"Боялася залишатися вдома з чоловіком". Як захистити себе від домашнього насильства

Ганна прожила у шлюбі багато років. Майже увесь час терпіла образи, невдоволення з боку чоловіка, що переростало у скандали та фізичне насильство.

Вона боялася навіть залишатися вдома, коли там був чоловік, адже сварку могло спровокувати що завгодно.

Ганна намагалася себе захистити: зверталася до поліції, однак кривдник продовжував її тероризувати. Коли життя під одним дахом з ним стало зовсім нестерпним, звернулася до системи безоплатної правової допомоги.

Юристи допомогли їй через суд отримати обмежувальний припис для чоловіка, щоб заборонити йому наближатися. 

Ця історія — одна із тисяч подібних в Україні. Торік з повідомленнями щодо вчинення домашнього насильства до Нацполіції звернулись майже чверть мільйона людей.

В умовах війни ситуація лише погіршилася: за 5 місяців 2023 року кількість звернень зросла на 38,8%, порівняно із таким само періодом 2022. 

Однак, ця статистика не є показовою. Значна частина постраждалих не звертаються до правоохоронців. Найчастіше — через страх того, що заява до поліції лише погіршить ситуацію або ж просто через небажання говорити про проблему відкрито. 

Нерідко люди, які зазнають насильства в сім'ї, можуть навіть не усвідомлювати, що саме відбувається. І досі поширена думка, що домашнє насильство обов’язково супроводжується побиттям чи іншим фізичним впливом.

Утім, все складніше. Насильство в сім’ї буває не лише фізичним чи сексуальним, а і психологічним та навіть економічним. І найчастіше постраждалі зазнають одразу кількох його видів.

Постраждати можуть не лише жінки чи діти, а й люди старшого віку і чоловіки. Розберімося, яким може бути домашнє насильство та як його розпізнати.

Фізичне та сексуальне насильство в родині

Фізичне насильство традиційно асоціюється з побиттям та синцями. Це найбільш очевидний вид домашнього насильства, однак варто пам’ятати, що йдеться не лише про побої.

Якщо вас штовхають, шарпають, застосовують інших фізичний вплив, вам погрожують убивством чи побиттям, примушують вживати алкоголь чи наркотики, чи контролюють ваше пересування — над вами скоюють фізичне насильство.

Сексуальне насильство може відбуватися незалежно від стосунків між людьми. І йдеться не лише про зґвалтування. Важливо пам’ятати, що шлюб чи спільне проживання не дають права на будь-які дії сексуального характеру без згоди чи з примусу — у парі не існує ніякого "подружнього обов’язку", якщо ви цього не хочете.

До сексуального насильства належать і інші дії, як от: примус до небажаних форм сексуальних стосунків, вагітності або аборту, участі у виготовленні порнографічних матеріалів, статевого контакту з іншими людьми тощо.

Вразливими до сексуального насильства можуть бути і діти, які зазнають небажаних доторків чи інших видів насильства від родичів. Тому важливо проводити з дітьми бесіди про те, що ніхто не має права торкатися їх без дозволу, про "правило спідньої білизни" та неприпустиму поведінку з боку старших.

Психологічне та економічне насильство

Психологічне (емоційне) буває складно відрізнити від простих сварок чи емоційного напруження в родині. Та якщо близька людина на вас постійно кричить, ображає, погрожує, ігнорує, знецінює ваші почуття чи тотально контролює — ймовірно, йдеться саме про психологічне насильство.

Як і у випадку економічного насильства, яке часто супроводжується застосуванням сили, погрозами чи маніпуляціями. Нерідко спільний бюджет сім’ї поступово стає недоступним сховищем для когось із членів родини. 

Близькі люди чи родичі можуть навмисно робити людину фінансово залежною — не дозволяють працювати, обмежують можливості для самореалізації, щоб встановити повний контроль і владу.

Або забирають її кошти чи майно, щоб розпоряджатися ними на власний розсуд. При цьому позбавляючи постраждалу людину найнеобхіднішого — їжі, ліків, одягу чи житла. 

Проте існують законні інструменти захисту постраждалих та покарання кривдників: терміновий заборонний та обмежувальний приписи. 

"Терміновий заборонний припис видається поліцією строком до 10 діб у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи для негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Він дає можливість заборонити кривднику заходити до спільного помешкання, навіть якщо це його власність. За умисне порушення термінового заборонного припису може наставати адміністративна відповідальність.

Обмежувальний припис видається судом терміном від 1 до 6 місяців з можливістю подовження. Якщо кривдник умисно не виконує цей припис, йому загрожує кримінальна відповідальність.

У юристів системи безоплатної правової допомоги напрацьований значний досвід щодо звернення до суду для отримання обмежувального припису", — коментує заступниця директора Координаційного центру з надання правової допомоги Наталія Марчук.

Що робити, якщо ви постраждали від домашнього насильства 

Усі громадяни України, що постраждали від домашнього насильства, мають право на безоплатну правову допомогу — послуги юриста та, якщо потрібно, адвоката. 

Звертайтеся до системи безоплатної правової допомоги. Це мережа бюро (офісів) правової допомоги по всій Україні та дистанційні сервіси надання послуг. Юристи проконсультують, можуть допомогти з підготовкою документів, складанням заяв до правоохоронних органів. 

За потреби для представництва інтересів постраждалих у суді можуть залучатися професійні адвокати — їхні послуги для клієнтів також будуть повністю безоплатними. 

Як звернутись:

• зателефонуйте до контактного центру системи безоплатної правової допомоги 0 800 213 103, дзвінки безкоштовні
• або напишіть у Telegram
• чи зверніться до найближчого бюро правової допомоги.