"Боялася вперше виходити до дошки, бо забула, як це". Як у Запорізькій області діти повертаються до очного навчання

Альона підводиться навшпиньки біля великої фотографії, розміщеної на стіні її класної кімнати.

"Це моя подруга", – вона тягнеться вказівним пальчиком до фото однокласниці.

"А це мій друг", – 8-річна дівчинка показує на фото усміхненого хлопчика.

Альона не зупиняється, поки не перелічує 11 учнів класу. Їх усіх вона вважає своїми друзями. Стільки товаришів у дівчинки з’явилося взимку цього року. Тоді її ліцей перейшов з онлайн-навчання на тестову змішану форму, і в дівчинки з’явилася можливість познайомитися з однокласниками та вчителями особисто.

"Я Альона. Мені вісім років. Я навчаюся у Петрополі, а живу в селі Веселому. Коли я ще ходила в садочок, почався коронавірус. А потім, коли я пішла в перший клас, почалася війна", – розповідає дівчинка.

Вона мріє якнайшвидше піти до школи та побачити друзів. А поки, під час літніх канікул, відвідує заняття з надолуження освітніх втрат у своєму ліцеї та приходить в улюблену бібліотеку за книжками.

Перший дзвоник у третьому класі

Весь перший клас та половину другого Альона навчалася онлайн. Тож у дівчинки жодного разу не було свята першого дзвоника.

"Я хочу, щоб у новому навчальному році тривоги вже не зупиняли наше навчання. І щоб у мене була святкова лінійка і тривога їй не завадила", – загадує дівчинка, показуючи свою парту, до якої прикріплено листочок з її ім'ям.

А потім підходить до вікна класу та з цікавістю спостерігає за тим, що відбувається на будівельному майданчику поряд з її ліцеєм. Колись на цьому місці буде підземна школа.

Альона сподівається, що будівництво завершать якнайшвидше, і вона зможе навчатися й бачитися з друзями кожного тижня.

З січня цього року в тестовому режимі ліцей використовував їдальню в підвальному приміщенні будівлі як найпростіше укриття, де одночасно можуть розміститися за партами 100 учнів.

А підземна школа зможе прийняти 500 дітей, зокрема із різних шкіл району, що дозволить дітям вийти на постійне офлайн-навчання.

"Це така радість, що в нас будується підземна школа! Це збільшить нашу потужність виходу на офлайн до 200 учнів. Якщо організувати дві зміни, то ми зможемо прийняти навіть інші заклади освіти з нашої громади", – говорить директорка Петропільського ліцею Лариса Суткова.

Щоб створити безпечне навчальне середовище для дітей, ЮНІСЕФ розробив проєктно-технічну документацію та дизайн проєктів, які будуть використовуватися для побудови нових укриттів у дитячих садках і школах. Ці проєкти адаптували для закладів освіти з різною чисельністю учнів, врахувавши потреби дітей та державні стандарти.

У Запорізькій області вже будуються п’ять так званих підземних шкіл – протирадіаційних укриттів – за новими проєктами. Тут навчатимуться 3000 школярів без перерв на перечікування повітряних тривог.

Надолужити та закріпити 

Пані Лариса навіть на канікулах кожного дня приходить до школи – слідкує за будівництвом, готує святкові заходи та організовує заняття з надолуження освітніх втрат. Ця програма реалізується у школах Запорізької області з минулої осені.

Діти різних вікових груп – з третього по десятий класи – мають можливість два рази на тиждень відвідувати уроки математики та української мови.

"Діти на онлайні справді втратили багатенько знань, особливо під час повітряних тривог. У когось є вдома сховище, а в когось немає. Так само з інтернетом. Звичайно, діти потребують цих уроків та допомоги", – впевнена директорка ліцею, у якому зараз навчаються триста учнів.

Альона на заняттях з надолуження освітніх втрат заповнює пробіли з математики, яку дуже любить.

"Мені математика легко дається. Мені цікаво слухати, як розв’язувати задачі. Але важко вчити математику на онлайні, бо світло часто вимикали. А іноді погано чути чи не видно вчителя. А тут я можу підняти руку, вчителька підійде до мене й допоможе. І тут я закріплюю знання", – пояснює дівчинка.

Другий улюблений предмет Альони – це українська література. Вона напам’ять знає вірші Тараса Шевченка та переповідає українські казки. Тож після уроку з надолуження освітніх втрат одразу біжить у бібліотеку, щоб вибрати собі нову книжку.

У прифронтовому регіоні в дітей мало можливостей для літнього відпочинку. Тому навіть на канікулах школа є місцем для спілкування й соціалізації для них.

"Я дуже хотіла б поїхати в аквапарк у Запоріжжі, але там можуть бути обстріли, тому страшно. Влітку я весь час дома. В мене є кілька котів та собак. А ще в нас є корови, і я допомагаю мамі. Кожного ранку я на велосипеді відвожу сусідам шість літрів молока. І ще їжджу сюди", – усміхається енергійна дівчинка, яка мріє в майбутньому стати кондитером.

Тиждень – весело, тиждень – сумно

У восьмому класі Вероніка була старостою. Тоді навчання відбувалося онлайн, і дівчина кожного дня вела журнал відвідування.

"Десь 10 людей кожного разу не включалися. Десять учнів могли не вийти. Навіть не завжди вчителі включалися, бо були обстріли й не було зв'язку", – згадує 15-річна школярка.

Вероніка переїхала в Петропіль із Донецької області. Її рідне місто опинилося на лінії фронту, тому родина дівчинки ухвалила рішення шукати безпечніший регіон. За два роки повномасштабної війни Вероніка встигла повчитися і на онлайні, і у змішаному форматі.

"На онлайні дуже складно: немає живого спілкування, шкільних приколів, тусовок на перерві, жартів. Потім була змішана форма навчання, і я навіть боялася вперше виходити до дошки, бо забула, як це", – сміється дівчина у вишиванці.

Як і Альона, Вероніка тільки завдяки виходу на змішану форму навчання познайомилася та подружилася з однокласниками, яких до цього бачила тільки на екрані гаджета. І тепер сумує, коли не потрібно йти до школи.

"Тиждень тобі весело-весело, а потім цілий тиждень сидиш удома, не бачиш нікого, і знову стає тривожно. Плюс на онлайні в мене дуже погіршився зір. Стало трошки краще, коли з’явився ноутбук, але все одно важко", – жаліється Вероніка.

Ноутбук школярка отримала в межах програми ЮНІСЕФ, що впроваджується у співпраці з Міністерством освіти і науки України. Петропільський ліцей уже кілька років бере участь у різних програмах від ЮНІСЕФ.

"Ми готуємося до першого вересня. Для нас це найбільше свято. Тому ми готуємо школу, готуємо навчальні програми, щоб дітям було радісно та безпечно вчитися в новому році", – говорить Лариса Суткова.

Відвідуючи школу на канікулах, маленька Альона бачить усі приготування, і це викликає в неї радісне передчуття початку нових пригод:

"Я хочу в новому році постійно вчитися у школі. Адже, якщо пропустити хоч один день, це може бути той день, коли станеться щось цікаве та смішне".