Її вважали загиблою в пожежі: історія жінки, яку викрали немовлям і переховували 6 років

26-річна жителька США Делімар Вера могла мати щасливе дитинство. Але перші 6 років її життя минули в будинку з чужими людьми та псевдоматір'ю, яка била її. 

Історія Делімар вразила всю країну, адже коли вона була немовлям, її викрала родичка.

Батьки дівчинки вважали, що вона загинула. Коли ж їм вдалося воззʼєднатися з донькою – труднощі не припинилися. 

Тепер Делімар стала героїнею нового документального фільму, який має вийти у Великій Британії та пролити світло на деякі таємниці з життя жінки.

Журналістка Анна Мур взяла у Делімар інтервʼю для The Guardian. "УП. Життя" переказує найважливіші факти з цієї історії.

"Є одна погана жінка…"

Делімар Вера народилася в грудні 1997 року в сім'ї пуерториканців Луз та Педро. За 10 днів у їхньому будинку у Філадельфії сталася пожежа – ймовірно, через несправну електропроводку.

Маленька Делімар перебувала у спальні, але коли туди зайшли – дитини не було. Судмедексперти офіційно визнали дівчинку загиблою, хоч ні тіла, ні останків так і не було знайдено. Насправді того дня дитину викрали з рідного дому та змусили роками жити з чужими людьми.

Викрадачкою була Каролін Корреа – далека родичка рідного батька Делімар. Вона перевезла дівчинку з Філадельфії до Нью-Джерсі, змінила їй ім'я на "Алію" та виховувала її як свою дитину.

6 років потому Делімар перетнулася зі своєю біологічною матір’ю на святкуванні дня народження. Тоді Каролін сказала: "Є одна погана жінка, яка хоче забрати тебе від нас, але ти ж не дозволиш їй, правда?"

Дівчинка пообіцяла, що нікуди не піде від сім’ї та попросить "погану жінку" відчепитися від них. Але тією жінкою насправді була її рідна мама Луз.

Мати відмовлялася вірити в те, що її дитина згоріла у пожежі, а побачивши Делімар на святі, одразу впізнала її усмішку та волосся. Жінка тихцем вирвала кілька волосин з голови дитини та віддала їх правоохоронцям для ДНК-тесту.

Поліція підтвердила генетичний збіг. За кілька тижнів Делімар повернули рідним батькам, а Корреа сіла до в'язниці за звинуваченням у викраденні.

Щаслива історія воззʼєднання потрапила в новини, а потім про це зняли фільм. Утім, реальне життя було значно складнішим, ніж здавалося глядачам.

Делімар не могла звикнути до нового життя і налагодити контакт з батьками через тривалу розлуку та мовний бар’єр. 6-річна дитина не знала іспанської, а її батьки – англійської. Також вона звикла до імені "Алія" і не сприймала своє справжнє імʼя Делімар.

"Спочатку я ненавиділа імʼя Делімар. Що це таке? Делімар? Делавер? Люди кликали мене, а я навіть не дивилася на них. Я хотіла своє старе ім'я!

Дуже довго я вірила, що це нове життя тимчасове. У мене була одна фотографія, де ми на пляжі з "братами" і "сестрами". Я дивилася на неї і думала: "О, скоро я повернуся і побачу їх знову", – розповідає жінка.

Як не дивно, свою викрадачку Делімар майже не згадувала, адже проводила з нею мало часу. Каролін постійно працювала, тому більшість часу Делімар проводила з її старшими дітьми.

"Дивно, але з усіх членів сім'ї я найменше пам'ятаю Каролін (…) Вона була сильною особистістю. Загалом вона була дуже харизматичною, веселою людиною, але я також пам'ятаю, як тікала від неї", – згадує Делімар.

Загалом життя у будинку викрадачки було не надто щасливим: Делімар часто недоїдала, а викрадачка поводилася жорстоко і била її.

Та найбільше дитину лякав співмешканець Каролін, якого Делімар називає "злим і жорстоким психопатом". Згодом дівчина дізналася, що він помер від передозування героїном.

Чому родичка викрала дитину?

Правоохоронці досі не знають, чому Каролін викрала Делімар, хоча в документальному фільмі обговорюють кілька версій.

Перша версія – Каролін Корреа хотіла мати дитину та казала всім, що вагітна, але насправді не була вагітною, тому викрала маля.

Друга версія – жінка мала кримінальне минуле, а оскільки їй висунули звинувачення у крадіжці та підпалі, наявність новонародженої дитини могла б помʼякшити її вирок і вберегти від в'язниці.

Третя і наймоторошніша версія, в яку вірила мама Делімар, – викрадення насправді спланував і здійснив Педро Вера, рідний батько дитини. На думку жінки, Педро ніколи не вважав Делімар своєю – у свідоцтві про народження дитини навіть не вказано його імені.

Сам Педро категорично заперечує свою причетність до викрадення доньки й ніколи не був звинувачений у цьому.

Луз і Педро розлучилися в період, коли Делімар вважали зниклою безвісти, але після повернення дівчинка спілкувалася з батьком і в підліткові роки навіть переїхала до нього.

Життя після повернення

Делімар згадує, що коли її повернули до рідного дому, громадськість прагнула висвітлювати їхню історію в медіа, але справжньої підтримки не було.

"Не було ніякої підтримки, ніякої терапії, ніяких ресурсів. Ніхто ніколи не сів поруч і не запитав: "З вами все гаразд? Вам потрібна допомога?" – пригадує Делімар.

Попри все, рідна мама Делімар намагалася створити для неї затишні умови. У дівчинки була окрема кімната, чистий будинок і дуже смачна їжа.

Проте Луз постійно контролювала доньку, тому що боялася знову її втратити, і не проявляла свої емоції. Делімар згадує, що в дитинстві часто почувалася самотньою.

"Моя мама не супертепла і не м'яка людина. Їй ніяково обійматися і казати "я тебе люблю", бо її так не виховували (…) Вона така сильна латиноамериканська жінка. Вона була дуже сувора – і це правильно. Одного разу вона вже мене втратила, тому боялася, що я вийду у зовнішній світ", – згадує жінка.

У 12 років Делімар вперше по-справжньому усвідомила, які жахливі події пережила. Також взнаки давався перехідний вік – дівчинка була депресивною та самотньою.

Одного разу Делімар дуже посварилася з мамою та пішла жити до батька, але стосунки з ним також не ладнались, тому вона потрапила до дитбудинку.

"Ми сварилися, і в якийсь момент він сказав: "Ось чому твоя мама навіть не хоче тебе бачити". У той момент я відчула, що це правда, і вибухнула. Я зайшла до його спальні й скинула на підлогу всі парфуми мачухи. Це був єдиний раз, коли батько вдарив мене.

Свій 15-й день народження я святкувала в дитячому будинку, і жоден з батьків не зателефонував", – ділиться жінка.

У підлітковому віці Делімар намагалася працювати на різних роботах, але все йшло шкереберть. Вона жила у найнебезпечнішому районі Філадельфії та почала зустрічатися з хлопцем, який виявився жорстоким насильником.

Але коли Делімар було 20 років, вона знайшла в собі сили все виправити:

"Щось зрушилося і, думаю, я просто втомилася від самої себе. Мені набридло жаліти себе, бути жертвою. Я стала набагато дорослішою, накопичила грошей, і одного дня, коли мій хлопець був на роботі, зібрала свої речі, сіла у трейлер і поїхала геть".

Делімар переїхала і почала винаймати власну квартиру. У 2018 році вона познайомилася зі своїм коханим Ісаєю, за якого згодом вийшла заміж.

"Колишній хлопець, який жорстоко ставився до мене, ще більше ізолював мене від моєї сім'ї. Ісая навпаки зблизив мене з ними. Ми почали більше спілкуватися з моєю родиною.

Мій тато живе в Пуерто-Рико, але він телефонує мені, і ми можемо поговорити годину. Ми з мамою спілкуємося кілька разів на тиждень. Ми проводимо канікули разом. А брати – мої найкращі друзі", – ділиться Делімар.

Делімар живе у Філадельфії разом з чоловіком, 11-річним пасинком, собакою і котом.

До речі, її викрадачка Каролін Корреа вже відбула свій термін увʼязнення. Делімар каже, що так і не дізналася причину її вчинку, але змогла жити далі. А ще вона полюбила своє справжнє ім’я.

"Я змирилася з цим. Це єдиний спосіб рухатися далі. Я маю зосередитися на своєму теперішньому", – додала жінка.

Документальний фільм про життя Делімар вийде 4-6 листопада на британських телеканалах U&W.