Хочу нищити ворога: історія 20-річної "Лисиці" – контрактниці 25-ї бригади ДШВ

У 25-й окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді 7 корпусу ДШВ є ті, хто руйнує стереотипи. Йдеться про десантно-штурмовий бойовий підрозділ, кістяк якого сформований з жінок, – "Аластор".

Вони виконують завдання, які потребують виняткової точності та холодного розрахунку: ведуть аеророзвідку "крилами", керують дронами – від класичних "мавіків" до ударних FPV, а також працюють аналітиками-дешифрувальницями.

Їхня робота – приклад того, що війна майбутнього – не про фізичну силу, а про розум, технології та стратегію.

Ця історія – про молоду дівчину "Лисицю", дешифрувальницю БпАК "Лелека". Вона не просто оператор. Вона – очі підрозділу далеко за лінією фронту.

Як "Лисиця" вирішила піти у військо, як проходили її перші бойові виїзди та про що мріє молода дівчина, перебуваючи у ДШВ, – у нашому матеріалі.

"Я не хотіла в тил — я хотіла двіж"

Її позивний — "Лисиця". Хлопці так прозвали через колір волосся та характер.

Наша героїня могла бути "як усі" — з цивільною роботою та спокійними днями. Проте розмови з тими, хто повертався з фронту, не давали їй спокою.

Саме тому вирішила йти в бій з тими, хто завжди попереду, – з підрозділом ДШВ. І у свої 20 років дівчина ухвалила серйозне рішення, яке здивувало багатьох: підписала контракт із 25-ю окремою Січеславською повітрянодесантною бригадою. Тут, у 25-ці, "Лисиця" долучилася до єдиного бойового підрозділу у ДШВ, яку сформували жінки. Це – група аеророзвідки "Аластор". Тут дівчата на рівні з чоловіками нищать ворога.

Навчання у 199-му навчальному центрі було важким: фізичні навантаження, кілометри маршів, гранати, а ще — скепсис інструкторів. "Ти впевнена, що тобі в ДШВ?" — питали вони.

Їй пропонували залишитися медиком у тилу.

Але вона вперто відповідала, що хоче на бойову посаду та керувати дронами: "Я хочу на дрони, я хочу видивлятися і нищити ворога".

Наполегливість взяла гору: дівчина потрапила до взводу операторів дронів. Спершу це був Mavic.

Перші виїзди та обстріли

Перший бойовий виїзд "Лисиці" закарбувався назавжди.

"Ми сиділи на позиції, коли в кількох метрах упав КАБ. Інший бліндаж завалило. Я побігла відкопувати хлопців. Вони вижили — і це головне", — згадує дівчина.

Війна одразу стала реальністю: контузія, опіки, нічні риття окопів, постійні обстріли й холодні ночі. Вона навчилася жити під гуркіт артилерії та "пташок" у небі.

"Ми завжди дякували один одному після виїзду. Найбільша радість — коли всі повернулися живими", — каже вона.

"Лисиця" говорить про команду, як про сім’ю. В екіпажі завжди є той, кому довіряєш найбільше. Для неї це був товариш, який став підтримкою і наставником.

Звертає увагу, що військові дуже забобонні.

"Одного разу чорна кішка перебігла дорогу — ми об’їхали все село. І не дарма: за хвилину після нас в іншу машину влучив FPV-дрон. Може, він був би наш", – каже з усмішкою на вустах.

Її талісмани — шеврони. Один – з Донеччини, інший — подарунок від коханої людини.

"Поки вони зі мною — біда минає", — переконана вона.

Нова професія — дешифрувальниця "Лелеки"

Сьогодні "Лисиця" переходить на нову посаду — дешифрувальниця безпілотного авіаційного комплексу "Лелека". Це вже не просто оператор. Вона працює з даними: відео, фото, координатами, які надсилає дрон. Це очі підрозділу далеко за лінією фронту.

"Моя задача — бачити цілі, аналізувати й дешифрувати інформацію. Якщо Mavic працює на кілька кілометрів, то "Лелека" може заходити глибоко в тил. Це інший рівень відповідальності", — пояснює вона.

Результат її роботи — точні удари артилерії та врятовані життя піхоти. "Якщо ти правильно зчитала ціль — це знищений ворог і твої хлопці живі", — каже "Лисиця".

Найболючіше, із сумом зізнається вона, втрачати побратимів: "Гірше, ніж обстріли чи поранення, — це коли людини, з якою щойно говорила, вже немає".

Попри все, вона впевнена: не помилилася з вибором. І вона не шкодує, що пішла на службу. Бо це – її місце.

"Лисиця" мріє після перемоги мати маленький будинок у лісі, з підвалом-бліндажем і курочками. "Я хочу тиші, хочу свого простору. І головне — щоб більше ніколи не було війни".

Звертаючись до цивільних, "Лисиця" говорить відверто: "Без вас армії тяжко. Кожна допомога — від дрона до аптечки — це врятовані життя".

Найгірше, каже вона, дивитися на чоловіків, які тікають від ТЦК: "Це – сором. Війна стосується кожного. І перемога залежить від кожного".