Пам’ять про нього житиме у вині. Історія загиблого танкіста, який повернувся з Ізраїля захищати Батьківщину

Війна для танкіста Костянтина Мрочка з Волині розпочалась на день його народження 9 квітня 2014-го року.

Чоловік служив у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого в танковому екіпажі "Лесик".

У 2015 році після служби армії боєць на чотири роки переїхав до Ізраїлю, де працював на будівництві та заснував екоферму.

Костянтин Мрочко відбив кілька ворожих панцирників окупантів, а ще декілька заманив у болото.

Костянтин Мрочко. Фото: Алла Мрочко

Також йому вдалося вивести колону українських танків через мінне поле у Дебальцеве на Донеччині, пройти запеклі бої у Мар’янці та Маріуполі у 2014 році. Та все ж боєць загинув в нерівному бою на Київщині у селищі Макарів 8 березня 2022 року.

Костянтину Мрочку посмертно присвоїли звання Героя України та нагородили орденом "Золота зірка".

Після загибелі на його честь колишні роботодавці назвуть серію рожевих вин в Ізраїлі.

Мама бійця Алла Мрочко розповіла для "УП. Життя" історію його життя.

Костя завжди був дуже "виживальним"

Мама загиблого стала вдовою в 33 роки.

"Наважилася лишити вдома двох дітей-підлітків, адже в Кості є старша на 1,5 року сестра, і поїхати на заробітки в Польщу. Це були 90-ті роки, дуже важкі часи. Зарплатні ніде не платили. Син і донька доглядали хазяйство: свині, кролі, самі робили закрутки", – розповіла мама героя.

Так вона готувала дітей до самостійного життя. Хотіла, щоб вони розуміли, що в будь-який момент її просто може не стати.

Костя закінчив профтехучилище і здобув спеціальність кухаря.Пізніше був мобілізований на військову службу. За рік повернувся додому і вступив на заочну форму навчання Київського Національного університету харчових технологій. Працювати почав будівельником, оскільки професію дуже любив і на відмінно освоїв її самотужки.

"За що б не брався мій син, йому все вдавалося", – каже пані Алла.

Одружився, в сім'ї народився син Василько.

У 2014 році на своє 30-річчя Костя пішов на фронт. Його мама пригадує, що ні вона, ні хтось інший з рідних повістки не бачили.

Тоді він і потрапив в 14-ту окрему механізовану бригаду імені князя Романа Великого. У військовій частині познайомився з новим екіпажем танка "Фагот", з яким пліч-о-пліч проходив військову службу.

"Мій Костя був дуже "виживальним". У 2014 році, коли він пішов воювати в АТО, ситуація була набагато гіршою, ніж зараз. Не було ні одягу, ні їжі, іноді вони і води не мали", – каже пані Алла.

Герой-танкіст з мамою. Фото: Алла Мрочко

Жінка пригадує розповіді сина, коли його з побратимами біля Дебальцевого оточили росіяни, у бійців тоді, щоб відійти на танках, була одна дорога – мінне поле.

"Мамо, ми молились і в нас навіть ноги не тремтіли, коли їхали, були впевнені, що бригаду виведемо", – каже матір героя. Так і було, не загинув тоді ніхто.

Екіпаж, де перебував Костянтин, також підбив кілька ворожих панцирників, а ще декілька заманив у болото.

Рік відвоювавши, Костянтин повернувся додому. Казав, що це все так не закінчиться, що буде повномасштабна війна.

На той час його сім’я розпалася, попри те, що був малий син. Матір дуже вмовляла сина поїхати за кордон і змінити місце проживання, щоб розвіятися.

Чоловік вирішив виїхати в Ізраїль.

Вмів робити все…

Об’єднався з місцевими хлопцями та поїхав на заробітки. Там поселився в тітки земляка. Планував побути 2 роки, та залишився на чотири з половиною.

В Ізраїлі Костянтин робив меблі, гойдалки, встановлював електрику. Усі роки працював, пригадує його мама, в одного чоловіка.

"Там йому було дуже добре, оскільки його прийняли в сім’ю як свого. Він разом з іншими українцями та іноземцями будував віллу місцевому мешканцю", – пригадує Алла Мрочко.

Роботодавець завжди радився з Костею, додає вона. Докупив землю, і волинянин допоміг розвести виноградник. Щоб краще відбувалося запилення, українець запропонував розводити бджіл. Мед згодом також почали продавати.

Танкіст Костянтин. Фото: Алла Мрочко

Матір пригадує, що також там почали висаджувати полуницю. Костя дзвонив додому і питав, як її найкраще удобрювати. Пані Алла порадила курячий послід.

"Пригадую, Костя почав бідкатися, де ж його взяти, це тут так дорого. Кажу, заведіть птицю. Так і зробили. Хазяїн підтримував всі його ідеї. Ще один випадок: кури не несли яйця, дзвонить знову за порадою. Кажу, щоб годували їх не спеціалізованим кормом, а такою їжею, як в Україні.

Тоді вони посіяли в Ізраїлі кормові буряки, а Костя зробив бурякорізку, щоб була змога їх дрібнити. Кури таки почали часто нести яйця", – розповідає Алла Мрочко.

Костянтин готував там українські страви. Це був такий собі обмін міжнаціональним досвідом.

"А пізніше все, що практикував мій син в Ізраїлі, ми втілювали вдома, оскільки свій перший заробіток він вклав у теплицю. Розводимо там виноград і полуницю", – каже матір героя.

Вона додає, що син від сім’ї ніколи нічого не приховував. Казав, якщо почнеться повномасштабна війна, то піде воювати. Рідних до неї готував вже за місяць і сам повернувся на рідну Волинь з Ізраїлю.

Герой України. Костянтин Мрочко. Фото: Алла Мрочко

Костя був дуже відчайдушним

Повістку у лютому 2022 року знову ніхто не бачив, каже матір Костянтина. Лише з військкомату приходили, розпитували, де син. А він на той момент допомагав з евакуацією рідних з Києва.

Чоловік пішов на фронт у перші дні повномасштабного вторгнення. У військовій частині познайомився з новим екіпажем і став членом екіпажу танка "Фагот".

Костянтин з побратимами боролися за звільнення Київщини. Матір пригадує слова сина, що було нестерпно важко та небезпечно.

"Пам’ятаю нашу останню розмову, кажу, потерпи синочку, вас підмінять, хлопці нові поїхали. Він відповів, що вони ще не мають бойового досвіду, "ця робота вже за нами", – каже пані Алла.

На початку березня дуже важкі бої тривали на Київщині, поблизу селища Макарове, де перебував Костянтин.

Це була сіра зона, пригадує матір героя, і постійно обстрілювалась. Там все було заміноване.

Матір Героя Алла Мрочко

Фатальним для Костянтина виявився один з боїв, коли окупанти таки прорвали оборону під селищем Макарово та хотіли зайти в Київ.

"Костя був дуже відчайдушним. Як виявилося потім, вони з побратимами просто йшли на противника в сліпу. Коли мій син загинув, то разом з його танком був ще один. Їх обстрілювали росіяни, бронетехніка горіла. Танк Кості, на відміну від того іншого, не зірвався, в середині не було боєприпасів. Та це не врятувало його життя", – наголошує матір загиблого.

У другій машині загинули всі. У танку Костянтина – двоє механіків і командир лишилися живими.

"Не знаю, як все було. Чи він був живий, чи ні, але точно був оглушений", – додає пані Алла.

9 березня сім’ю Кості сповістили про загибель. Ще день до того вони готували для нього передачу. Чоловік загинув у 37 років, як і помер у свій час його батько.

"На той момент були дуже холодні ночі, навіть до 12 градусів морозу. Син жалівся, що дуже обвітрюється шкіра, тому потреба була не лише в дронах і тепловізорах, а й у простих речах", – розповідає мама загиблого.

Перед цієї страшною подією дві ночі не зімкнула очей, було страшно і важко, боліла душа.

"Так крутило, що слів немає, – пригадує вона. – Чула тоді, що так буває у матерів, перед тим, як мають втратити дитину. Не вірила."

У день трагедії рідні ховали очі від пані Алли, вона все розпитувала, що сталося, вони нічого не відповідали. Жінка зрозуміла, що щось трапилося.

Герой-захисник Костянтин. Фото: Алла Мрочко

Тоді з вікна побачила, що стоять люди біля її воріт, зокрема, син подруги Саша, який працює у військкоматі. Коли він зайшов у дім, подивився жінці у вічі, та побачила сльози на його очах і "у душі відчула жах". Саша – побратим Кості з 2014 року і для нього втрата друзів – це і його особисте горе. Сказала тільки: :

"Не говори мені нічого. сину. Ніколи нікому не повірю. Мій Костя має жити, він же "виживальний" за будь-яких обставин".

Алла Мрочко сина так і не поховала. Його тіло згоріло разом з танком. Уся сім’я рік намагається повернути його останки. Так і не вдалося.

У річницю звільнення Бучі, 31 березня 2023 року, президент Володимир Зеленський вручив рідним Костянтина звання Героя України та нагородив його орденом "Золота зірка".

Вино "Костя" п’ють тепер в Ізраїлі

Після загибелі сина сім’я Костянтина не переставала спілкуватися з його працедавцями та друзями в Ізраїлі. Так жінка дізналась, що на його честь там назвали напій.

"Живе вино "Костя" присвячене пам’яті нашого дорогого друга Кості Мрочка. Він був опорою нашої органічної ферми "Лев-Адам", сильною людиною з великим серцем і неперевершеною майстерністю", – пишуть на зворотній стороні етикетки напою.

Ізраїльське вино, яке назвали на честь Костянтина Мрочко. Фото: Алла Мрочко

Етикетка від вина "Костя"

Виноградники, з якого зробили напій, заклав загиблий Герой разом з молоддю, яка працювала з ним на екофермі.

"На жаль, Костя ніколи не матиме привілею насолодитися ним. Пам’ять про його міцні руки і ніжне серце живе в цьому вині, в його неповторному освіжаючому смакові", – додають виробники напою.

Читайте також: "Якщо не я, то хто?!" Історія життя сироти, який загинув за Україну