40 років мутацій: вчені дослідили, як радіація вплинула на життя собак в Чорнобилі

Еволюція зазвичай вважається повільним і поступовим процесом. Проте собаки, які мешкають у зоні Чорнобильської атомної електростанції, зазнали швидких генетичних змін усього за 40 років після катастрофи.

Про це йдеться у дослідженні, опублікованому в науковому журналі Science Advances, пише IFLScience.

Науковці проаналізували зразки крові собак, які живуть на території електростанції, і порівняли їх зі зразками тварин із навколишніх районів. Виявилося, що собаки, які перебувають найближче до епіцентру вибуху, мають відмінності в ДНК з іншими популяціями собак у світі.

"Найбільше вражає у цьому дослідженні те, що ми змогли ідентифікувати популяції собак, які живуть у зоні реактора та поблизу нього, і можемо визначити, хто ці собаки, лише за їхнім ДНК-профілем", – зазначила авторка дослідження Елейн Острандер.

Поки що залишається незрозумілим, як саме ці генетичні зміни впливають на здоров'я собак з Чорнобильської зони.

Проте собаки – не єдиний вид, що зазнав змін після аварії. Інші дослідження показали, що вовки в Чорнобильській зоні мають генетичні адаптації, які забезпечують захист від раку, а жаби, які мешкають у зоні відчуження, мають темнішу шкіру. Ця особливість може знижувати негативний вплив радіації завдяки підвищеному рівню меланіну.

У 2020 році вчені виявили, що рівень генетичної різноманітності у водяних бліх із озер Чорнобильської зони вищий у водоймах із підвищеним рівнем радіації. Це свідчить про те, що мутації могли стати головним еволюційним фактором у цих умовах. Водночас це не гарантує, що ті самі процеси відбувалися серед собак.

Нагадаємо, після аварії на Чорнобильській атомній електростанції в Україні в 1986 році місцеві жителі були змушені назавжди евакуюватися.

Вони залишали не лише свої будинки, а в деяких випадках і домашніх тварин. Влада намагалась знищити бездомних собак, але популяція вижила.

Науковці з США дослідили генетичний код бродячих псів, які живуть на ЧАЕС та у зоні відчуження.