними залишками війни. 

"Звичайно, сьогодні ми знаємо, що є така небезпека. Але крім самого розуміння цього факту, важливо також знати, як розпізнати вибухонебезпечні предмети, і що робити, коли їх побачили. А як без цього: сьогодні такі знання ‒ це вже необхідність.  Переживши те, що тут було минулої весни, ми зараз маємо також розуміти, яка небезпека залишилася. Київщина ‒ залишається однією із  найбільш забруднених мінами та ВЗВ  областей України. І дітям, і дорослим треба нагадувати про те, яку небезпеку це несе", ‒ говорить Євгенія Оденюк, педагог Обуховицького ліцею. Вона сама раніше вже побувала на тренінгу від представників DRC щодо мінної небезпеки.

Євгенія Оденюк. Фото: Данська рада у справах біженців (DRC), Обуховичі, Київська область.

Чутливі до будь-якого руху. В чому полягає небезпека усіх мін

Перше заняття, на якому дітей інофрмують про вибухонебезпечні предмети, співробітник DRC проводить для дітей молодших класів. На екрані ‒ яскраві прості картинки. Ось обачна дівчинка Катя, яка не йде гратися у небезпечне місце. А тут перед нами ‒ друзі Артем і Максим, які, попри застереження Катрусі, пішли гратися у небезпечне місце і виявили там небезпечний предмет. Вони пробують витягнути невідомий предмет із землі, що провокує вибух ‒ хлопчики сильно поранені й тепер їх рятують лікарі. Катя рятує їм життя, повідомивши дорослих про трагедію, яка сталася.

Фото: Данська рада у справах біженців (DRC), Обуховичі, Київська область.

Потрібно пам’ятати про три "золоті" правила, якщо бачите міну чи інший вибухонебезпечний предмет, що не розірвався: не підходьте, не чіпайте, телефонуйте 101.

Старшокласникам розповідають ті ж самі правила, але вже у "серйозній" подачі — все як для дорослих.

"Міни завжди асоціюються із небезпекою. Міна ‒ це боєприпас, який було встановлено під землею, який знаходиться на землі або над землею і призначений, щоб здетонувати від присутності, близькості або контакту людини чи транспортного засобу з ним",  ‒ розповідає інструктор Ігор.

Сучасні міни дуже чутливі до будь-якого впливу і можуть вибухнути, навіть якщо людина не чіпляє цей предмет або не контактує з ним. Міни бувають різних форм та різних кольорів. Найчастіше це кольори, які візуально дозволяють зливатися з поверхнями. Всі вони завжди небезпечні. До того ж сучасні міни не можуть бути переведені у небойовий стан.

Вибух за тисячні долі секунди. Різні види мін

За підрахунками міжнародних організацій, як мінімум дві третини постраждалих від мін у світі складає цивільне населення. Тому потрібно знати, якими бувають вибухонебезпечні предмети. 

За призначенням міни поділяються на протитранспортні та протипіхотні. За назвою перших нескладно зрозуміти, що вони загрожують транспорту. Також, звісно, тим людям, які у цьому транспорті перебувають.  Протипіхотні завдають шкоди не тільки "піхоті", а всім, хто опиниться у зоні ураження. Останні відрізняються формою, кольором та розмірами. Вони можуть бути виготовлені з різноманітних матеріалів, але найчастіше мають пластиковий або металевий корпус.

Протипіхотні міни можна відрізнити за характерним зеленим, коричневим або темно-коричневим кольорами. Вони легко зливаються із навколишнім середовищем і не мають терміну придатності.

"Міни ніколи не встановлюють поодинці. Це, як правило, завжди цілі мінні поля. З часом вони можуть іржавіти, знебарвлюватися. Але від цього вони можуть ставати ще більш небезпечними для людей: загроза від них тільки збільшується", ‒ продовжує пояснювати фахівець.

За фактором нанесення уражень міни поділяються на осколкові та фугасні. Останні завдають ушкодження за рахунок надлишкового тиску, силою вибуху. Це міни натискної дії: вибух відбувається, як тільки людина наступає на міну.

Протипіхотна осколкова міна ПОМЗ. Фото: Данська рада у справах біженців (DRC)

Осколкові міни завдають пошкоджень осколками свого корпусу або готовими забійними елементами (металеві кульки, ролики, стрілки), які знаходяться всередині пристрою. Вибух відбувається відразу в той момент, як тільки людина зачіпає розтяжку. 

"Варто звернути увагу на те, що вибух відбувається з шаленою швидкістю: це тисячні долі секунди. Людина не встигає відбігти, впасти або сховатись. Також стається вибух неймовірно потужної сили та швидкості. Це пояснює такі страшні наслідки від вибуху", ‒ розповідає Ігор.

Протитранспортні міни зазвичай більші за протипіхотні. Також їх виготовляють з різних матеріалів.

"Назва вказує, що вони вражають транспорт. Вони розроблені задля знешкодження транспортних засобів, але вони вкрай небезпечні й для усіх людей, які просто проходять у безпосередній до них близькості", ‒ додає фахівець.

Протитранспортна міна ТМ-62. Фото: Данська рада у справах біженців (DRC)

До слова, поруч із протитранспортними мінами можуть знаходитися й протипіхотні. Міни, які спрямовані на ураження транспорту, теж можуть бути оснащені елементами невилучення: вони активуються миттєво при спробі доторкнутися або будь-яким чином її зрушити з місця.

Не чіпай та не підходь. Як діяти, якщо помітили вибухонебезпечний предмет

Через мінну небезпеку та ВЗВ постійному ризику, на жаль, піддаються цивільні мешканці населених пунктів, де відбувалися бойові дії. Навіть через багато місяців після того, як ці території стали більш безпечними, поля, ліси, будівлі узбіччя доріг та зруйнована техніка ‒ все це може нести небезпеку, адже там можуть знаходитися вибухонебезпечні предмети. Будь-який із них несе пряму загрозу життю.

Території, які можна вважати небезпечними:

• Занедбані ліси;
• Покинуті військові укріплення;
• Зруйнована військова та цивільна техніка;
• Занедбані або покинуті будинки;
• Узбіччя доріг;
• Водойми;
• Необроблені поля;  
• Території, промарковані офіційними або неофіційними  попереджувальними знаками знаками "Обережно міни", "Стоп міни" або подібними.

Також треба знати, що існують міни-пастки. Їх можуть встановлювати у житлових будівлях та іншихспорудах або поблизу предметів щоденного вжитку. Також ‒ на дверях, вікнах, дитячих майданчиках. Якщо ви побачили незнайомий предмет,  не торкайтесь його. Він може нести загрозу.

Що робити, якщо побачили боєприпас?

У такому випадку треба дотримуватись таких правил:  "не чіпай", "не підходь", "зателефонуй 101".

Спершу потрібно зупинитись, зберігати спокій і не панікувати, озирнутись довкола, повернутися назад тим самим шляхом, яким ви прийшли  ‒ на відстань не менше 300 метрів. З безпечної відстані треба зателефонувати за номером 101 ‒ у ДСНС та повідомити про небезпечну знахідку.

Зображення: Данська рада у справах біженців (DRC)

На занятті в Обуховичах один із хлопців-школярів каже, що недавно бачив на фото в інтернеті таку саму міну, про одну з яких розповідав фахівець DRC.

"Краще таке бачити на фото, а не у житті", ‒ додає його однокласниця.

Небезпека від вибухонебезпечних предметів ‒ це сумно і небезпечно, але будь-які ризики стануть меншими, якщо знати, що робити, каже Ростислав Сутковий ‒ старшокласник і президент учнівського парламенту.

"Коли у нас були дистанційні заняття, діти дуже хотіли повернутися до школи. Запитували і вчителів, і мене, коли нарешті відновлять заняття. Коли ми повернулися до навчання, на нас чекали зміни. І спускатися до сховища тепер треба. Але до цього ми звикли. Ще одна зміна в житті ‒ небезпека від мін. Нам усім треба бути дуже уважними, і від цього треба оберігатися. Якщо бачите міну ‒ не чіпайте її. Відразу сповістіть або дорослих, або якщо можливо, то дзвоніть в ДСНС. Це врятує життя", ‒ закликає школяр.